Зараз у світі відбувається розв’язка у протистоянні демократичного та авторитарного світів. І, на жаль, вона відбувається на території України. Її фінал настане у 2023 році.
Про це в ефірі телеканалу Прямий розповів Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний і Повноважний Посол України Валерій Чалий.
Дипломат наголосив, що після чітких сигналів із Вашингтону, “ядерна риторика” поступово зникне з уст агресора путіна, адже йому дали чітко зрозуміти — він отримає відповідь, яка буде катастрофічною для рф.
Також Валерій Чалий поділився своєю думкою щодо причин нерішучості європейських партнерів у питанні постачання наступальної зброї, а також розповів про вплив санкцій на рф і перелом у позиції Китаю.
Загрози конвенційної війни значно більші за ядерний шантаж
– Погрози росії, ядерний шантаж – це, взагалі, не для нас. Це Вашингтон, Париж, Берлін. Туди ці сигнали спрямовані.
Більше того, я можу вам сказати, що після погрози путіна ядерною зброєю, коли він заявив, що “це не блеф”, після цього відбулося дуже багато подій. Дуже багато. І повірте мені, в мене є таке очікування, що таких заяв надалі буде меншати. Більше того, я навіть не впевнений, чи вийде путін у найближчі дні із заявою щодо так званого приєднання окупованих територій, де вони організували псевдореферендуми. Я не впевнений, що вони знову заявлять про “ядерну докторину”. Тому що засідання Радбезу, яке відбулося напередодні, чітко показало тенденції змін позиції Китаю, Індії, Бразилії, чого не було раніше. Тепер представник росії на цьому засіданні опинився в ізоляції, чого не було раніше.
Тому, я думаю, ми побачимо зменшення “ядерної” риторики з боку росії. Тому що вони пішли нахрапом, як вони люблять. І путін любить такі дії, особливо коли він в емоційно збудженому стані. Після Самарканду, після всіх цих зустрічей, коли над ним познущалися, він приїхав дуже ображений. Коли йому сказали зупиняти війну вже на рівні прем’єра Індії і Китаю, в його розумінні, зупиняти – це кинути все, що тільки можливо. І це погана новина, давайте будемо чесними. Мене більше хвилює не ядерний шантаж, а те, що путіну вдасться призупинити постачання нам танків, літаків. Оце дійсно важливо. Тому що це – життя наших воїнів. Тому ми маємо значно більші загрози суто конвенційної війни, ніж ядерний шантаж.
Вірогідність застосування ядерних балістичних ракет великої потужності зараз на дуже низькому рівні. Я би сказав, вона є близькою до нуля. Люди мають це розуміти. Вірогідність застосування зброї масового знищення, – вона є, але її відсоток не такий великий. І в будь-якому разі ми це будемо знати. Це не зробиш таємно. Я думаю, що ми можемо очікувати якоїсь демонстрації сили росією на своєму полігоні, випробування. Але точно це не загроза безпосередньо на сьогодні, завтра, тиждень чи місяць. Немає ніякого свідчення підготовки росії до застосування ядерної зброї.
За словами Чалого, Вашингтон дав Москві чіткі сигнали щодо ядерної загрози: ядерні погрози недопустимі, і в разі застосування росією ядерної зброї, “відповідь буде катастрофою для них”.
Прогнози Ходжеса щодо Криму — це позиція військових, яка значно випереджає офіційну позицію США
Колишній командувач армії США у Європі, генерал Бен Ходжес нещодавно спрогнозував, що до середини наступного року Збройні сили України зайдуть в окупований Крим. Валерій Чалий наголосив, що до цих прогнозів варто серйозно прислухатися, адже це думка надзвичайно досвідченого військового. Але слід пам’ятати, що Ходжес не є діючим військовим, і це лише думка військового, яка завжди значно випереджає політичні кроки США.
