Нещодавно у Варшаві презентували польське видання книжки Юрія Щербака «Рашизм. Звір із безодні». Ця подія стала приводом для пресконференції в Українському кризовому медіа-центру, до якої підключився і сам автор.
Нова книга відомого письменника, дипломата і громадського діяча за своїм форматом є аналітичним есе про природу російського імперіалізму та його загрозу для Європи. В ньому Юрій Щербак аналізує походження, генезу й саме поняття рашизму, термінологічне означення якого укорінилося в міжнародному лексиконі після початку російської агресії в Україні.
В польській столиці презентація видання відбулась в рамках 33-го міжнародного ярмарку історичної книги, де завдяки видавництву «Памʼятки України» генеральним директором Національного музею народної архітектури Оксаною Старак – Повякель було також представлено книгу про Марію Примаченко. Даючи оцінку Юрію Щербаку, вона підкреслила, що він не просто людина, велич якої вражає вже тільки під час розмови, коли ти з ним спілкуєшся, а постать, всі пророцтва якої базуються на глибоких знаннях і прекрасній аналітиці.
Журналіст і публіцист Віталій Портников висловив здивування тим, що Юрій Щербак досі не шевченківський лауреат: «Мова йде про людину, яка висвітлює гострі, важливі для українського суспільства теми в літературі, і яка фактично започаткувала жанр сучасної публіцистичної прози ще наприкінці 80-х, на початку 90-х років нашого століття. Тому ми можемо нашу презентацію вважати ще й зверненням до шевченківського комітету, проханням виправдати цю творчу роль Юрія Миколайовича і зрештою врахувати те, що його доробок в українській літературі заслуговує національний шевченківський премію України».
Повертаючись до теми, піднятої у книзі, Академік НАНУ, літературознавець, письменник, політичний і громадський діяч Микола Жулинський повідомив, що ще у серпні 1933 року у США вийшов перший номер місячника під назвою «Фашизм». Виявилося, що це орган «руководящого центра всеросійської національно-революційної, трудової і робоче-крестьянської партії фашистів».
«Ще на початку 20-х років у Росії була створена фашистська організація – Орден Російських Фашистів, і очолив її друг Єсєніна поет Ганін. А у 1945 році Родзянський у листі Сталіну пише, що його партія фашистів є продовженням того, що він робить. І що Ленін і Троцький – це творці російського фашизму», – відмітив Микола Жулинський.
Своєрідним лікнепом назвав книгу «Рашизм. Звір із безодні» літературний критик, головний редактор журналу «Всесевіт» Дмитро Дроздовський: «Ми розуміємо з вами, що таке рашизм, пригадуючи події 1922 року, пригадуючи Бучу, Гастомель, Бородянку, Харківщину, пригадуючи закатованого Володю Вакуленка, пригадуючи Вінницю, Одещину, Миколаїв, Херсон. А от для західного світу межа болю і межа розуміння того абсурдного і жорстокого, що є в рашизмі, вона інша. І дуже важливо доносити і пояснювати, що відбувається в тій реальності, де може бути вигнанцем від радянської дійсності Солженіцин, а потім він стає лектурою для ідеологів путінського рашизму. Чи інший поет, Нобелівський лауреат, який водночас пише вірш на незалежність України, заперечуючи суб’єктність українського світу. Це все відповіді на питання, чим є рашизм».
На завершення заходу до його учасників у Києві звернувся і сам автор. Він вважає, що всі ми перебуваємо в центрі величезної національної трагедії української і величезної світової кризи, яка невідомо чим закінчиться. На думку Юрія Щербака, світ посувається до Третьої світової війни. І в цьому контексті письменник сформулював три величезні національні мети, які стоять перед українським народом.
«Перше – це перемога України. Вона буде непростою. Нам доведеться платити, на жаль, дуже важку ціну за мир чи за перемир’я. І все це ще далеко не відомо, чим це скінчиться. Але я переконаний, що стратегічна перемога України є, буде і ми її побачимо. Друге – це думати сьогодні про майбутнє України навіть в таких важких умовах. Йдеться не тільки про відбудову зруйнованої промисловості, інфраструктури, і всього того, що лежить в руїнах сьогодні. Головне –побудова нової української держави. Я називаю її Україна №2. Після України першої, яка відбулася в 1991 році, і яка з усіма її гріхами, з усіма провалами, але з певними перемогами існувала 30 років, ми повинні думати, як нам створити нову українську державність», – заявив Юрій Щербак.
І третє, на чому наголошує він – питання української цивілізації: «Ми не повинні бути під тиском комплексу меншовартості, який існував, на жаль, в нашому суспільстві. Ми повинні гордо і прямо цьому світові заявити, що є представниками української великої цивілізації.
