Пошук виходу з кризи, що виникла у стосунках із Польщею, вірогідність Росії погодитись на призупинення бойових дій та бачення того, де вже за 10-15 років може пролягти кордон між Євразією і Європейською цивілізацією стали темою обговорення у новому випуску спеціального проєкту Українського кризового медіа-центру «Геополітичні діалоги з Валерієм Чалим». Співрозмовником був журналіст та публіцист Віталій Портников.
Україна – Польща: що далі?
Перед тим, як надати слово гостю, Голова правління УКМЦ, Надзвичайний та Повноважний Посол Валерій Чалий висловив власну думку відносно незвичайно гарячої дискусії, яка розгорнулась між Варшавою і Києвом. Сильним сигналом, що досяг свого політичного ефекту, і виправданим, пропорційним дипломатичним демаршем у відповідь на крок президента Польщі він назвав повернення ордена Білого Орла Володимиром Зеленським та його попередниками. Водночас, вказав на те, що подальше розгортання кампанії з масового повернення польських нагород є контрпродуктивним, і таким, що ризикує перетворити дипломатичний жест на політичний флешмоб, поглибити конфлікт з Польщею і зіграти на руку Росії.
У зв’язку з цим Валерій Чалий закликав українських дипломатів та військових утриматись від участі у так званому «орденопаді», і сказав, що збереже в себе ту нагороду, яку свого часу отримав від Польщі за внесок у розвиток взаємовідносин з Україною.
Непорозуміння між політиками обох країн загострилося на тлі підготовки до Міжнародної конференції з відновлення України у Гданську та участі в ній Володимира Зеленського. Однак, на думку Віталія Портникова, приїзд на таку церемоніальну подію президента України немає особливого значення. Більш важливі стратегічні питання. За два дні по завершенні конференції не пам’ятатимуть, хто в ній брав участь, на відміну від конфлікту щодо історичної пам’яті, який є вузлом протирічь на десятиліття.
«Сьогодні ці питання не можуть бути вирішені, тому що у польському і українському суспільствах абсолютно інший погляд на саме поняття історичних фактів і історичної пам’яті», – сказав журналіст.
Він вважає, що згодом конфлікт може лише заглибитись. Кароля Навроцького підтримують 48 відсотків виборців. Інші 48 відсотків не підтримують. На наступних виборах в Польщі, якщо до влади прийде той політичний табір, який репрезентує партія «Право і Справедливість», не обійдеться без допомоги ультраправих антиукраїнських сил. І таким чином польсько-українські стосунки можуть погіршитись ще більше.
«Тоді Польща буде тримати Україну в задньому дворі Європейського Союзу багато років, тому що в неї набагато більше можливостей це робити, ніж в Угорщини чи умовної Словаччини», – спрогнозував Віталій Портников.
Якими можуть бути шляхи виходу з цієї кризи? Валерій Чалий впевнений, що треба шукати способів замінити порядок денний у відносинах між двома країнами.
«Необхідно максимально швидко звертати цю розмову. У травні мали зустріч історики. Нормально сіли, поговорили, обмінялися думками щодо Волині, і потім вийшов пан Навроцький, і сказав про 100 тисяч жертв зі сторони поляків. Отже зараз немає відповіді в історичних дискусіях. Однак, залишаються питання безпеки і спільного ворога, яким для обох країн є Російська Федерація. Саме у протидії їй варто об’єднуватись», – наголосив дипломат.
У Віталія Портникова своє бачення антикризових інструментів. Він пропонує шукати союзників в правому таборі польських політиків.
На що сподіваються у Кремлі?
Голова правління УКМЦ запитав в гостя, чи є підстави говорити, що в найближчі місяці у Росії стикнуться із вибором того, як іти далі, чи ми видаємо бажання за дійсне?
«Я думаю, що це буде залежати від економічної ситуації. Якщо вони побачать, що здатні впоратися з економічною ситуацією, незважаючи на її кризові моменти, будуть діяти як діяли. Це дуже інерційна система. І потім, ми дуже часто перебільшуємо, мені здається, ставлення російського керівництва до проблем власних громадян. Власні громадяни починають турбувати тільки тоді, коли вони протестують і їхній протест не можна здолати. Це правила російського життя. Якщо росіяни будуть бунтувати, вони стануть коригувати політику. Ми ніколи не можемо передбачити російських суспільних настроїв до кінця, як ви знаєте», – відповів Віталій Портников.
