Представники ветеранської спільноти продовжують вимагати відставки міністра у справах ветеранів Юлії Лапутіної. Вони вважають, що за три роки перебування її на посаді в державі так і не створено програми по роботі з ветеранами. Це не тільки ображає захисників, а і демотивує до служби у війську.
Це не перша заява ветеранської спільноти. 7 грудня члени громадської ради при цьому відомстві висловили своє невдоволення як звітом, так і самою діяльністю міністерки. Тоді їх обурення викликав звіт Юлії Лапутіної на засіданні Комітету Верховної ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Цього разу вони наголосили на тому, що подальша бездіяльність відомства загрожує обороноздатності країни: Чому необхідна термінова відставка міністра у справах ветеранів.
«Кожному, хто зараз мобілізується або приймає для себе внутрішнє рішення йти воювати чи ховатись, думає над тим, що його чекає після війни, – сказав ветеран, голова Українського об’єднання “Мрія” Юрій Гудименко. – Чи буде в нього робота, житло? Що дасть йому держава, а що не дасть? Що буде з ним у разі поранення? На всі ці питання фактично має давати відповідь міністерство у справах ветеранів. Проблема полягає в тому, що таких відповідей немає».
Всі, з ким він спілкувався, після неймовірних пригод під час демобілізації після важких поранень, стикаються з тим, що ти просто виходиш з дверей військкомату і залишаєшся на одинці з собою.
Повністю провальною політику міністерства у справах ветеранів назвав військовослужбовець ЗСУ, громадський діяч Валерій Невструєв.
«Якщо не дай боже зі мною щось станеться і я загину. Чи не буде стояти дружина з моїми батьками на Майдані і під міністерством ветеранів вибивати місце хоч десь? Де те місце, де люди зможуть прийти, подивитись на героїв, які загинули, хто які нагороди отримав? Це ж все відноситься до позитивного образу ветерана», – додав він.
Про те, як з пораненням зустріла держава, розповів ветеран, офіцер-розвідник Богдан Копчатов. Після важкого порання одного разу держава йому подякувала за службу і він пішов у цивільне життя. В його випадку велику роль зіграло те, що він офіцер, і особисто знав, куди йти. Але в Богдана є товариші, які також отримували поранення, комісувались.
«Він пересікає поріг військової частини. Йому вслід махають рукою, і далі все. Звісно, є військкомати, де працівники також ветерани, і вони на особистому досвіді підказують, але це виключення з правил», – зазначив ветеран.
Богдан Копчатов перебував у війську з 2014 року, і тільки 6 місяців тому дізнався, що в Україні існує міністерство у справах ветеранів. «Це говорить про те, що у нас ветеранська політика взагалі відсутня», – зробив висновок він.
Членкиня Правління Громадради при Мінветеранів, БФ Волонтерське Об’єднання “ВЕСТА”, дружина військового Богдана Левицька нагадала, що діючий міністр у справах ветеранів знаходиться на цій посаді три роки.
«Дана людина впродовж цього часу не спромоглась розробити нормальну ветеранську політику, вийти у комунікацію з громадськістю, впровадити зміни і напрацьовувати систему, яка буде готова до прийняття мільйонів ветеранів. Ми продовжимо висвітлювати цю тему, поки Юлію Лапутіну не відправлять у відставку. Чим довше вона знаходиться на цій посаді, тим гірше для ветеранської спільноти, для всієї країни та її обороноздатності», – заявила дружина військового.
В пресконференції також взяли участь Віра Литвиненко, засновниця ГО родин загиблих захисників України “Серце назовні”, мама загиблого бійця; Сергій Позняк, голова Асоціації підприємців-ветеранів, очільник наглядової ради інвестиційного фонду, ветеран АТО і молодший лейтенант Нацгвардії України; Ганна Демиденко, ГО “Жіночий ветеранський рух”, дружина військовослужбовця, правозахисниця.