Сьогодні в Україні діє Міжнародний реєстр збитків, працюють державні програми, які дають змогу відшкодувати, отримати принаймні хоч якусь компенсацію за зруйноване майно, але чи розповсюджуються ці права на всіх? Чи розповсюджується чинне законодавство України на ті громади, які залишилися в окупації? Що робити людям, які виїхали з окупованих територій і стали вимушеними переселенцями? Ці питання розглянули учасники пресконференції “Майно на лінії фронту: як громадам і громадянам захистити право на відшкодування шкоди”, організованої Благодійним фондом «Міжнародний рух за права потерпілих внаслідок російської агресії» в рамках проєкту «Юридичні Сили України».
Зі слів заступника Маріупольського міського голови Дениса Кочубея, наразі близько 200 тисяч маріупольців, які виїхали з руйнованого окупованого міста, прибувають на території України. Ще близько 100 тисяч знаходяться за периметром Російської Федерації та окупованої Росією території.
«Що стосується програм підтримки, тут у нас, мабуть, одна з кращих ситуацій серед переселенців з інших окупованих громад. Але, тим не менше, у нас спільна проблема в усіх переселенців з тимчасово окупованих територій. Жодні програми підтримки, компенсаційні програми за зруйноване пошкоджене майно не працюють для переселенців з тимчасово окупованих територій (ТОТ), окрім окремих категорій. На жаль, у нас зберігається ситуація, коли мешканець будь-якого регіону України, який втратив житло, підтримку з боку держави може отримати, а мешканець Маріуполя, Бахмуту, іншої окупованої громади чомусь таких самих прав немає», – визнав Денис Кочубей.
У зв’язку з повномасштабним вторгненням, руйнуванням та міграцією населення з великими труднощами зіткнулась Куп’янська міська громада.
«В період окупації приміщення комунального підприємства бюро технічної інвентаризації було повністю знищено, знищено також його архіви. До моменту повномасштабного вторгнення не було можливості евакуювати ні бази даних, ні взагалі нічого. Тобто з перших днів окупації це підприємство, воно фактично було заблоковано. Після деокупації, внаслідок обстрілів приміщення архіви взагалі були знищені. При цьому приблизно 70% населення Куп’янська має зареєстровані права на нерухомість до 2013 року, а законодавство сьогодні не надає нашим реєстраторам реєструвати ці права, які виникли до того періоду в державному реєстрі речових прав, якщо немає підтвердження органу, який фактично вбитий. І це з боку громадян породжує велику кількість скарг і звернень, оскільки вони не можуть реалізувати своє право на участь у програмі «єВідновлення», – розповів Керуючий справами міської ради Віталій Саяпин.
Голова БФ «Міжнародний рух за права потерпілих внаслідок російської агресії», адвокатка, кандидатка юридичних наук, авторка проєкту «Юридичні Сили України» Наталія Целовальніченко закликала прифронтові громади до співпраці з проєктом «Юридичне силу України.
«Ми доробимо все можливе для того, щоб цей шлях до справедливості, для відшкодування завданої шкоди для територіальних громад і для звичайних громадян став доступним. Бачимо ті перешкоди, з якими ви стикаєтеся зараз, як ті органи на місцях, які зобов’язані фіксувати, що відбувається. Але якщо ми будемо діяти по-одинці, нас ніхто не почує, ми не зможемо вирішити ці проблеми по-одинці», – пояснила вона.
Наталія Целовальніченко також торкнулась діяльності Міжнародного реєстру збитків. Для громад він поки не працює, однак 14 жовтня його представники чітко зазначили, що вони мають намір якнайскоріше відкрити категорію і для комунального майна, щоб органи місцевого самоврядування, військові адміністрації могли подавати туди відповідні заяви. На її думку, вже на початку вже наступного року ці питання будуть вирішені.