Яким в Україні бачать внесок партнерів у спротив Кремлю
На другу річницю повномасштабної фази російської агресії Український кризовий медіа-центр оприлюднив результати власного експертного опитування «Рейтинг країн-партнерів та міжнародних лідерів за рівнем допомоги Україні у 2022-2024 роках». Це унікальна спроба системно проаналізувати сприйняття українським експертним середовищем допомоги різних країн та їх лідерів у підсиленні захисту українців.
«Кожна країна звітує про те, яку допомогу і в якому обсязі надала Україні. Є міжнародні трекери, що моніторять цей напрям – той же Кільський інститут світової економіки. Але є такі моменти, які ви не зможете більш ретельно проаналізувати, якщо не будете мати поважних експертів, які визначають, як в Україні це сприймається. По-друге, не все публікується. Особливо що стосується військово-технічної допомоги. Ще важливим є те, в який момент ця допомога надходить. Цифри на папері і конкретні одиниці техніки на фронті – різні речі», – заявив з цього приводу голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний і Повноважний Посол України, Посол України в США (2015-2019) Валерій Чалий.
Експертне опитування було проведено у період з 13 по 23 лютого 2024 року методом анкетування. В ньому взяли участь 50 провідних українських експерток та експертів у сфері міжнародних відносин, безпеки, економіки, енергетики. Це відомі українські дипломати, науковці, журналісти.
Представляючи результати опитування, керівник Групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру Володимир Солов’ян розповів, що експертам пропонувалося визначити десятку країн, які найбільш допомагали Україні за два роки спротиву широкомасштабній російській агресії. Також в рамках опитування було відзначено топ-5 іноземних діячів, які, на думку української експертної спільноти, найбільше допомагали Україні.
«Варто відзначити, що в опитування враховувалась динаміка і значимість тієї допомоги, яку партнери надавали Україні, ініціативність окремих країн, сталість підтримки. І в цьому полягає унікальність даного опитування, оскільки результати рейтинги не обов’язково відповідають кількісним параметрам», – відзначив аналітик.
За рамками опитування залишилась оцінка внеску міжнародних організацій, у тому числі Європейського Союзу, НАТО, Міжнародного валютного фонду. Однак, ця допомога була врахована на рівні двосторонньої допомоги країн.
Відповідно до сфер допомоги було виділено чотири категорії: військово-технічна та інша безпекова допомога, політико-дипломатична допомога, фінансово-економічна допомога, гуманітарна допомога та підтримка вимушених переселенців.
В експертному опитуванні категорія «Військово-технічна та інша безпекова допомога» охоплювала такі напрямки: озброєння та військова техніка, тренування військовослужбовців ЗСУ, кіберзахист, спільні проєкти військово-промислового комплексу тощо.
США є лідером за обсягом такої допомоги – таким є основний висновок в цій категорії. Станом на сьогодні країна виділила близько 42 мільярдів доларів. При цьому експерти зберігають обережний оптимізм щодо продовження американської військової допомоги.
«На другій позиції – Велика Британія, і це є доволі цікавим. Якщо досліджувати числові показники, фінансовий еквівалент допомоги, на другому місці мала б бути Німеччина. Велику роль відіграло те, що британці були піонерами у забезпеченні допомоги Україні в ряді різних коаліцій. Велика Британія першою надала ракетні озброєння і танки. Є ініціативі у сфері безпілотних систем», – наголосив Володимир Солов’ян.
Подальші місця у цій категорії рейтингу зайняли Німеччина, Польща, Нідерланди, Франція, Норвегія, Литва, Данія, Швеція. Також експерти в високо оцінили допомогу збоку Канади, Латвії та Чехії.
«Було нелегко обирати країни, оскільки є різні параметри, – зазначив у коментарі експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара. – Коли дивимось в абсолютних цифрах, зрозуміло, що США – це країна № 1. Але є маленькі країни, які нам допомагають. Таж Естонія по відношенню до ВВП дає набагато більше, ніж країни, потужні у воєнному, індустріальному та економічному плані. Або є така країна як Польща, яка була критично важлива у перші дні».
