Темі утилізації небезпечних відходів була присвячена дискусія, яка відбулась в Українському кризовому медіа-центрі. Модератор, голова ГО «Еконація» Богдан Красавцев попросив розказати, що сьогодні відбувається в Україні в цьому напрямку, заступника начальника Державної екологічної інспекції Столичного округу Андрія Вагіна.
«Влітку зі зміною законодавства стартувала реформа, яка має змінити систему управління відходами у нашій країні. Але треба враховувати, що війна вносить свої корективи в ці плани. Так, за концепцією реформи до 2030 року всі сміттєзвалища повинні бути забезпечені нормальним сортуванням, інакше будуть закриті. Тепер є певні сумніви в тому, що в нинішніх умовах бізнес зможе з цим впоратись, а держава забезпечити», – зазначив він.
Андрій Вагін звернув увагу і на інші наслідки війни. Значних обертів, з його слів, в Україні набирає проблема відходів руйнації, адже війна утворює таку кількість відходів, яку країна наразі не готова прийняти.
Заступник начальника Державної екологічної інспекції Столичного округу нагадав, що згідно із рішенням уряду Державна екологічна інспекція у воєнний час не проводить планових перевірок. Щодо позапланових, то їх небагато і вони проводяться виключно за погодженням відповідних міністерств.
Про досвід фармацевтичної компанії “Дарниця” в управлінні відходами розповів її технічний директор Ігор Перепелиця.
«Намагаємося максимально впливати на скорочення викидів в атмосферу через фільтрацію повітря з технологічних установок і технічних приміщень, скорочуємо споживання води і самі забруднення. Специфіка фармацевтичного виробництва така, що певну кількість відходів потрібно передавати на утилізацію, і ми це робимо завдяки партнерам – компаніям, які мають відповідні ліцензії», – уточнив він.
У розвиток теми еколог Марія Татарчук додала, що та кількість відходів, які утворюються на «Дарниці», максимально сортирується і передається на переробку. В такому разі у таких відходів з’являється шанс на друге життя, але цим же займаються інші компанії.
Однією з таких на ринку є компанія DSL 2010, яка займається утилізацією небезпечних відходів. Її директорка Юлія Стефчук підкреслила, що мета компанії – започаткувати реалізацію європейського підходу економіки замкнутого циклу W2E в Україні та зменшити використання природних ресурсів і енергозалежність від інших країн.
В якості зразка вона розказала про данське підприємство Copenhill, яке розташоване майже у центрі міста, перероблює відходи та перероблює їх в тепло та енергію для 150 тисяч будинків і квартир. Цікаво, що дах заводу, який розташований під кутом, являє собою гірськолижний схил, а підйомник вздовж траси працює на зеленій енергії заводу.
Зі слів Андрія Вагіна, єдиним підприємством в Україні, який працює в цьому напрямку, є завод «Енергія» у Києві. Однак, на його роботу нерідко скаржаться, і це виникає через стереотипи і низьку екологічну культуру у суспільстві. Якщо людина бачить трубу заводу, вона у більшості випадків звинуватить у поганому повітрі саме це підприємство, а не гараж поруч, звідки цей запах розповсюджується.
«Країні вкрай потрібні сміттєспалювальні заводи, аде треба зазначити, що це довгий процес. Для цього недостатньо мати фінансовий ресурс і бачити відповідну ділянку», – пояснив він.
