Спеціальний проєкт Українського кризового медіа-центру “Спитай у…” розпочався з ексклюзивної розмови з головою правління УКМЦ, Надзвичайним і Повноважним Послом Валерієм Чалим. Ведуча – журналістка та медіа-менеджерка Тетяна Трощинська відштовхнулась від тих запитань, які надіслали її колеги. Говорили про різне – публічну дипломатію, архітектуру європейської безпеки, історію передачі Україні джавелінів, майбутнього президента США і звісно про те, що сьогодні обговорюють всі. Наводимо пряму мову.
Куди приведе корупційний скандал
Корупційний скандал – це не про корупцію, а про українську владу і ту країну, яку ми хочемо бачити після війни. Я вірю тим журналістам, які повідомили, що була зустріч його з керівником НАБУ, де повідомили, що підозри пред’являть ще кільком людям. І цих людей президент включив в делегацію на переговори, що абсолютно проти правил введення переговорів. Тим самим він зв’язав їхню долю з долею миру для України. Це абсолютно неправильно.
Тепер відповідальність за цю корупцію і за скандали взяв на себе президент. А тепер побачите, якщо швидко російсько-американський сценарій зростеться, то тоді виграє Володимир Зеленський, він прикриє своїх. І якби покаже, що все-таки ми рухаємося до миру під тиском. Але є і другий сценарій. Якщо розвалиться зараз ця російська ініціатива з американським розкручуванням, то тоді ці скандали можуть політично накрити і самого Володимира Зеленського. Я вже не кажу про людей, які там фігурують. Бачу більше вірогідність другого сценарію. Принаймні чомусь Володимир Зеленський фактично поставив хрест, з моєї точки зору, на своїх подальших політичних амбіціях.
Ми знаходимося в складному моменті. Дуже багато голосів навколо підказують йому перейти до більш жорстких дій всередині країни з обмеженнями, які не прописані навіть в умовах воєнного стану. Я вважаю, що базові речі – це свобода кожного відповідно виконання законів і щоб влада не була джерелом переваги над тобою. В умовах незавершеності судової системи це дуже небезпечно – є дуже багато важелів впливу через правоохоронні структури на незгодних.
Вірогідність третього Майдану велика. Не зараз, не під час війни, а під час виборів, тому що мир не буде справедливим. Мир не буде гідним. Мир буде вимушеним для збереження життів людей, для майбутнього. І тоді треба, щоб в людей було не відчуття поразки, а відчуття відкладеного завдання. А це можливо тільки тоді, коли люди, які так сформували на сьогодні долю країни, підуть.
Як взагалі долати корупцію? Є три чинники – незворотність покарання, належний рівень оплати чиновників, але не те, щоб це було місцем для заробітків. І третє – бажання людей використати можливості державної служби для свого реноме, побудови політичної кар’єри, якщо ти хочеш далі розвиватися.
Як вести себе з Росією
Стосовно Російської Федерації мають бути додаткові санкції. Статут ООН передбачає ембарго. Це повне заборона торгівлі. Все, що йде в цьому напрямі, треба застосовувати. На жаль, зараз санкційний режим частковий. Треба ввести якийсь рівень спочатку, щоб це сильно било по руках, а потім уже зменшувати. У мене такий підхід.
Під час війни мають бути санкційні дії незалежно від твоїх економічних втрат. Чому в Україні, наприклад, не відмовляють у транспортуванні російської нафти нафтопроводом «Дружба»? Це взагалі нонсенс. Це теж санкція припинення торгівлі, послуг. Має бути купа речей, ізоляція, блокування міжнародних організацій.
Не забувайте, що нашими ворогами зараз не тільки є Росія. Я часто в магазинах дивлюсь на етикетки. Ми не повинні брати електрику в Білорусі. Або нафту тягнути звідти. І не повинні купляти такі товари. Можна ж блокувати. Можна створити таке громадську думку. Способів багато. Головне, щоб це було консолідовано, чого немає.
Як вибудовувати стосунки з Росією після війни? Це азійська країна, яка знаходиться в занепаді, створюючи купу проблем навколо себе. Треба відділитися від них, зрозуміти, як збудувати безпекову стіну.
Ніяких відновлення всього зразу не повинно бути. Треба бути обережним до цього, не забувати, що для України всередині може бути велика загроза, що призведе до корозії національної ідентичності, тому що тоді ви не можете заблокувати інформаційні простори.
Росіяни хворі. Це хворе суспільство. І вони можуть нас заразити. Це гірше, ніж грип. Від грипу ще можна вилікуватись. А ця бацила смертельна. Тому треба санітарна зона, перехідні періоди. Хоча я думаю, що до кінця вони розваляться. Вони туди йдуть, і нам треба думати, як вистроїть захист від них.
Це в оптимістичному сценарії. В песимістичному вони просто підуть далі на нас, щоб контролювати всю Україну. Тут взагалі в мене сумнівів немає.
Про оборонні та політичні союзи
Нам потрібно бути членами оборонного альянсу. Зараз у нас записано в Конституції НАТО. При цьому Україна абсолютно має право на об’єднання в різні союзи. Треба шукати країни, які готові з нами це зробити. Я наполягаю, якщо навіть це буде перший спроба вдвох з якоюсь організацією або країною підписати договір про оборону, то це стане серйозним поштовхом.
В ідеалі я бачу Великобританію на сьогодні. Зі всіх країн Європи, я вважаю, найбільші шанси об’єднатись саме з нею. Ядерна держава, досить велике населення, в них є дуже хороший авіаційний та морський компонент, адже ця острівна держава традиційно в більшій мірі розвивала флот. В нас же є те, що може доповнити британські можливості.
Якщо говорити про інші країни, то в ідеалі це була б Польща. А от якби разом були Польща, Британія, Україна та приєдналися балтійські країни, то це вже був би більш міцний і рішучий союз, ніж НАТО.
Щодо членства в ЄС, такий шанс існує вже десяток років. Членство — це три блоки питань. Перший – готовність повністю прийняти законодавство. Все, що на момент його вступу напрацьоване зовні, ти його приймаєш просто до виконання. А це дуже непроста річ, починаючи зі стандартів питної води. Звісно, то краще для нас буде, але ж треба розуміти, хто профінансує. Тобто це одна сторона — прийняти всі стандарти. А стандарти — це не тільки для людей, а і для влади. Я боюся, що при цьому ми втратимо дуже багато людей на керівних посадах
Друге – прийняти на себе спільні зобов’язання. Не тільки зовнішні політики, але й безпекові. Ну, і третє, що саме складне – реформи. Не просто прийняти стандарт Євросоюзу, а зробити величезні зміни в тій же самій антикорупційній сфері. І це вже не залежить тільки від нас. Це дорога з двостороннім рухом.
Політичне рішення в Європі, рішення спільне всіх країн – це також умова. Тому, бачачи все це разом, чесно скажу, що не бачу до 2030 року таких можливостей. Наша влада зараз дуже оптимістична, але я спостерігаю все це разом і думаю, що таке вікно можливостей у нас тільки десь з 30-х років буде тільки з’являтися. Це не значить, що не треба країну змінювати. Сам процес інтеграції до цього моменту нам давав кращі стандарти, кращі механізми, ніж це було без цього процесу.
Захід відбувся рамках проєкту “Об’єднані правдою” за підтримки Canada Ukraine Foundation #unitedfortruth