З його слів, у 2014 році західні партнери не зрозуміли, що ця війна не просто є якимось непорозумінням чи проявом сепаратизму, а тривалою війною проти Європи і світового порядку. Зараз стара Європа прокинулась і принаймні риторично повторює те, що українці казали десять років тому.
«Хочу нагадати, що виступаючи перед обома палатами Конгресу президент Петро Порошенко казав, що він не може захищати країну простирадлами. Тоді йому аплодували, однак, зброї не дали. На той час адміністрація у Вашингтоні, канцлер у Німеччині, президент у Франції вважали, що не треба ескалювати, Україна не так важлива для нас, говорили вони, а Росія – ядерна країна, і ми нічого не можемо зробити», – сказав Олександр Хара.
Валерій Чалий додав, що Україні тоді не готові були постачати так звану летальну зброю. Першою її нам поставила Литва. Щодо рішення США про постачання протитанкової зброї, то треба визнати факт: таке рішення на зустрічі президентів прийняв Дональд Трамп, але в разі, якщо б не було єдиного підходу по комунікаційній, політичній, зовнішній лінії українського керівництва всіх разом – президента, голови парламенту, розвідок і послів, які працювали в різних країнах світу, цього рішення могло не бути.
«Це приклад для нас, як консолідована українська позиція при підтримці партнерів може призвести до хороших рішень. Хотів би, щоб це приклад зараз був взятий українською владою», – сказав голова правління УКМЦ.
Він також зазначив, що українці тоді давали найбільш правильні прогнози щодо розвитку ситуації, і це не зважаючи на потужність суперкомп’ютерів в США, величезний потенціал аналітики розвідок країн світу.
Повертаючись до подій 2014 року, Валерій Чалий відзначив, що тодішній віце-президент Джозеф Байден діяв сміливіше, ніж президент Барак Обама, з яким він мав особисті розмови з цього приводу. Проте, еволюція у поглядах призвела до того, що і він пішов на багато речей, які до сих пір не є публічними.
А от щодо надання політико-дипломатичної допомоги рейтинг Українського кризового медіа-центру очолила Велика Британія. В цьому значну роль відіграла особиста роль Бориса Джонсона.
Сполучені Штати опинились на другій позиції. Відмічені її зусилля з формування міжнародної коаліції на підтримку Україні, і ця провідна роль наразі зберігається.
У десятці лідерів є всі балтійські країни. Що стосується Польщі, яка йде в ній четвертою, то це стала оцінкою всіх двох років, і тому конфлікт на кордоні не зміг вплинути на кінцевий результат.
У топ-10 також увійшли Німеччина (6), Франція(8), Канада (9) і Чехія (10). Близько до цих позицій експерти відзначили Данію, Італію, Норвегію і Швецію.
Окремо оцінювався рівень гуманітарної допомоги та підтримки вимушених переселенців. З першого по третє місця посіли країни, які прийняли найбільше українців. Це Польща, Німеччина та Чехія.
«Нам треба готувати якісь комплексний показник підтримки України у найважчі часи, і цей рейтинг – саме той шлях», – заявив Надзвичайний і Повноважний Посол України, Посол України у Республіці Сінгапур (2010–2016) Павло Султанський.
На його думку, такий показник міг би допомогти в тому, як Україні ставитись до тих чи інших країн. В якості позитивного прикладу дипломат навів Японію, Фінляндію і окремо Катар та Саудівську Аравію, які допомагають повертати військовополонених. З іншої сторони є Китайська народна республіка.
«Не закликаю до того, щоб Україна сперечалася з Китаєм, це шлях в нікуди. Але бути чесними і об’єктивними, казати їм правду в очі буде не зайве, – вважає він. – Ми багато уваги приділяємо Китаю, не любимо його, і цілком виправдано. Не треба любити країни. Треба міряти по результатах їхньої підтримки нас».
З точки зору Валерія Чалого, якщо б експерти оцінювали зараз, дуже сильно піднялась у рейтингу позиція Чехії, президент якої Петр Павел оголосив про дуже важливі ініціативи.
Складовими категорії «Фінансово-економічна допомога» були фінансова допомога, підтримка стійкості української економіки в цілому та стійкості енергетики, зокрема запровадження та дотримання режиму санкцій стосовно агресора тощо. За результатами висновків експертів, місця у лідируючій десятці посіли США, Німеччина, Велика Британія, Японія, Франція, Норвегія, Канада, Польща, Нідерланди і Данія. Також експерти відзначили допомогу, надану Естонією, Італією, Литвою і Швецією.