– До прогнозів Ходжеса – я прислухаюся. […] Їх дійсно варто слухати, тому що в них величезний досвід. Але є одне але – вони сьогодні не є діючими генералами. Тому це лише їхні прогнози. Єдине, в чому точно можна погоджуватися, – що у нас після того, як путін підняв ставки і зробив багато абсолютно безглуздих кроків, в України немає вибору, ніж деокуповувати зразу всі території.
Пам’ятаєте, раніше була розмова, по Криму, може, десь на політичному рівні буде домовленість. Уже у нас немає такого вибору. Ми маємо йти до кордонів України. І в цьому я Ходжеса підтримую. А коли це буде, як це буде – це не від нас залежить. Точніше, ми можемо сприяти цьому, але Збройні Сили України і політичне керівництво країни вирішують це питання.
Це, скоріше, позиція, думка американських військових. Позиція військових дещо відрізняється від розвідспівтовариства, відрізняється від Держдепу, відрізняється від Білого дому. Військові й раніше підтримували надання Україні летальної зброї, вони були найбільш активними. Тому можна сказати, що їхня позиція випереджає загальну ситуацію. Тому що є політологи, радники, які радять дещо інше Білому дому. А вони не військові, але вони також мають вплив. Тому, в принципі, треба слухати всіх, різні думки, але краще все-таки дивитися на офіційну позицію, на позицію Конгресу, де підтримка України зараз зростає напередодні проміжних виборів. Зараз, навіть можна сказати, є така конкуренція республіканців і демократів, наскільки вони допомагають Україні. Це дуже добре. Але це не буде вічно.
Про критичну важливість постачання наступальної зброї
За словами Чалого, Україні не дають наступальну зброю (танки, авіацію – ред), чисто з політичних міркувань.
– Після ядерних погроз путіна ніяких пояснень, чому нам не можуть надати танки, вже немає. Це американські танки «Абрамс» та німецькі «Леопард».
Я знаю, що наші військові, і міністр оборони постійно наполягають на наданні танків та авіації. Але західні політики знову нам намагаються щось пояснити…
Якщо ці, скільки їх не є, частково мобілізовані, окопаються, залізуть в ці окопи, то, звісно, буде дуже складно у найближчий час без наступальної зброї деокупувати території.
Тому ці політичні пояснення наших партнерів, особливо в Європі, вони не витримують ніякої критики, от ніякої. Вони вже стільки разів помилилися. Американці, слава Богу, британці – не зупиняються. Зараз – новий пакет допомоги на понад мільярд доларів. Ми його почуємо буквально завтра-післязавтра.
А Німеччина… Надали «Гепарди» – і знову крок назад роблять. Німеччина – ключова країна в Європі, найбільш потужна, п’ятий експортер зброї в світі. Ви що, хочете, щоби ми, українці, які воюємо, наші гинуть люди, а ви відсидитеся собі там, будете «хороших россиян приютить», 2 мільйона в Берліні тільки? І що, ми будемо прикривати вас вічно? Не буде так, отак не буде. Ви маєте зробити свій внесок. У вас є можливість зараз це зробити – дати танки.
Коли говорить Шольц: нехай надасть хтось інший, а я потім дам… Значить, він не політичний лідер. І це проблема сьогоднішнього світу. Немає таких потужних політичних лідерів у Європі. От в такій ситуації війни, яка йде на європейському континенті, ми бачимо, такі слабкі політики. Ну просто жах, катастрофа. На цьому фоні українські політики – це просто лідери світу. Ну, дуже жалюгідний фон, чесно скажу. Я не очікував такого від Європи. Це, до речі, путін завжди казав, що Європа слабка, Європа не витримає таких погроз. Це завжди була його позиція.
Я чому Німеччину так кажу, бо все-таки це провідна країна, це наш партнер. Ми розраховуємо на них. Вона нам допомагає постачанням озброєнь. Але цього недостатньо для того, щоб покласти край цьому шантажу в Європі.
