Вікторія Задорська – письменниця, сценаристка та режисерка, яка розпочала кар’єру у 2016 році, написавши кілька трилогій, дилогій та окремих романів. Її дебютна видана книга «Скелети з шафи моєї бабці», увійшла до довгого списку найкращих дитячих книг за версією BBC Україна. У спеціальному проєкті Українського кризового медіа-центру «Навколо книги» вона поділилась секретами творчості і розповіла, що хотіла донести книгою.
Це дуже добра смішна історія, і мені було страшенно смішно її писати. Так вона говорить про «Скелети з шафи моєї бабці». Ідея цієї історії зародилася ще в дитинстві.
«Коли була дитиною, любила дуже багато читати, читала всі казки, які могла знайти в бібліотеці, і з багатьма казками була дуже незгодна. Особливо з «Русалонькою» і «Попелюшкою». Завжди хотілося щось змінити, а героїнь, які були свавільними амбітними дівчатками, дуже бракувало. Буквально Пеппі можу пригадати», – говорить авторка.
Так виникла думка, що колись напише історію про таку дівчинку, яка буде максимально індивідуалісткою, зі своєю думкою з приводу усього, шибай головою, буде нерви всім псувати, але не тому, що вона зла чи якась вередлива, а просто через те, що вона така, яка є.
«Найкраща спогади з дитинством в мене пов’язані бабусею і часом, який я там проводила кожні вихідні. Це все хмаринкою зібралося і вистрілило в ідею. Я одразу почала її записувати і з’явився в мене ідея про ось таку характерну дівчинку Зоську, яка насправді Софійка, але вона вирішила себе називати Зоською, тому що Софійка – це як панянка. Звучить дуже красиво, а вона вважає, що це їй не пасує, і тому вона сама себе називає Зоською», – так пояснює Вікторія свій творчій задум.
В ході роботи над книгою вона пройшлася по усіх відомих персонажах, яких дуже любила і переосмислила їх так, як їй того хотілося з абсолютною творчою свободою, з підняттям всіх тих тем, які для неї зараз актуальні, і про які хоче розказувати наступному поколінню, вносити якісь цікаві важливі елементи про це життя.
Вікторія Задорська вважає, що кожна людина може займатися творчістю, тому що це одна з форм виявлення себе.
«В цілому мені здається, що люди – це про енергію щось створювати, а книга – це одна з форм виявлення цієї енергії. Далі вже питання про те, чи хочеш ти це робити, важливо тобі чи цікаво це тобі, а третім чином – це інструменти, як це зробити і коли. Таких людей дуже багато, які хочуть, але бояться, не знають. Незнання – це одна з перших причин страху і того, чому людина щось не робить. У соцмережах розкриваю багато про те, чого я сама навчилась на своєму досвіді для того, щоб інші люди не повторювали мої помилки, або у всякому разі знали, які варіанти існують, тому творчість вона і є на те творчість, що існує дуже багато різних підходів», – підкреслила гостя спеціального проєкту Українського кризового медіа-центру «Навколо книги»