В рамках виставки «Небачена сила» в Українському кризовому меді-центрі відбувся круглий стіл ««Незламні бібліотеки»: історії культурного спротиву з прифронтових територій»
На початку зустрічі заступник виконавчої директорки Українського ПЕН Максим Ситніков розказав, яким він бачить ненасильницький спротив як культурну категорію.
«Насправді ненасильницький опір українців триває ще з радянських часів, коли в нас були дисиденти шістидесятники, які силою слова ламали радянську тоталітарну систему, намагаючись пробитися крізь залізну завісу. В теперішньому часі в Україні ненасильницький спротив – це чи не єдиний спосіб боротьби тих мільйонів людей, які залишились тимчасово на окупованих територіях. Ми знаємо з наших літературно-волонтерських поїздок як це відбувається у культурній сфері. Коли твоє військо, твоя держава знаходяться за десятки і сотні кілометрів від тебе, а навколо самі вороги, так чи інакше людина або змиряється з цим, або починає якимось чином намагатися вплинути на своє майбутнє і якось допомогти власній країні», – підкреслив Максим Ситніков.
Серед бібліотек, що опинялись в умовах російської окупації, були заклади Городнянської громади Чернігівської області.
«Ми саме громада, яка межує одразу з двома агресорами. Одна із бібліотек знаходиться в селі Сеньківка. Перші вибухи пролунали там і пішла інформація, що почалась війна. Все одне наші бібліотекари проявили у той час незламність, і з першого дня всю окупацію продовжували працювати, допомагаючи людям як кожний міг. Щоправда, Сеньківську бібліотеку єдину довелось закрити, тому що було повністю евакуйоване село», – розповіла директорка КЗ “Городнянська централізована бібліотечна система Городнянської міської ради” Ганна Щербакова.
З досвідом Макарівської дитячої бібліотеки Київської області ознайомила завідувачка відділом обслуговування дітей Одарка Мочернюк.
«24 лютого на 8 годин ранку ми зійшлися всі на роботу. В нас знаходився гуманітарний громадянський штаб місцевої територіальної оборони. Відразу почали друкувати листівки про те, як поводити себе. Від нас до Чорнобильської зони 150 км і росіяни пройшли. Життя в центрі Макарова кипіло, всі зійшлися у бібліотеку, всім пояснювали, як і що треба робити. Ворог був близько від нас, і тому треба було бути готовими. Почали зносити медикаменти, гуманітарну допомогу. А 27 числа нам усім сказали їти. Не можна вже було знаходитися в бібліотеці, тому що окупанти вже повністю перетнули межу Макарівської громади», – згадала вона.
У середині березня Макарівську дитячу бібліотеку розгромили. Залишилась одна кімната. Однак, після деокупації відразу приступили до роботи і почали працювати.
«Ми впевнені, що скоро буде перемога і ми робимо все для того. У нас свій культурний бібліотечний фронт. Щиро дякуємо всім, хто нам допомагає. З перших днів деокупації нам дуже багато люди приносили книжок, питали про потреби. Можна сказати, що бібліотека стала місцем єднання не тільки дітей, а і всіх жителів Макарова. Ми вистояли. Можливо, тому, що книга невмируща і ніколи не можна знищити українську культуру», – заявила Одарка Мочернюк.
Серед заходів підтримки постраждалих бібліотек особливе місце зайняли літературно-волонтерські поїздки.
«Я теж їздила з колегами, зустрічалися з працівниками бібліотек, – розказала членкиня Українського ПЕН, громадська активістка і перекладачка Анна Вовченко. – Мене щоразу вражає те, як вони розповідають про бібліотеки як оці середньовічні фортеці, покликані вберегти життя, існування та ідентичність тих, хто перебуває поза її мурами».
У рамках літературно-волонтерських поїздок активістам вдалось розширити рамки проєкту «Незламні бібліотеки». З подробицями поділилась менеджерка проєктів Українського ПЕН Анастасія Євстратенко.
З її слів, його розмежування як unbreakable libraries почалося в квітні 2023 року, коли з британським Пен обговорювався майбутній Лондонський ярмарок.
«Розповіли, що є такий проект «Незламні бібліотеки», що є потреба у книжках, і цим дуже зацікавились наші колеги з Великої Британії. Вони розмістили на своїх подіях корзиночки, в які можна було просто складати англомовні книжки, і таким чином планувалися їх передати потім до нас. Паралельно велася комунікація з британськими видавцями та іншими партнерами в цьому всьому книжковому світі, в результаті чого нашим проектом дуже зацікавилась Bookate International – благодійна організація, яка займається збором книжок з різних британських видавництв для того, щоб потім їх надавати країнам, де є і них потреб», – розповіла координаторка проєкту «Незламні бібліотеки»
Спочатку планувалося, що таким чином до України приїде 5 тисяч книжок, натомість приїхало 25 тисяч. Однак, навіть цієї кількості абсолютно недостатньо для того, щоб закрити всі потреби бібліотек.
«Тоді ми почали збирати заявки від закладів. Отримали 800. Це були абсолютно різні бібліотеки. І великі бібліотечні системи обласних центрів і невеличкі бібліотеки селищ, у школах. Почали поступово область за областю закривати потреби цих бібліотек, привозити книжки у рамках волонтерських літературних поїздок. Згодом до нашого проєкту долучилась «Нова Пошта гуманітаріен» і сьогодні вони покривають відправку цих книжок «Новою Поштою», – додала Анастасія Євстратенко.