В рамках підтримки виставки «Небачена сила» в Українському кризовому медіа-центрі відбулась панельна дискусія «Як жити після окупації». Її учасники поділились досвідом повернення деокупованих громад до нормального життя, пов’язаних з цим труднощів, і розказали, що можна зробити, аби підтримати на психологічному рівні себе і оточюючих.
Михайло-Коцюбинська територіальна громада Чернігівській області перебувала під російською окупацією 35 днів. Про те, як вдалося це пережити, розповіла голова селищної ради Ніна Ворох.
«У нас є девіз «В єдності наша сила», і мабуть цей девіз допоміг. Коли зайшов ворог, наші люди згуртувались, об’єднались і підтримували один одного. Ми вирішували, де дістати ліки, як забезпечити харчуванням наших людей. Домовились із власником нашого сільгоспідприємства. Він давав нам молоко, а працівники селищної ради роздавали це молочко людям. Також було організовано випікання хліба. Кожного ранку ми об’їздили подвір’я, де він випікався, а потім різали на маленькі шматочки. Роздавали дітям, а соціальні працівники розвозили людям похилого віку», – згадала Ніна Ворох.
Вона переконана: якби не команда, голова сам би нічого не зробив. Всі разом працювали і підтримували людей. Спочатку вони боялись виходити, а коли бачили, що ми всі поряд із ними, то сміло йшли.
«Саме основне – не треба було тікати. Спокійно йти займатися своєю справою. Тоді росіяни людей не чіпали. Коли ж люди починали тікати, от тоді починали стріляти у повітря, зупиняти, відбирати телефони, обшукувати», – такою запам’ятають російську окупацію у Михайло-Коцюбинській громаді.
В той час, як в Чернігівській області люди потрохи звикають до небезпеки, херсонці продовжують страждати. Як відмітила голова правління БО “Фонд громади міста Херсон “Захист” Лариса Польська, не дивлячись на звільнення, місто залишається в скрутному становищі. До розташування російських військ усього 2 кілометри, і тому весь час Херсон сильно обстрілюється. Багато жертв, поранених, тисячі затоплених будинків після підриву греблі Каховської ГЕС. З 300 тисяч містян, які проживали до війни, залишились 70 тисяч. Це ті, хто не міг за станом здоров’я або за браком фінансових ресурсів виїхати з Херсону.
У гуманітарному плані ситуація ускладняється тим, що немає заробітків. Через те, що місто перебуває у зоні бойових дій, не здійснюється ніяких виплат, не виділяються кошти на відновлення житла.
«Але Херсон знов демонструє, що він нескорений. Для того, щоб морально підтримати людей, створено 15 безпечних просторів, з яких дев’ять дитячих. Там діти можуть займатися власним розвитком, спілкуватися між собою. Декілька просторів створили громадські організації за підтримки обласної військової адміністрації. В яких проводяться тренінги, спілкування, заняття фізичною культурою, концерти. І це дуже допомагає тим херсонцям, хто може виходити з дому і діставатися до тих до тих просторів», – повідомила голова правління БО “Фонд громади міста Херсон “Захист”.
Крім того, 11 лікарень Херсонщини надають психологічну підтримку первинної медичної допомоги людям, які цього потребують. На базі обласної лікарні готується до створення центр ментального здоров’я.
«Згуртованість дійсно є один з механізмів зцілення, стійкості саме психологічної», – підкреслила психологиня в напрямку КПТ Ольга Климовська.
Вона надала кілька порад щодо зміцнення психологічного стану як сталого населення громад, і досить скептично віднеслась до вислову «Всі ми травмовані війною».
«Коли ми кажемо про когось, що він травмований, то це та некоректна лексика, яку не рекомендує вживати Всесвітня Організація охорони здоров’я. Якщо нам цих людей треба інтегрувати в громаду і спільно щось для неї робити, потрібно уникати таких речей. Казати, що стійкість ми насправді отримали від минулих поколінь. Те, що ми зараз підтримуємо якимись більш сучасними методами – це стійкість, і це доводить статистика», – сказала Ольга Климовська.
Повертаючись до виставки «Небачена сила», експертка з комунікацій Дарія Децька висловила впевненість в тому, що ці два слова означають бути українцем.
«Якщо ми згадаємо початок 2022 року, ніхто в нас не вірив, жодна країна, жодна людина в світі не вірила, що ми вистоїмо, що ми сильні, незалежні і будемо незалежними і далі», – пояснила вона.
