Автори: Володимир Солов’ян, Антон Хім’як
В ніч на 12 січня Сполучені Штати та їхні союзники (до коаліції станом на сьогодні входять Великобританія, Австралія, Бахрейн, Канада та Нідерланди) розпочали спільну військову операцію проти хуситів в Ємені.
Команда HWAG аналізує новий фронт глобального протистояння “вільного світу” з “віссю зла Тегеран-Москва” довкола однієї з найважливіших артерій міжнародної торгівлі – Баб-ель-Мандебської протоки. Також ми з’ясуємо, які потенційні наслідки для позиції Росії на Близькому Сході та в глобальному вимірі може мати військова операція Заходу на півдні Аравійського півострова.
Хто такі хусити?
Єменське воєнізоване угруповання хуситів, також відоме як “Ансар Аллах”, – це релігійно-політичний рух, який виник на початку 2000-х років. Соціальною базою хуситів є шиїтська мусульманська громада заїдів, яка становить третину населення всієї країни. Хусити тривалий час були позбавлені доступу до політичних та економічних структур влади, що призвело до збройного повстання в 2014 році. З того часу в Ємені триває громадянська війна між різними фракціями, які спираються на регіональних гравців, що, у свою чергу, конкурують між собою:
- Уряд Ємену – легітимна влада, представлена президентом та визнана міжнародною спільнотою. Підтримується Саудівською Аравією;
- Хусити – шиїти-повстанці, контролюють найбільш густонаселені райони країни, включно зі столицею Саною. Головний союзник та спонсор – Іран;
- Сили Південного Ємену (Південна Перехідна Рада) – сепаратистські рухи, що прагнуть виходу зі складу Ємену, під їхнім контролем перебуває найбільший порт та комерційний центр Ємену – місто Адена. Підтримку цій фракції надають Об’єднані Арабські Емірати;
- Аль-каїда – терористичне угрупування ісламських-фундаменталістів;
Повстанці-хусити просувають націоналістичну та антиімперіалістичну риторику, позиціонуючи себе захисниками єменського народу від іноземних посягань. З часу виникнення, вони критикують єменський уряд за тісні зв’язки зі Сполученими Штатами та Саудівською Аравією, звинувачуючи останніх у пріоритеті власних інтересів над добробутом єменців.
Невдовзі рух набув радикальних барв через ідеологічний та фінансовий вплив Тегерану. Тому інші регіональні гравці розглядають організацію хуситів як одну з проксі-угрупувань Ірану на Близькому Сході, до яких також зараховують «Хезболлу» в Лівані, «ХАМАС» та «Ісламський Джихад» в Палестині, а також низку угруповань в шиїтських областях Сирії та Іраку.
Причини операції союзників
Військова операція союзників в Ємені зумовлена кількома ключовими факторами:
- Інтенсифікація піратських нападів на цивільні судна в Баб-ель-Мандебському проливі, спроби обстірілу цивільних суден протикорабельними ракетами (ПКР); Так хусити, які контролюють близько 280 км аравійського узбережжя Червоного моря, “відповіли” на проведення Ізраїлем наземної операції в секторі Гази проти ХАМАС.
- Варто зазначити, що через води Червоного моря пролягають маршрути майже 15% всієї світової морської торгівлі, зокрема 8% глобальної торгівлі зерном, 12% транспортування нафти та 8% торгівлі зрідженим природним газом. Великі логістичні компанії у грудні почали надавати перевагу довшому на 7 тис. кілометрів, але безпечному морському маршруту навколо Африки. Як наслідок, ціни на товари та енергоносії почали зростати, що потенційно може призвести до уповільнення темпів росту світової економіки.
