В Українському кризовому медіа-центрі відбулась пресконференція «Критична мінеральна сировина в Україні – як її зробити магнітом для інвестицій, а не корупції», під час якої Мережа захисту національних інтересів “АНТС”, ICUV та Центр протидії корупції презентували дослідження, що містить пропозиції політики щодо сталого видобування, переробки та продажу мінералів в Україні.
Як зазначив виконавчий директор “АНТС” Василь Сегін, розвиток виробництва певних видів сировини (літій, алюміній, ванадій мідь тощо) має важливе значення для посилення безпекових можливостей національної оборонної промисловості. До того ж, мінерали відіграватимуть вирішальну роль у відновленні країни після закінчення війни. Йдеться передусім про будівельні матеріали.
За даними Forbes Україна, вартість українських корисних копалин оцінюється у 14,8 трильйонів доларів. З них 62 % припадає на вугілля, 14 % – на залізну руду. Значні інвестиції у вугілля навряд чи можливі, оскільки вугілля все менше використовується як викопне джерело енергії. З іншого боку, в Україні наявні усі види критичної мінеральної сировини окрім каучуку і, на перший погляд, це мало б величезну інвестиційну привабливість. Проте, наявність проблем в цьому секторі економіки поки що гальмує цей процес.
«В галузі є значний брак прозорості на усіх етапах промислового ланцюга – від розвідки корисних копалин до видобутку. Поштовхом для цього мало б бути підписання у 2021 році меморандуму з ЄС про стратегічне партнерство в сфері критичних корисних копалин і батарей. Однак, широкої взаємодії у цьому питанні не відбулось. Вплинуло і широкомасштабне вторгнення, оскільки видобуток суттєво ускладнився», – додав експерт.
До основних перешкод для інвестування в український сировинний сектор Василь Сегін відніс складні процедури доступу до геологічних даних та низьку якість останніх, індивідуальну процедуру та умови для кожного інвестора при укладанні угод про розподіл продукції, отримання земельних ділянок та проведення ОВД та підключення до електромереж.
З огляду на це автори дослідження рекомендують впровадження методології оцінки корисних копалин та розпізнавання цих матеріалів, розробку національної сировинної стратегії і поступову відмову від використання існуючого механізму УРП для розподілу ділянок надр для розвідки та видобутку критичних корисних копалин. Серед пропозицій також повне оцифрування геологічних даних та спрощення доступу до них.
При обговоренні дослідження президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, головний редактор часопису “Чорноморська безпека” Михайло Гончар звернув увагу на те, як геополітичні конфігурації, які складаються, можуть вплинути на Україну по критичним і стратегічним матеріалам.
«На материку, який називається Євразією, з точки зору реальних і перспективних запасів центральне місце займає Центральна Азія. Всі знають, що Туркменістан це газ, а Казахстан – нафта. Менш відомо, що Казахстан має колосальні ресурси критичних сировинних матеріалів. Через це Євросоюз прагне переформувати систему відносин з країнами Центральної Азії і отримати доступ до критичної сировини. Однак, на мою думку, на цьому шляху ЄС швидше за все чекає фіаско, тому що той же Казахстан затиснутий між РФ і Китаєм. Інша справа – Україна. Ми тут. Ми – кандидат на членство, і для нас важливо залучати стратегічні інвестиції в розвиток відповідних виробництв», – зазначив Михайло Гончар.
Модератор зустрічі, очільниця Мережі захисту національних інтересів “АНТС”, ICUV Ганна Гопкот акцентувала увагу на те, що Україні треба шукати варіанти, яким чином критичні ресурси можуть покращити не тільки добробут суспільства, а й безпеку державу.
«В поїздці у Тайвань ми бачили, як розвиваються виробництва напівпровідників, і тепер розуміємо, чому президент США обіцяв захищати цю країну у разі вторгнення, – пояснила вона. – Такого ми не почули, коли РФ вторглася в Україну. Наша позиція чітка: ми не можемо бути сировинним придатком, яким були раніше, і питання наших критичних мінералів має стати питанням всього циклу доданої вартості».
В пресконференції також взяли участь директорка з адвокації питань енергетики ICUV Вікторія Войціцька, Дарія Каленюк та Аліна Стрижак (Центр протидії корупції), директор громадської організації “Бюро екологічних розслідувань” Дмитро Скрильніков, експерт Мережі захисту національних інтересів “АНТС” Олег Листопад.
