Menu

Новорічні “подарунки” Кіма: які ракети КНДР могла передати Росії?

Автор: Володимир Солов’ян, керівник аналітичної групи з питань гібридної війни УКМЦ & Анатолій Максимов, міжнародний оглядач, спеціаліст з Близького Сходу та Східної Азії

4 січня координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що Північна Корея передала Росії певну партію балістичних ракет і пускових установок до них. За інформацією США, ракети були застосовані для ударів по Україні 30 грудня та 2 січня 2024 року. 

6 січня речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко повідомив, що уламки однієї з ракет, якою РФ обстріляла Харків 2 січня, дають підстави стверджувати, що ракета походить з Північної Кореї. На схожість елементів виробу з північнокорейськими зразками вказують певні конструктивні особливості (наприклад, радіус на 10 мм більший, ніж у російського аналога – Іскандера). Також, за словами Чубенка, на уламках ракети помітні спроби затерти номери на певних деталях, що свідчить про бажання приховати інформацію про походження самої ракети.

Наразі Україна офіційно не підтвердила факт застосування Росією північнокорейських балістичних ракет. Втім чутки про такий новорічний “подарунок” Кім Чен Ина своєму кремлівському колезі уже стали поживним грунтом для російських інформаційних маніпуляцій.    

В цілому федеральні ЗМІ РФ не афішують для широкого загалу інформацію про ймовірні поставки ракет КНДР, оскільки це становить надто різкий контраст з офіціозом про аналоговнєтне виробництво ракет та інших видів сучасних озброєнь російським ВПК. Однак наближені до Мінобони РФ воєнкори та інші представники z-спільноти активно коментують цю новину. Показово, що на відміну від осені 2022 року, коли росіяни намагались приховувати застосування дронів іранського виробництва, на даному етапі Кремль завуальовано натякає, що російська армія справді отримала північнокорейські ракети. 

Сьогодні аргументація кремлівців ґрунтується на звичному прийомі “якщодоїзму” – мовляв, якщо Україну озброює коаліція 50-ти країн, то Росія має повне право залучати ресурси своїх “союзників”. Також пропагандисти РФ використовують даний інформаційний привід для дискредитації Києва та допомоги Заходу, намагаючись закріпити за Україною образ “полігону для випробування ракетної зброї КНДР”. 

Враховуючи закритий характер режиму в Пхеньяні, військово-технічна співпраця РФ з КНДР доволі часто стає предметом маніпуляцій та спричиняє жвавий ажіотаж в медіа. Тому, в умовах відсутності офіційних підтверджень зі сторони офіційного Києва, доцільно оцінити наявний ракетний потенціал КНДР, що дасть можливість встановити реальний масштаб виклику, який постає перед Україною.

Анатолій Максимов, міжнародний оглядач, спеціаліст з Близького Сходу та Східної Азії в ексклюзивному коментарі для аналітичної групи з питань гібридної війни УКМЦ аналізує питання щодо типу ракет, які Пхеньян міг передати РФ. 

Малоймовірні варіанти: стара родина Скадів 

Першими балістичними ракетами північнокорейського виробництва були Хвасонг-5 та Хвасонг-6 на основі перероблених радянських Р17 (за класифікацією МО США та НАТО SS-1c Scud B). Їх КНДР отримала від Єгипту, як подяку за допомогу у Війні Судного Дня 1973 року. Ці ракети належать до класу Балістичних ракет малої дальності (БРДМ), оскільки радіус їхнього польоту становить до 300 км. 

В 1990-х північнокорейські зброярі сконструювали Хвасонг-7 (Родон-1) –  ракету середнього радіусу. Вважається, що Пхеньян має 200-300 таких ракет, але вони застарілі навіть по міркам КНДР. Американська розвідка вважає, що для них є менше 100 пускових установок. Вважається, що Хвасонг-7  може летіти до 1000 км. 

KN-18 – одну з найновіших версій в родині ракет даного типу – показали на параді в Пхеньяні 2017 року і один раз здійснили пуск в рамках навчань. Вона має маневрову носову частину (MaRV) зі стабілізаторами, щоб боєголовка точніше летіла після повернення у атмосферу. В теорії, літає на 450 км.