- Запуски хуситами ракет по території Ізраїлю та військових об’єктах США і їхніх партнерів в регіоні. За даними британського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (International Institute for Strategic Studies, IISS), єменські хусити можуть мати в своєму розпорядженні старі радянські ракети П-15 “Рубеж”, конвертовані від ЗРК С-75 ракети Mohit та китайські ПКР C-801 із дальністю до 40 кілометрів. Однак значно більш небезпечними зразками ракетних озброєнь в розпорядженні хуситів є іранські ПКР Ghadir (Al-Mandab-2) – їхня заявлена дальність польоту становить до 300 кілометрів. Крім того, єменські союзники Ірану оперують поставленими Тегераном балістичними ракетами Fateh-313 та Raad-500 (дальність 450 км та 500 км відповідно) у модифікаціях, адаптованих для враження морських цілей.
- Зі стратегічних міркувань, антихуситська операція спрямована на протидію зростанню впливу Ірану, адже Тегеран надає всебічну підтримку Ансар Аллах, зокрема надає зброю та фінансову допомогу, навчає бойовиків. В цій ситуації Сполучені Штати та їхні союзники прагнуть підірвати експансіоністську програму Ірану, запобігти подальшій хаотизації регіону.
Російська пропаганда наносить удар у відповідь
Як і в контексті конфлікту між Ізраїлем та ХАМАС, Росія активно висвітлює події у вигідному для себе ракурсі. З одного боку, Москва використовує інфопривід для відволікання уваги від допомоги Україні та власних військових злочинів, а з іншого демонізує Ізраїль та Захід.
Кремлівська пропаганда намагається заручитися підтримкою арабського світу. Хусити зображуються російськими ЗМІ борцями за свободу єменського народу, а операція під проводом США – черговою спробою Вашингтону нав’язати іншим країнам власні інтереси. Висвітлюючи тему жертв серед цивільного населення та гуманітарну кризу внаслідок військового втручання, Росія прагне показати себе відповідальним і співчутливим актором. Це потенційно може сприяти проросійським симпатіям з боку близькосхідних аудиторій.
Москва має доволі потужний інструментарій для посилення інформаційного впливу в арабському світі. До прикладу, RT-Arabic – арабомовний підрозділ флагману міжнародної пропаганди Кремля RT – є одним з найпопулярніших у регіоні, з охопленням на рівні з інших місцевих медіа-гігантів Al Jazeera, Al Arabia та Sky News Arabia.
На перехресті глобальних інтересів
Кремль, зазвичай, знімає сливки з рецидивів нестабільності на Близькому Сході у вигляді додаткових нафто та газо-доларових баришів через коливання ціни на енергоносії.
Однак малоймовірно, що в найближчій перспективі Кремль наважиться на сценарій ескалації в протоці Баб-ель-Мандеб. По-перше, через Червоне море нині спрямовано до 80% морських поставок російської нафти та нафтопродуктів до Китаю та Індії. По-друге, стримуючим фактором є інтереси головних експортерів російської нафти КНР та Індії. Пекін і Нью Делі реалізують свої амбітні торгово-логістичні проекти “Один пояс, один шлях” та Економічний коридор Індія-Близький Схід-Європа (IMEC) відповідно. Тож основні економічні партнери РФ, від яких залежить здатність Кремля фінансувати війну проти України, зацікавлені в безпеці мореплавства в одній з основних водних артерій світової торгівлі.
Втім геостратегічні диспозиції таких впливових гравців як Китай та Індія не усувають ймовірності спроб Москви в недалекому майбутньому нанести гібридний удар по світовій економіці (ймовірно, спільно із союзником Іраном) у вразливому для торговельної логістики місці – Баб-ель-Мандебській протоці. Навіть гіпотетична наявність такого важеля в руках Москви перетворює фактор хуситів на козир в глобальному протистоянні із Заходом.
Реалізувати дану загрозу Кремль може через поставку хуситам (через Іран або іншого посередника) технології морських дронів. В акваторії Чорного моря Україна продемонструвала успішну стратегію витіснення ворожого флоту засобами БПЛА водного базування. Росіяни змавпували ідею застоування морських дронів-камікадзе і нещодавно представили власну розробку. Поставка хуситам морських БПЛА може стати “гейм-чейнджером”, оскільки нова технологія потребуватиме додаткових засобів захисту західних військових кораблів, що оперують в Червоному морі та Аденській затоці.
