Українська Гельсінська спілка з прав людини провела в Українському кризовому медіа-центрі презентацію дослідження «Міжнародні злочини в Україні: огляд національного розслідування та судової практики».
Зі слів керівниці комунікаційного напряму УГСПЛ Ольги Комарової, дослідження охоплює період з 27 лютого 2014 року по 1 травня 2023 року, і має на меті дослідити ключові проблеми України у розслідуванні міжнародних злочинів та у судовій практиці.
«Релевантного міжнародного досвіду як такого немає. Україна перебуває в унікальній ситуації, тому що вона повністю зберегла національну систему правосуддя і здатна в умовах війни переслідувати винних у вчиненні воєнних злочинів за допомогою українських прокурорів, слідчих суддів, а не запрошувати когось за кордону», – відмітив експерт з кримінальної юстиції Центру політико-правових реформ Євген Крапивін.
Він вважає, що в чомусь український досвід можна порівняти з досвідом балканських країн. Йдеться про Міжнародний трибунал для колишньої Югославії, спеціальні органи Сербії з переслідування за воєнні злочини, спеціалізовані підрозділи національної системи переслідування, створені у Косово і Хорватії, а також спеціалізовані судові палати щодо воєнних злочинів у Хорватії.
Адвокат, юрист Центру стратегічних справ УГСПЛ Наталя Войнова присвятила свій виступ стану справ у досудовому розслідуванні.
Більшість з 255 опитаних представників органів досудового розслідування відзначили наявність складнощів, які стають на перешкоді ефективному розслідуванню міжнародних злочинів. Серед них — великі масштаби скоєних міжнародних злочинів на території України, законодавчі перепони, брак необхідних ресурсів та знань специфіки розслідування таких злочинів.
За результатами ознайомлення із матеріалами 21-го кримінального провадження, що стосуються воєнних злочинів, вчинених після 24 лютого 2022 року, у 50% справах розслідування не відбувається взагалі – в матеріалах справ наявні лише заява про злочин та докази, надані потерпілою стороною. Втім, у більшості випадків ОДР проявили оперативність у реєстрації проваджень.
Щодо проблем, представники потерпілих вказують на непроведення першочергово необхідних слідчих дій або недбале їх проведення; втрату доказів, хаотичне, непослідовне і безсистемне зберігання матеріалів; необґрунтовану і неодноразову зміну підслідності; недосвідченість слідчих. Прослідковуються проблеми у комунікації з потерпілою стороною та пасивність у проведенні слідчих дій.
Про те, як можна покращити стан досудового розслідування міжнародних злочинів в Україні, розказала адвокат, юрист Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко.
На її переконання, для цього потрібно налагодити ефективну координацію усіх органів досудового розслідування та їх належну комунікацію з потерпілою стороною. Крім того, необхідно оцифрувати усі матеріали досудового розслідування та спростити бюрократичні процедури взаємообміну інформацією.
Серед інших рекомендацій – створення єдиного алгоритму розслідування міжнародних злочинів, навчальної програми та підвищення кваліфікації слідчих і прокурорів, і надання можливості внесення змін до кримінального процесуального законодавства для полегшення процесу збору доказів слідчими органами, скасування чи подовження строку досудового розслідування для воєнних злочинів.
Наприкінці пресконференції адвокат, юрист-аналітик Центру стратегічних справ УГСПЛ. Олена Сапожнікова ознайомила з аналізом судових вироків. Вона зазначила, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень за 9 років та 2 місяці фахівці УГСПЛ вивели орієнтовну цифру винесених вироків в Україні за вчинення міжнародних злочинів. Загалом, національними судами України винесено орієнтовно 585 вироків, з яких найбільше вироків за статтею 436-2 КК України — 514 вироків.
