28 вересня Український кризовий медіа-центр продовжив серію зустрічей у межах Діалогової платформи Українського Дому «У ПРОЦЕСІ. Present continuous». Цього разу говорили про роль інтелектуальної еліти у час війни.
Олексій Ананов, куратор та модератор діалогової платформи, розпочав бесіду з самого поняття. Кого можна віднести до інтелектуалів, адже ще з радянських часів у сприйнятті частини суспільства засів термін «інтелігент», який жодним чином не відповідає західній традиції?
«Інтелектуал – це той, хто висловлює свою незаангажовану думку, яка базована на певних аргументах, – зазначив Тарас Лютий, доктор філософських наук, професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА, старший науковий співробітник відділу філософської антропології Інституту філософії імені Г. Сковороди. – Він не так дає рецепти як подолати труднощі, скільки показує, де проблема. Здатний максимально широко її описати. Якщо людина бере на себе зобов’язання вести за собою маси, то на мою думку, в такому разі втрачає роль інтелектуала».
Ірина Чужинова, театрознавиця, критикиня, кураторка театральних проєктів, очільниця директорату культури і мистецтв Міністерства культури та інформаційної політики, висловилась про те, що системні інтелектуали – це щось, що генерує або здатне генерувати суспільну думку, дискусію навколо цієї суспільної думки.
На її переконання, не можна назвати себе інтелектуалом. Це визначення дає суспільство. В більшій мірі її цікавить те, який запит сьогодні до інтелектуалів? Дискусія, яка завжди була їх силою, відходить на другий план. Під час війни потрібні швидкі односкладові відповіді. Має бути музею Булгакова або ні? Треба зносити пам’ятник або залишити його? І в цьому в інтелектуалів слабка позиція. Натомість, знайшлася інша роль – потрібні лідери. Такі як Сергій Жадан чи Святослав Вакарчук. Вони не підтримують якусь інтелектуальну дискусію, але є представниками інтелектуального середовища.
«А чи є ризик поправіння української політики і настроїв суспільства? – запитав Олексій Ананов. – Багато хто за кордоном дорікають українцям: ви всі праві. Іноді губишся, що відповісти».
За словами Ірини Чужинової, мова йде не про поправіння, а про полярізацію, яку робить будь-який конфлікт. Він скасовує складність світу і встановлює просту і чітку мету. Чого ми хочемо – перемоги. Хто наш ворог – росія.
«Я дуже сподіваюсь, що ми не зайдемо в якісь такі неприпустимі речі, – заявила театрознавиця. – Наш космополітизм не так легко вибити, перетворивши нас в правих. Як ліберальне суспільство ми так далеко зайшли у просуванні певних цінностей, що тепер впевнені в тому, що саме вони будуть визначати наше подальше життя».
В цьому зв’язку завдання, яке падає на плечі інтелектуальних еліт, полягає у відбудовуванні нових наративів, пояснень, роз’яснень в середині суспільства і назовні.