Інший інтерес Росії щодо блокування потоку товарів Червоним морем полягає в амбіції розвитку “Північного морського шляху”. Даний логістичний проект Кремль багато років поспіль розглядає як золоту жилу отримання в недалекому майбутньому надприбутків від транспортування товарів із Азії в Європу через арктичні води. За словами посла за особливими дорученнями МЗС Росії Ніколая Корчунова, “Севморпуть” може стати альтернативним маршрутом Суецькому каналу. Цю ідею активно тиражує російська преса, хоч наразі жоден перевізник не оголошував, що планує обрати російську альтернативу. До речі, з 2021 року оператором Північного морського шляху є державна корпорація «Росатом», яка не перебуває під санкціями США та ЄС. Показово, що в березні 2021 офіційний телеграм «Росатому» насміхався над заблокованим внаслідок аварії контейнеровоза Ever Given Суецьким каналом.
З Червоного моря в Чорне?
У випадку єменських хуситів чаша терпіння США та їхніх регіональних партнерів (монархій Перської затоки) переповнилась менш ніж за два місяці. У цьому зв’язку голова правління УКМЦ, Надзвичайний і Повноважний Посол України, Посол України в США (2015-2019) Валерій Чалий в ефірі НВ відзначає: “Коли треба, країни світу обʼєднуються і наносять удар. І нам потрібно вже говорити про те, чи готові США застосувати такий же підхід стосовно Росії”. На думку дипломата, США та союзники продемонстрували Ірану наслідки залученості Тегерану до війни проти Ізраїлю, а Китаю – рішучість коаліції в питанні недопущення блокування морських шляхів.
Однак який сигнал мала отримати Росія у зв’язку з операцією союзників проти хуситів?
Валерій Чалий нагадує, що офіційною позицією США є недопустимість блокування морських шляхів, зокрема в Чорному морі. “А що заважає тим же Тайфунам (Eurofighter Typhoon – багатоцільовий винищувач) з Кіпру прилетіти в Чорноморський басейн? Адже дії Росії в східній частині Чорного моря нічим не відрізняються від ситуації в Червоному морі” – зазначає експерт. На думку Чалого, “Прийшов час все-таки бути сміливими і показувати свою рішучість не тільки на хуситах чи ХАМАС. У випадку України світ має справу з конкретною ситуацією порушення міжнародного права. Тому наступний крок має полягати у недопущенні блокування Росією морських перевезень по всьому басейну Чорного та Азовського морів”.
Підсумовуючи, варто зазначити, що спільна військова операція США та союзників в Ємені не є локальним конфліктом, в якому Захід може оперативно вирішити безпекові питання, продемонструвавши технологічну перевагу над анахронічним противником. Насправді події навколо Ємену є важливим елементом протистояння вільного світу з «віссю зла» Москва-Тегеран.
Кремль, маючи власні геополітичні інтереси та регіональну медіа-інфраструктуру, намагається використати ситуацію навколо Ємену для пропаганди проросійських наративів в арабському світі. Окрім того, дестабілізація на півдні Аравійського півострова може призвести до поставок російських технологій іранським проксі. Даний фактор Моска може спробувати використати як козир для посилення тиску на західні столиці в питанні домовленостей щодо інших глобальних проблем, зокрема російсько-української війни.
В той же час, методи, якими оперує Захід в нинішній ситуації, є не відповідними масштабу викликів. Загрози судноплавству в Червоному морі – це сигнал, що ворожі до США та їхніх союзників і партнерів сили налаштовані на ескалацію. Безкарність лише розпалює амбіції військово-політичного керівництва Росії та Ірану. Тож в поточному моменті вкрай важливе усвідомлення Заходом того, що операція проти хуситів – це лише боротьба з симптомами. Збудники перебувають за тисячі кілометрів від місць ракетних ударів коаліції.