Вони чекають чогось, вони залишають путіну шляхи відходу. Він уже майже все використав у погрозах їм, а вони ще грають в цю гру. Немає гри. Є тільки сила на силу. Все.
Про причини європейської нерішучості
– Я скажу три базових причини. Перше в цій ситуації – це велика політична корумпованість. У всіх на слуху Шрьодер,у нього вже такий образ, йому вже навіть самі німці всі можливості закривають, тому що розуміють, що це так непристойно, настільки вже непристойно те, що він робить, отримавши пост і гроші «Газпрому», гроші кремля. І таких корумпованих політиків у Німеччині дуже багато. Все-таки там, де путін працював колись, в НДР, там Штазі, там КДБ, і все це дуже пов’язано. І там є ще стільки людей, які сиділи на цих грошах, які просунулися в політику. Тобто, наявна серйозна корумпованість значної частини німецького політикуму, який вони зараз очищають, насправді намагаються з цього вистрибнути.
Друге – це конкуренція Німеччини з Британією за лідерство в Європі. Це історична конкуренція. Хоча вони в ЄС були раніше, в НАТО разом, але все рівно конкуренція залишається. Тому ця конкуренція, я думаю, буде підштовхувати якраз Німеччину на більш рішучі дії.
І третє, і це не треба скидати з уваги, – це відстань. Все-таки вони на досить довшій відстані відо росії. І вони мали дуже довго з цього зиск. Тобто, не маючи безпосередніх якихось погроз, вони мали дуже серйозні прибутки з дешевих російських енергоносіїв, які вони потім конвертували в благо свого народу. Береш дешевий газ, потім, умовно, китайцям продаєш продукцію, і живеш чудово, і не думаєш ні про що. Так бізнеси й звикли працювати. Тому Німеччина й почувається дуже непогано економічно.
Вони настільки взаємно зв’язалися з росією, що тепер випливти з цього всього дуже складно. І путін про це знає. Це гроші, це реальні прибутки великого бізнесу.
Із Британією ситуація розвивається зараз набагато краще. Британія діє більш рішуче. І, власне, ми побачили Італію. Всі переймалися, що новий уряд, який дійсно правий, а Берлусконі взагалі з путіним хороводи водив, гуляли разом. А політичні заяви не зовсім такі. Зараз уже вперше – підтримка України.
Тому, в принципі, ситуацію треба тримати під контролем. Наші позиції – треба лобіювати. І я знаю, що дуже багато є тих же німців, італійців, французів, які пропонують своїм урядам інше рішення – все-таки покласти край цьому шантажу російському. Тому впевнений, що вони цінують євроатлантичні зв’язки зі США, з Британією. І я впевнений, що вони як члени НАТО, ЄС будуть діяти єдиним фронтом у цьому плані.
Санкції вже діють, але їх треба ще більше
– Санкції нарешті почали діяти. Я думаю, десь липень-серпень – це початок. Зараз це буде таким валом наростати. Тобто, росія прийшла до ситуації, коли ігнорувати вже наявність санкцій вони не можуть. Вони навіть публічно вже це обговорюють. Навіть при тому, що путін готувався до війни і зробив якісь грошові запаси, ці запаси дуже швидко витрачаються. І на весну, до літа у них буде дуже складна ситуація з безробіттям, у них буде дуже багато викликів.
Зараз бізнеси виходять, і залізли в кишеню в системі феесбешно-олігархічного альянсу, де бізнес погодився бути молодшим партнером. Там, де дозволяється. Ті, хто не погоджувався на таку схему, вони в тюрмах або викинуті з країни, як Ходорковський, як Невзлін та інші. А ті, що погодилися, – прийшов їхній час, тепер залізли в кишеню їм. І найближчим часом ми побачимо випадки випадкових виходів з балкона керівників великих російських компаній. Вийшов покурити і впав. Тому що вже – або ти платиш за війну, або просто ми тобі виїхати не дамо вже, все, твій потяг пішов. «Титанік», всі разом. Вони зараз так з бізнесом говорять.
