Яка система міжнародних безпекових гарантій була б прийнятна для України?

росія неоднаразово демонструвала зневагу та нехтувала власними обіцянками та обов’язками – як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Десятиліттями вона наступала на фундаментальні принципи світового порядку та устрою – суверенітет, незалежність та територіальна цілісність – задля того, щоб захищати свої “містичні сфери винятково привілейованих інтересів” та грошові надходження свого вузького привілейованого кола. росія вибірково порушувала договори, що регулюють та обмежують військове озброєння, такі як Договір про звичайні військові сили в Європі, чи Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, але вирішила уважити ті, що дозволять їй набути асиметрично незрівнянну силу у Європейському регіоні.

Вторгнення росії у Грузію в 2008-му та військове втручання в Україну на початку 2014-го не тільки загрожувало безпеці Європи, а й також порушувало принципи міжнародних відносин та правопорядку, закріплених в Статуті ООН, останній з Гельсінських угод та Паризькій хартії для нової Європи.

Для союзників України варто розуміти, що з себе насправді представляє російський оманливий стиль ведення дипломатії, в якому обіцянки та домовленості служать лише в ролі тактичного прикриття основної мети агресора – знищення України.

26 квітня відбулася історична зустріч – ​​міністри оборони більш ніж 40 країн домовилися про створення коаліції у підтримку України для боротьби з російською агресію. Які наслідки для України має ця знакова зустріч?

Чого зараз не можна робити Україні?

Яким чином Україна може донести до західних партнерів, що “негайний мир” ніяким чином не в інтересах України, незважаючи на зростаючі втрати серед мирного населення? Які можливі міжнародні безпекові гарантії для України?

Чи зараз підтримують українці вступ до НАТО?

Про це – у розмові  Валерієм Чалим, головою правління УКМЦ, надзвичайним Повноважним послом України у спільній програмі з Громадським радіо “Україна вголос”.

Радіопрограма підготовлена у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку за підтримки Посольства США у Києві та Міністерства закордонних справ Естонії