В Українському кризовому медіа-центрі триває проєкт «Діалогова платформа: Захистити майбутнє». На другу зустріч нового сезону, присвяченому майбутньому України, Олексій Онанов запросив Олександру Матвійчук – відому правозахисницю, голову “Центру громадянських свобод”. В одному з інтерв’ю вона сказала, що українці не повинні стати дзеркалом ворога, адже ситуація тривалої ненависті може провокувати цей процес. Як цьому запобігти?
Олександра Матвійчук відмітила, що Україні випало бути цивілізацією. Проти неї воюють варвари. Російська культура вже давно не Достоєвський і Чайковський. Це вбивства і зґвалтування цивільних людей в Бучі, Ірпені, Мотижині, Ворзелі. Це винищення вогневим валом цілих міст і містечок на сході, депортація мільйонів людей на територію російської федерації, страшні системи фільтраційних таборів, примусове виштовхування людей в сіру зону, в якій вони не мають людської гідності і правових інструментів захисту своїх прав. Проте, зробивши цивілізаційний вибір, ми маємо грати за правилами цивілізації. Звісно, про це легко говорити і вкрай важно робити, коли стикаєшся з ворогом, який грубо нівелює усі цивілізовані норми.
«Війна робить нас дуже вразливими та емоційно зарядженими. Це звичайно відображається на тому, як бачимо світ і як в цьому світі себе проявляємо. Треба це розуміти і ставитися один до одного лагідніше. Агресивність і ворожість при цьому точно не на часі. Не стати дзеркалом – це втриматися на оцій моральній висоті, яка робить цю війну цивілізаційною, пам’ятати за що боремося і знати, що для нас перемога – не тільки деокупація власної території, але і показ світу успіху демократичної трансформації. Доведення того, що в нашій частині світу люди можуть побудувати суспільство, в якому є чесні правила гри, людина захищена, суди незалежні, влада підзвітна, а поліція служить людям, а не розганяє мирні студентські демонстрації», – зазначила правозахисниця.
Вона впевнена в тому, що така мета цілком досяжна, і це робить нашу боротьбу доволі оптимістичною попри всі втрати і біль. Перечитуючи мемуари дисидентів, Олександра Матвійчук завжди знаходить в них джерела сили: «Вони розуміли, що борються з величезною радянською тоталітарною машиною, і шансів немає. Що про їх життя, які кладуть у цій боротьбі, можливо, ніхто не згадає, і можуть закінчити або в гулазі або в психіатричній лікарні. В той же час вони розуміли, що не можуть інакше, адже борються за людську гідність».
Голова “Центру громадянських свобод” наголошує на тому, що завдання українців – зберегтися, і в цій боротьбі за можливість бути, не закритися від світу. Є величезна спокута піти в ізоляціонізм, бути замисленим самим на собі. Світ дуже великий і взаємопов’язаний, і ми маємо гордо нести своє обличчя і бути відкритими до цього світу.
«Ми переживаємо драматичний період нашої історії. Він настільки складний, що якби мали шанс його уникнути, хотілося б всього цього не переживати. Але ми не вибираємо країну, в якій народжуємося, однак, можемо вибрати, як ставитися до викликів, які постають. Мені виглядає, що маємо гордість сказати, що наші покоління поставилися до цього виклику достойно», – підкреслила Олександра Матвійчук.