Старший брат Іскандера 

Найбільш ймовірним варіантом може бути перероблений та покращений Іскандер. Північні Корейці могли створити цю ракету самі, надихнувшись розробками РФ та/або отримавши креслення від росіян. Північнокорейський код даного аналогу Іскандеру – KN-23 (Hwasong-11GA). Вона мала замінити давно застарілі Хвасонг 5 та Хвасонг 6.

Ракета має кілька модифікацій: 

  • А (близький аналог 9М723 “Іскандер”)
  • B (схожа на американський ATACMS та радянську “Точку-У”, вона ж KN-24)
  • С (тактична ракета для зони бойових дій зі збільшеною бойовою частиною)
  • D (ракета для незначних відстаней) 
  • S (підводна ракета). 

Наймовірніше, по Україні вдарили ракетами типів A чи B. Це твердопаливні ракети, які можна набагато швидше прилаштувати, запустити залишити позицію, ніж у випадку ракет з рідинним паливом. 

За розміром KN-23 більші за російський “Іскандер”. Офіційно, носова частина KN-23 містить 500 кг вибухівки. Але, судячи з розмірів, реальне навантаження може доходити до 1,5 тони, тоді як “Іскандер” несе лише 800 кг. На параді у 2021 році інженери Північної Кореї представили збільшений варіант KN-23. 15 вересня 2021 року режим Кіма навіть запустив дві KN-23, що пролетіли, за інформацією Пхеньяну, 800 км. 

В даному випадку маємо два варіанти: або ракети раніше не тестували на максимальний радіус, або їх модифікували, наприклад, зменшивши зарядну носову частину чи полегшивши мотор. Цікаво, що обидві були запущені з поїзда. 

Наразі вважається, що у розпорядженні КНДР перебуває близько 120 таких ракет. Це небагато, і РФ навряд чи отримає більше десятка від Пхеньяну. Україна може збивати такі ракети найновішою системою ПРО Patriot. Але даних комплексів вистачає для прикриття лише 2-3 найбільших міст. Інші регіони країни – поки що – практично позбавлені захисту перед KN-23/KN-24. 

Підсумок HWAG

Отож, як засвідчує коментар експерта, північнокорейські ракети становлять виклик для української системи оборони через брак систем ПРО, здатних збивати цілі, що рухаються за балістичною траєкторією. Тривожним сигналом є потенційне застосування північнокорейських ракет на більшу оперативну глибину, куди “не дотягуються” російські Іскандери. Також привертає увагу дещо більший, у порівнянні з російськими аналогами, бойовий заряд, що здатні нести на борту ракети KN-23/KN-24. 

Водночас тип озброєнь, які Пхеньян міг передати Москві, не є ноу-хау на театрі російсько-української війни, оскільки в основі ракетного арсеналу КНДР лежать радянські та російські розробки, добре знайомі українським військовим. Окрім того, залишається вкрай дискусійним питання точності північнокорейських виробів – об’єктивних даних наразі обмаль для висновку про їхню ефективність. Зрештою, промисловість КНДР не здатна в стислі терміни виробити суттєву кількість ракет та пускових установок. Тому РФ може використовувати партію північнокорейських ракет з метою виснаження української ПРО. Саме так російська армія переважно застосовує застарілі та вкрай неточні радянські Х-22. 

Отож фактор північнокорейських ракет не здатен похинути шальки терезів на користь РФ. Більше того, факт допомоги КНДР в сфері ракетних технологій свідчить про суттєвий дефіцит виробництва в Росії. Надалі Москва намагатиметься виграти час для накопичення ракетного арсеналу завдяки залученню ракетної зброї з Ірану та КНДР. 

В даній ситуації Україна потребує нарощування поставок західних систем ПРО. Пасивність західних політиків та ВПК в питанні допомоги Україні призводить до поглиблення військово-технічної співпраці Москви та Пхеньяну. Дефіцит інвестицій в безпеку України може призвести до дестабілізації ситуації на іншому боці азійського континенту.