В Українському кризовому медіа-центрі відбулося публічне обговорення «Чому історія України у 2023 році не є обов’язковою для вступу?», впродовж якого освітяни та представники громадського суспільства спробували знайти відповідь на це питання.
Позицію міністерства освіти та науки озвучив генеральний директор директорату фахової передвищої, вищої освіти Олег Шаров. Він нагадав, що ніколи з 2008 по 2021 рік історія не була обов’язковим предметом зовнішнього незалежного оцінювання, а державна підсумкова атестація четвертий рік поспіль за об’єктивних причин скасовується. В майбутньому на рівні повної загальної середньої освіти у відомстві хотіли б бачити чотири предмети обов’язкової атестації – українську мову, математику, історію України та іноземну мову, але сьогодні ситуація в країні цього не дозволяє.
Зважаючи на те, що діти повинні прийти до центрів тимчасових екзаменаційних центрів лише один раз, у МОН спочатку вирішили, що має бути максимально три предмети – українська мова, математика та історія України. Однак, згодом суспільство почало запитувати владу, а чому у дітей немає вибору і можливостей показати свої здібності, успіхи у навчанні? Тоді міністерство забезпечило такий вибір.
«Українська мова і математика крім вищої прогностичної валідності дають дещо вищу роздільну здатність, коли більш слабкі отримують менші оцінки, а більш сильні – вищі. За сумою таких міркувань було вирішено, що обов’язкові є українська мова і математика, а третій предмет буде на вибір – історія, іноземна мова, біологія, фізика або хімія», – пояснив спікер.
Протилежний погляд на проблему висловила менеджерка адвокації громадської Коаліції «Реанімаційний пакет реформ» Олена Гуменюк. Вона зазначила, що заяву-заклик до МОН щодо повернення предмету статусу обов’язкового при проведенні мультипредметного тесту підтримало вже 1800 підписантів. Серед них як звичайні громадяни, та к і наукова спільнота – декани, професори вищих навчальних закладів.
Експертка переконана, що в цій війні історія України є міцною зброєю: «У суспільстві є потужний запит на підвищення рівня загальнонаціональної свідомості. Історія України – ключовий націоцентричний предмет, який є фундаментом нашої ідентичності. Росія маніпулює історичними фактами і термінологією, використовує історію в якості інструменту, за допомогою якого насаджує свої наративи».
Особливе значення предмету підкреслив і професор кафедри історії України та спеціальних історичних дисциплін Факультету історії та філософії ОНУ імені І.І. Мечникова Вадим Хмарський.
«Те, як б’ються наші хлопці, є результатом невидимої праці гуманітарієв, і тому слід вклонитися українським вчителям, які за 30 років зумили прищепити повагу і любов до батьківщини. Ця праця конвертується в наш захист сьогодні», – додав спікер.
Йому як україністу звичайно хотілося, щоб історія України була в більшій мірі присутня в учбовому процесі. В той же час треба визнати, що далеко не в кожній країні історія є складовою випускних випробувань у школярів.
Не треба забувати про тих дітей, які готуються до здачі тесту, і тому це питання треба було піднімати ще у вересні. Про це сказав директор школи №148 ім. Івана Багряного (м.Київ) Іван Пікуль. Водночас, він визнав, що з початку повномасштабного вторгнення активізувався інтерес дітей до історії. Школярі постійно запитують, а чому так трапилося? Як було раніше? Завжди доводиться приводити аналогію з минулим – з подіями, що відбувалися у 1917 році, з національно-визвольними війнами.
Шеф-редакторка журналу “Місто: історія, культура, суспільство”, старша наукова співробітниця Інституту історії України НАНУ Тетяна Водотика акцентувала свій виступ на необхідності активного просування інтересу до історії серед молоді. Метою вивчення історії в школі або в університеті є розуміння громадянами важливості місця України на світовій мапі. Шкільний предмет є лише одним з інструментів. Таким саме, як, наприклад, історична екскурсія.
«Повинна існувати розвинута інфраструктура популярної історії, ця тема має бути у соціальних мережах, – наголосила Тетяна Водотика. – Це шлях до сердець і мізків майбутнього покоління. Щодо дискусії, чи потрібна історія Україна як невід’ємна складова мультипредметного тесту, необхідно тримати в голові ключову мету – для чого нам це потрібно? Щоб діти знали факти чи любили свою країну?».
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов наголосив на тому, що ніхто – ані громадяни, ані вчителі історією ні нехтує. Її абсолютно необхідним знати, але знати не як безсистемний набір фактів, дат, прізвищ, а як саме інструмент вивчення суспільства, його існування, взаємодії між собою його окремих груп та відносин з іншими країнами.
«Саме життя є найкращим вчителем історії, – підкреслив Сергій Горбачов . – Ті люди, які не заглиблювались в цей предмет, або сприймали його в школі як неважливу річ, що не має відношення до теперішнього існування, через російські обстріли, відключення електроенергії, зруйновані школи раптом відчули, що це та дисципліна, яку маємо захищати та глибоко вивчати».