Фестиваль пішохідної культури і психогеографії ХОДА провів лекцію французького філософа та урбаніста Тьєррі Пако/Thierry Paquot «Ситуаціоністський дрейф або прогулянка як метод дослідження сучасного міста». Захід відбувся в рамках партнерської програми до фестиваля «Французька весна» за підтримки Посольства Франції в Україні та Французького Інституту в Україні.
За словами Тьєррі Пако, в містах багато вулиць, бульварів, переходів. Ці шляхи сполучення можуть бути затіненими, по них можуть ходити недисципліновані натовпи або вони можуть виглядати наче їх покинули мешканці і віддали їх автомобілям. Починаючи від перших міст, які з’явилися більше 5 тисяч років тому, саме вулиці структурували їх і створили скелет. Коли міста були зруйновані через землетруси чи бомбардування, єдині сліди, які залишалися – це сліди дорожніх мереж. Слово «вулиця» з лат – зморшка. Вулиця – це шлях обабіч якого стоять будівлі. Залежно від епох, вони можуть бути більш захаращені, більш забудовані чи заселені. Існують історії вулиць, які описують діяльність людей.
З появою механічного годинника в Європі, починаючи з 14 століття, формується епоха продуктивізму. Він утверджується протягом 18 століття з розвитком машин, має тріумф у 19 столітті з механізацією сільського господарства, розвитком промисловості, залізниць, видобутком вугілля, використання нафти. Міста зростають із розростанням та розвитком сіл, готелів, вокзалів та театрів.
Прогулянка в місті з’являється в італійських містах з 16 століття. Сади деяких приватних садиб відкриваються для публіки в один день на тиждень. Там люди ходили аби розважитися, поспілкуватися та себе показати. Першими пішоходами серед багатих людей стали ті люди, яким медики рекомендували рухатися для хорошого апетиту чи перетравити їжу. Для того потрібно мати відповідне взуття – черевики.
Спікері порівняв роззяву та фланера. «Роззява розчинається в натовпі. А фланер – це індивід, який робить свій вибір. Фланер – це парижанин. Не турист».
Жан Ансельм Бриль-Саварен в 1825 року видав книгу «Фізіологія смаку» (Physiologie du goût). Ця книга стала основою гастрономії кулінарного мистецтва. Оноре де Бальзак був справжнім гурманом, поєднує ідею смачної їжі та високої кухні. І поєднує це із фланером, який живиться прогулянкою. Оноре де Бальзак також опублікував теорію ходи. В ній йдеться про те, що кожен рух тіла є літерою тілесного алфавіту, який розповідає нашу історію. Наприклад, відпочинок – мовчання тіла. Повільний рух є величним та граційним. Надмірний рух свідчить про погане виховання та марнотратство. Автор теорії багато ходив містом, спостерігав та описував це.
З появою пандемії прогулянки в містах збільшились. В сучасному світі є такий інтерес як ходіння. Для цього крім вулиць є пасаж. Це вулиця, яка перетинає кілька будівель поєднує вулиці. Зазвичай, він накритий і закривається вночі. Перші пасажі у Франції створені французами, які надихнулися місцями Єгипту.
Також лектор розказав про дрейфування містом. Дрейфувати – це грати з різними ситуаціями. Раніше 4 людей збирались, викликали таксі, яке везло їх вулицями із зупинками в барах, де вони пили вино. Вкінці вони поверталися на свою кінцеву точку добряче спянілими. Дрейф ніколи не буває однаковим.
Ситуаціоністи багато матеріалів присвячували часу та дозвіллю. Вони говорили про необхідність прийняти ідею дрейфу, позбутися споживацтва, яке нам нав’язується магазинами, вітринами, коли ми гуляємо. Чи можуть великі міста дозволити існувати дрейфу? Ні. Вони призначені для автомобілів. Під час прогулянки можна помітити архітектуру міста.