Що стосується вірогідності варіанту замороження війни по лінії бойового зіткнення, то тут треба враховувати стратегічні інтереси російських правлячих еліт. А вони відомі – у башт Кремля є консенсус щодо необхідності відновлення держави в кордонах 1991 року.
«Там якраз ніяких розбіжностей немає. Лише питання інструментарію. Хтось може вважати, що для цього потрібно атомну бомбу застосувати, хтось може вважати, що для цього потрібно відповідну економіку. Ми ж знаємо їхню конфігурацію: Росія, Україна і Білорусь – це одна територія, оскільки українського і білоруського народу не існує, і тому Україна і Білорусь приєднуються областями. Частина Казахстану приєднується областями. А всі інші колишні радянські республіки стають автономією у складі Російської Федерації. Сталінський підхід. Це те, чого вони хочуть добитися в результаті. Україна – необхідна умова, тому що вони виходять на кордони з Центральною Європою, стають геополітичним гравцем. І тут консенсус повний», – відмітив гість.
Валерій Чалий не міг оминути теми Криму. Україна посилює вогневий контроль над інфраструктурою окупантів, що призводить до економічного тиску і демонстрації нездатності Росії керувати ситуацією на півострові.
«Це створює реальний пресинг принаймні для тих, хто свідомо приїхав на окуповану територію. І вони ще знущаються з тих українців, які є там. Шкіл українських немає, нічого немає. Я вважаю їх окупантами, які звідти мають зараз виїжджати. Я не думаю, що єдиний спосіб звільнення Криму – це тільки якісь удари. Можна йти шляхом перетворення його на острів. Свого часу я розмовляв з Леонідом Кравчуком, і він сказав, що у Микити Хрущова не було великого бажання віддавати Крим Україні. Вимушено це робив, бо на північній частині Криму намічався голод, і треба було воду дати. 100 мільярдів вклала Україна за цей час. Підсумовуючи скажу, що у Криму росіяни розпочали війну проти України, і там вона може завершитись», – зазначив голова правління УКМЦ.
Порядок чи хаос?
Розмірковуючи над більш глобальними питаннями, співрозмовники спробували змоделювати картину світу за кілька десятків років. Валерій Чалий згадав книги Бжезінського, Хантінга, думки Кісінджера про те, де у майбутньому проходитиме кордон між Азією і Європою.
«Вже 30 років пройшло, і ми бачимо, що реальні кордони і кордони ідентичності можуть вже не відповідати тим прогнозам. Де, як ви думаєте, все ж таки пройде цей кордон?», – задав питання дипломат.
Віталій Портников вважає, що це залежить від того, чи піде Китайська Народна Республіка шляхом Сполучених Штатів Америки і Російської Федерації.
«США та РФ вже довели, що вони, маючи неймовірно потужну силу, не можуть її реалізувати. Китай поки що цього не довів. Для великої держави взагалі найважливіше не застосовувати силу, тому що якщо вона застосовує силу і промахується, то втрачає авторитет. Якщо він і далі не припуститься цієї помилки, значить кордони між Європейським Союзом і, скажімо так, Євразією, у російському розумінні цього слова, пройдуть по тих територіях, якими Росія вдасться залишити свій контроль в майбутньому.
І це буде конкретний контроль Китаю європейської цивілізації, або кордон Азії і Європи, як хочете це називайте. А в разі, якщо Китай не втримається, тоді в світі почнеться справжній хаос, якого ми ще не бачили, оскільки не буде більше жодної сили, на яку можна буде звертати увагу», – пояснив журналіст.
З його слів, цей хаос може продовжитись довше, ніж 40-х років, а потім розпочнуться або усталені зміни, коли всі про все домовляться, і порушників порядку просто виведуть зі столу, або хаос перейде в ту стадію, коли кордони будуть змінюватися кожні 5 років.
«Весь час щось буде змінюватися. Тому що кожен буде вважати, що здатний нав’язати свою волю. Суперсили будуть отримуватися від участі, бо будуть боятися, що їхнє втручання покаже їхню безсилість. Ось це картина світу у 21-му сторіччі», – зробив висновок Віталій Портников.