В панелі «Як художні твори рамкують пам’ять про війну?», яка пройшла в Українському кризовому медіа-центрі в рамках дискусійної програми «Мистецтво і війна» проєкту «Ти як?», взяв участь літературний критик і літературознавець Євгеній Стасіневич.
На його думку, наразі не дуже зрозуміло, куди хитнеться проект українства – в більш ексклюзивний, закритий напрямок, де ми самі щось робимо, і в ньому буде небагато місць для різності, або інклюзивний напрямок. Той проєкт буде розуміти, скільки в нас мільйонів, яка величезна територія , скільки мов тут ходить, які різні пам’яті, як це все тримати в купі і відтворювати новий суспільний договір – і це інше питання.
«Оця виделка зберігається – ми можемо після перемоги стати закритими, агресивними, і матиме на це право, як матиме право і на іншій проєкт. За всієї цієї травматичної ми не розгубили чутливості до іншості», – відмітив Євгеній Стасіневич.
Критик вважає, що, мабуть, найскладніше – що робити з людьми з деокупованих територій, з колаборантами? Як з ними вибудовувати діалоги? З ким не вибудовувати? «Це ж все попереду», – зазначив він.
