Євген Букет відомий як краєзнавець, журналіст та громадський діяч. Він автор книг «Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини», «Швачка — фенікс українського духу», «Семен Неживий — лицар Холодного Яру» (2020) та понад 500 публікацій в медіа. Під час російського вторгнення мав досвід роботи кореспондентом інформаційного агентства «АрміяInform» і підготував історичне дослідження «30 війн із Zаклятим сусідом».
Працюючи над цим проєктом, Євген зробив для себе кілька висновків. Перший з його слів очевидний. Росіяни завжди брали кількістю за рахунок поневолених народів. Через це вони мали можливість збирати величезні армії і оцією людською масою в будь-якому конфлікті намагалися взяти перевагу.
«Другий момент для мене став дуже цікавим і несподіваним Україна перемагала у 100% випадків, коли мала міжнародну підтримку, а коли залишалася сам на сам із ворогом, то це був на 100% програш. Питання в тому, яка перемога? Багато воєн закінчувались не тотальною перемогою, яку б нам хотілось мати, а тим, що зветься перемир’ям. Тобто закінчувалася активна фаза бойових дій, потім це все припинялося коли там на 10 років, а коли – на 50 років, а потім розгоралося з новою силою, бо залишалися невирішеними причини конфлікту, а вони полягали у спадщині часів Київської Русі», – пояснив краєзнавець.
Він переконаний у тому, що існування незалежної України для Москви є загрозливим, і тому єдиним варіантом завершення цієї війни, яке б поставило остаточно на багато років крапку в цьому конфлікті, мав би бути розпад Російської Федерації на якомога більшу кількість незалежних держав. І в наших інтересах, щоб ці незалежні держави ще й воювали між собою. Тоді їм було б не до України.
«Українці змушені зрештою прикінчити Російську імперію, бо вони її створили. Тобто ми її породили – нам її треба знищити. У нас варіанту іншого немає. На жаль, це наша історична місія», – наголосив Євген Букет.
Зіткнувшись з військовою журналістикою, він зробив для себе ще один висновок.
«На сьогоднішній момент більш патріотичної структури, ніж Збройні сили України, годі собі уявити. Вони єдині, кого зараз можна цілком впевнено назвати продовжувачами традицій армії Української Народної Республіки, і взагалі Української Народної Республіки. Це можна подивитися, по-перше, із форми військовослужбовців. По-друге, з почесних найменувань, які присвоюються бригадам. По-третє, із нагородної системи. Нам до 2021 року вдалося провести ось цю реформу, коли українська армія перестала бути українською радянською армією, і стала армією Української Народної Республіки», – зазначив автор.
Його тішить, що кожен рік війни все більше загартовує тих людей, які сильні духом, працюють на перемогу України і не тільки в Збройних Силах.
«Нам дуже пощастило, що у нас є зараз кому захищати Україну, тому що багато країн Східної і Центральної Європи не можуть похвалитися тим, що без НАТО чи самі по собі могли б стримувати натиск Росії впродовж трьох років, як це відбувається з Україною. І тому це дійсно подвиг всіх тих людей, які стоять на захисті незалежності і територіальної цілісності нашої держави», – продовжив Євген.
Сформувалось у нього і власне бачення інформаційної роботи в умовах війни.
«Ми унікальна країна ще і в тому, що в час війни не запровадили цензури. Самоцензура українських ЗМІ повністю виконує цю функцію, яку б мала забезпечувати держава. Я не знаю такої країни з таким серйозним військовим конфліктом, яка б не захищала свій інформаційний простір від подібних речей. Звичайно, те, що іде на екранах українського телебачення – Єдиний марафон і все інше – певною мірою державна пропаганда. І так має бути, тому що ми країна, яка веде війну, і ми повинні свої меседжі і наративи транслювати в інформаційний простір, захищати його. Аналогічно поводить себе Росія. Тільки вона це робить більше в дикунській формі. В них пропаганда і дезінформація настільки очевидна, що її помічають навіть звичайні люди, не говорячи вже про фахівців. Таким чином Україна вона воює на стороні правди, і відповідно та інформація, яку вона транслює, більш наближена до правди», – відмітив Євген Букет.
