«Український макрокосмос сформулював не Сковорода, не переляканий Костомаров з таким же переляканим Кулишем, а Шевченко. Він змалював його таким, яким він існує ще з трипільської доби. «Садок вишневий коло хати» – не просто пейзажний вірш, а своєрідна модель досконалого українського світу», – таку думку в Українському кризовому медіа-центрі висловив літературний критик, лауреат Шевченківської премії Юрій Ковалів.
Приймаючи участь в публічному обговоренні «Тарас Шевченко і сучасна війна: вічна актуальність Генія», він зазначив, що Кобзар також першим побачив інфернальний світ росії і як міг висловлював свій протест: «Шевченко елегантно одягався і міг би носити фрак, проте носив кожуха і шапку. Переконаний, що то був протест».
Але головним здобутком великого поета літературний критик вважає те, що він один з перших після Сковороди ідентифікував українця.
«Всі ті, хто перебуває зараз на фронті, проходять випробування. Це стосується і волонтерів і добробатів 2014 року. Можна раніше взяти УПА, армію УНР, а ще раніше корифеїв українського театру. Це все ідентифікація українця. І за неї наші вороги нас ненавидять. За одне слово «Слава Україні» можуть розстріляти. Так робили з повстанцями. Але Шевченко не має ніякого відношення до УПА, ОУН або АТО. Тільки до одного – самоідентифікації українця», – наголосив Юрій Ковалів.
