Питанню сприйняття теми Голодомору 30-х років та намагань України ознайомити світ з тією трагедією була присвячена репрезентація, що відбулась 1 грудня в Українському кризовому медіа-центрі.
Першими у світі визнали геноцид українців під час Голодомору Естонія і Австралія ще в 1993 році. Тоді вперше на державному рівні Україна відзначала роковини тієї події. В 2002 році Верховна Рада оголосила Голодомор геноцидом. Після цього була хвиля визнань у Литві, Латвії, Польщі. Наступна у 2006 році. Про це розповів Андрій Іванець, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору.
За його словами, нещодавнє визнання Бундестагом ФРН Голодомору геноцидом стало історичним моментом.
«Ця країна є найпотужнішою в економічному і політичному плані державою Європейського Союзу, і тому її визнання є важливим для того, щоб європейці зрозуміли, що відбувалося в Україні 90 років тому, і те, що відбувається сьогодні. Для того, щоб отримати цей результат, українська дипломатія, державні структури і громадянське суспільство, зокрема, і наш музей, активно співпрацювали з Німеччиною», – зазначив Андрій Іванець.
Яна Городняк, завідувачка екскурсійно-освітнього відділу Національного Музею Голодомору-геноциду звернула увагу на намагання цього закладу показувати історії виживання, допомоги та повстання, теми якого ніяк не можна уникати.
«Дуже важливо це виділяти для дітей, – наголосила вона. – Для найменших від 5 до 10 років взагалі намагаємось робити акценти на цих проявах людяності та виживання».
Як значний успіх Національного Музею Голодомору-геноциду заступниця завідувача його експозиційно-виставкового відділу Марина Богуш визнала проведення останнім часом в різних країнах багатьох виставок. Це вдалося реалізувати завдяки спільним зусиллям МЗС і громад українців за кордоном.
Проте, є і виклики. Найбільшим вона назвала проект «Силуети пам’яті». Це сайт-проект, який був частиною виставки «Leica, що бачила голодомор». Він був розміщений на зупинці громадського транспорту біля музею. Її обклеїли банерами з зображеннями, які надала 93 механізована бригада «Холодний Яр».
«На прикладі цього проекту ми побачили, наскільки суспільство не готове сприймати цю тему, – заявила Марина Богуш. – Буквально за кілька годин після розміщення цих банерів на зупинці вони були розірвані і здерті. На жаль, це є ознакою того, що тема Голодомору досі видається чутливою для нашого суспільства. Деякі не готові її сприймати. Мета музею полягає в тому, що б ця тема з чутливої перейшла в розряд тем, над якими потрібно рефлексувати. З кожним роком ми наближаємось до цього».
Про цю тенденцію свідчить статистика, яку навів Андрій Іванець: «Якщо попередні роки понад 80 % українців казали, що Голодомор є геноцидом, то ця фаза війни, яка розпочалася у лютому, додала ясності і тим, хто раніше в цьому сумнівався. Напередодні дня пам’яті жертв Голодомору опитування, проведення соціологічною службою «Рейтинг», показало, що 93 % українців вважають Голодомор геноцидом. Дуже мало є тем, де спостерігається такий консенсус».
На думку провідного наукового співробітника Інституту дослідження Голодомору, це те, що наше суспільство об’єднує.