Тому я думаю, що санкції треба. Я тільки не розумію логіку попереджувальних санкцій. От якщо ви зробите якийсь крок, ми введемо якийсь пакет. Зараз вже ніяких попереджень. Кого попереджати? Терориста, ядерного шантажиста? Але всеодно триває дивна логіка: ще щось зробить росія, а ми тоді щось зробимо. Цю логіку треба негайно змінювати.
Санкції треба накладати максимально – ті, що ти готовий на сьогоднішній день. Я можу визнати, якимсь країнам складніше закрити цю залежність від газу швидко. Робіть те, що ви готові на сьогодні, і якомога швидше робіть. Тому що якщо ви цього не зробите, то тоді ви отримаєте ще більші наслідки.
І ще один момент. Якщо ви говорите: звичайні люди не мають постраждали, – то звичайні люди, «хорошие русские» уже звідти дьорнули всі, вибачте за сленг. Зараз 100 тисяч заїхали за три дні в Казахстан. У Грузію потоком. Уже мільйони виїхали. Вже все. Санкції мають вводитися максимальні, на що готові колективно. От підготувалися всі разом – ввели. Але це має бути максимально. Є ще багато можливостей.
Китай і США. Розв’язка протистояння демократичного і авторитарного світів, на жаль, відбувається на нашій території
– Позиція Китаю, відверто кажучи, від самого початку нас не могла нічим порадувати. Вони заявляли, що вони якісь нейтральні. Насправді вони такою позицією грали на користь росії. І підставою для цього є конкуренція зі Сполученими Штатами, антиамериканізм. Це не наше питання, скажімо так, але така позиція Китаю. Вона цинічна, тому що Китай, який є другою економікою світу і претендує на конкуренцію зі США, на лідерство, не має права, як ядерна держава, просто спостерігати. І вони дійсно намагалися цю паузу тримати досить довго. Але зараз все. Заява представника Китаю на Радбезі була дуже показовою. Ніякого слова про НАТО, антиамериканізм – те, що завжди синхронно з росією вони говорили, – вони зараз не сказали. Вони сказали три речі. Територіальна цілісність України. Швидше завершення. І третє питання – їх дійсно схвилювало, – це брязкання ядерною зброєю. Тому що вони розуміють, що вони ще не такі потужні в плані володіння боєголовками, але якщо, не дай Бог, путін щось продемонструє чи застосує, тоді нівелюються всі можливості Китаю насправді. Тому що, по-перше, не тільки Індія з Пакистаном будуть тоді отримувати боєголовки, але й навколо Китаю країни почнуть думати про те ж саме. Тому їм невигідний такий розвиток подій, який пропонує путін. Але їм невигідна й така нищівна поразка путіна.
Але реалії в тому, що насправді Захід і США залишають дуже велике відкрите вікно для путіна зробити крок назад, величезне. Він може в будь-який час припинити війну. Усі кажуть: путін відразу буде в Гаазі. Чесно скажу, він може відсидітися у себе в палаці, де в нього шести для стриптизерш і машинки для гри, автомати. Росія велика, він може сховатися. Так, він не залишиться на чолі цього угрупування. Акела промахнувся, і основного нашого авторитета кримінального не будемо вже тримати. Але це не значить, що його можна буде витягнути кудись в Гаагу зразу. Хоча, якщо він піде далі, то цей сценарій все більше й більше стає реалістичним.
Зараз дуже важливий розвиток подій в Китаї. Якщо Китай і США знайдуть точки взаємодії, ситуація докорінно зміниться. Сьогодні Китай критично залежить від США в своєму благополуччі, тому що експорт у США – 630 мільярдів, 14% росії в Китаї, і США, які фактично диктують весь цей ринок для Китаю. Тобто, важелі впливу є.
Розв’язка в стадії протистояння демократичного і авторитарного світів, яка, на жаль, відбувається на нашій території, думаю, в наступному році точно настане. Путін її прискорює…