Коментуючи такий результат, засновник та голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак зауважив, що війна – це все-таки про математику, хоч дипломати не зовсім з цим погоджуються.
«Коли ми говоримо про ресурси в цій війні, зрозуміло, чому нам віддавалося так мало часу щоб вистояти. Тому що ресурси України і ресурси Росії неспівставні – військові, безпекові, людські, фінансові, – визнав експерт. – За два роки війни РФ витратила 180 мільярдів доларів. За цей час Україна отримала допомогу від партнерів на рівні 170 мільярдів, велика частина з яких пішла на підкріплення фінансових інститутів. Ми зараз не маємо паритету щодо військових ресурсів. На одній шальці терезів 180 мільярдів, а на другій – 80 мільярдів. Вийти на паритетну позицію Україні допомогли б 300 російських мільярдів, які сьогодні заморожені».
Однак, якби не екстрена технічна допомога партнерів, лише гроші навряд чи змогли б захистити від російських агресорів енергетичну систему України. У цьому зв’язку Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко згадав енергетичну коаліцію, яку в 2022 році зібрав Емманюель Макрон.
«Були виділені серйозні ресурси. У жовтні нам у першу чергу потрібні були не стільки гроші, скільки обладнання. З ним допомогли багато країн. Окремо хотів би виділити Францію, Нідерланди, Німеччину, Польщу, програму USAID. Серед неєвропейських країн велику допомогу надали Японія і Південна Корея».
Тему енергетичного захисту продовжив Президент центру «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. У перші місяці бойових дій росіяни намагалися бити по нашим нафтобазам, і постало питання переорієнтації всієї системи паливного забезпечення на воєнні рейки.
«Першими, хто прийшов на допомогу, були Польща, Нідерланди і Болгарія, роль якої у підтримці України недооцінена. З часом стали отримувати американський дизель. А тепер вже інші країни цікавить український досвід виживання і збереження запасу міцності енергетичної інфраструктури в таких умовах», – підкреслив експерт.
Організатори рейтингу приділили увагу і персоналіям. Експерти визначили топ-5 іноземних діячів, яким Україна має бути найбільш вдячна. Беззаперечним лідером тут є колишній британський прем’єр Борис Джонсон. Джозеф Байден посів другу позицію. На третьому місці – голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. На четвертому і п’ятому – президент Польщі Анджей Дуда і канцлер Німеччини Олаф Шольц відповідно.
Цей рейтинг фіксує розворот політики багатьох країн, який ще кілька років тому ми не могли очікувати. Реальним лідером у відновленні можливостей воєнної індустрії стає Франція, багато що роблять Нідерланди. Таку думку висловив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді (2015-2021) Андрій Шевченко.
Він вважає, що такий розворот у першу чергу стався через розворот громадської думки в цих країнах: «Ми навчилися завойовувати серця широкої громадськості, і це стало потужним фактором для зміни зовнішньої безпекової політики країн».
За оцінкою Андрія Шевченка, карта підтримки країн загалом збігається з картою активності діаспори. Він розказав, що 24 лютого Світовий конгрес українців організовував глобальну акцію на підтримку України. На інтерактивній карті було зареєстровано більше 1000 подій у 750 містах 70 країн.
«Якщо подивитесь на цю карту, побачите, що найбільше вогників на ній не в Північній Америці, як можна було очікувати, а в Європі. І це вже нова реальність», – констатував він.
На завершення Валерій Чалий звернув увагу на те, що була презентована лише частина роботи, проведена Українським кризовим медіа-центром. На його переконання, міжнародним партнерам можна орієнтуватись на цей рейтинг з тієї точки зору, як це реально відображається в Україні.
«Будемо дякувати міжнародним лідерам. Без цього подолати Росію буде дуже важко. Бажаємо їм бути рішучими, бачити на крок вперед», – закликав голова правління УКМЦ, висловивши побажання, щоб наступним етапом оцінки підтримки України стало складання рейтингу перемоги.
