9 грудня 2019 року в Парижі відбувся саміт очільників держав «нормандської четвірки» (України, Німеччини, Франції та Росії). Рік потому Український кризовий медіа-центр (УКМЦ) ініціював та провів публічне обговорення щодо прогресу у виконанні домовленостей для досягнення миру на Донбасі. Дискусія відбулася 11 грудня 2020 року у прес-центрі УКМЦ.
Яким є міжнародно-правовий статус Мінських домовленостей? Якими є досягнення України разом з партнерами у реалізації домовленостей та що зробила за рік Росія? Як Україна розуміє процес деокупації та реінтеграції та за яких умов можливі вибори на тимчасово окупованих територіях? Чому потрібне залучення миротворців на кордоні України з Росією та на тимчасовано окупованих територіях і в якому форматі це може бути забезпечено? Ці та інші питання були у фокусі дискусії.
У дискусії взяли участь представники парламентських фракцій, а також представники української делегації у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі (ТГК). Модерував захід Валерій Чалий, Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний і Повноважний Посол України.
Ключ від припинення агресії та встановлення миру – у Кремлі
Для українського суспільства та політиків є очевидним, що головною причиною відсутності суттєвого прогресу у виконання домовленостей є позиція Росії та її агресія проти України, яка триває сьомий рік поспіль.
На цьому на самого початку дискусії наголосив Валерій Чалий, Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний і Повноважний Посол України:
«Процес переговорів довготривалий та потребує серйозних аналітичних підходів. Сподіваюсь, що наприкінці дискусії ми вийдемо на єдину українську позицію. Очевидно, що ми можемо говорити про підсумки року після саміту в Парижі, про те, що зробила чи не зробила Україна. Але ми всі розуміємо, що основна причина невиконання Мінських домовленостей – позиція Росії».
Про те, що саме Росія не виконує своїх зобов’язань та гальмує мирний процес зазначила у своїх коментарях й Іванна Климпуш-Цинцадзе, народна депутатка України (фракція «Європейська Солідарність»), Голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом:
«Півтора роки тому ми, як українське суспільство, були у міфі, що це українське керівництво зацікавлене в тому, щоб наживатися на війні. Сподіваюся, через рік після саміту українській владі стає зрозуміло, що ключ від миру продовжує лежати в Москві. РФ не зацікавлена на умовах міжнародного права повернути окуповані території Україні. РФ зацікавлена в тому, щоб мати повний вплив на всю Україну через спричинення хаосу або через пряме управління».
Іванна Климпуш-Цинцадзе також додала, що для Росії Україна є майданчиком, за допомогою якого Росія намагається повернутися «у велику гру». Завдяки агресії в Україні, та в Сирії РФ прагне збільшити свою видимість на світовій арені.
З тезою про позицію Росії як головну причину невиконання домовленостей в Парижі погодився і Олексій Арестович, який нещодавно був призначений спікером української делегації у ТГК та є радником Керівника Офісу Президента України. На його думку, представники РФ методично та послідовно просувають два основні наративи. По-перше, намагаються зневажати всі домовленості, підписані з літа 2014-го року, вибірково наполягаючи на тому, що було підписано у лютому 2015, бо воно на їх думку було закріплено в ООН. По-друге, Росія намагається нав’язати Україні прямий діалог з терористичними організаціями на території ОРДЛО України.
На перший наратив росіян, згаданий Олексієм Арестовичем, відреагував Валерій Чалий. «Коли російська сторона говорить, що ООН закріпило на міжнародно-правовому рівні Мінські домовленості – це неправда. Із правової точки зору не відповідає жодним засадам. Було намагання це зробити. В документі ООН ви не знайдете підтвердження, що Мінські угоди є міжнародно-правовим документом. Це маніпуляція», – підкреслив він.
Другий наратив РФ, який полягає у прагненні РФ примусити офіційний Київ до прямого діалогу з представниками ОРДЛО, прокоментував Андрій Костін – представник України в робочій підгрупі з політичних питань ТКГ з врегулювання ситуації на Донбасі, глава комітету Верховної Ради з питань правової політики (фракція “Слуга народу”):
«Наша позиція принципова. Ми завжди повторюємо, що ТКГ – це Україна, Росія і модерація з боку ОБСЄ. Коли Росія намагається показати себе як модератора чи посередника – це нісенітниця. Це конфлікт між РФ і Україною. Жодного визнання учасників від невизнаних територій не може бути. Ми говоримо представникам РФ: «ви самі не визнаєте суб’єктність цих територій, то навіщо ми витрачаємо час на те, щоб встановити якийсь діалог з ними?».
Рік після Паризького саміту: основні досягнення
Оцінка прогресу в регулюванні конфлікту на сході України від української делегації в ТКГ є стриманою. Олексій Арестович кваліфікував переговори в форматі ТКГ як «повільне просування».
«Наша делегація кваліфікує те, що відбувається – як дуже повільне, але просування. Можна сказати, що навіть по роботі КПВВ є просування. На жаль, це дуже повільне просування, в тому числі у звільнені утримуваних осіб. Але Нормандський процес існує і працює», – пояснив Олексій Арестович.
На його думку, Паризькі домовленості виконані лише частково, а найбільшим досягненням є відносне збереження режиму припинення вогню, яке триває з липня 2020-го року.
Окрім того, серед позитивів року учасники дискусії назвали і відкриття нових КПВВ, розмінування та розведення військ.
«Повне припинення вогню і відкриття двох нових КПВВ, погодження ділянок для розмінування та точок розведення сил свідчить про те, що України готова виконувати домовленості, які вона узгодила з міжнародними партнерами. Те, що Росія не хоче це виконувати – це маркер для міжнародної спільноти і підстава зберігати санкційний режим», – пояснив Андрій Костін. «Ми раді, що зберігається санкційний режим і наші партнери – Франція і Німеччина – в деталях розуміють, що відбувається».
Серед позитивів останнього року Ірина Геращенко, народна депутатка України (фракція «Європейська Солідарність»), членкиня Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, назвала залучення до переговорів, зокрема, у ТКГ, переселенців з Донбасу.
Насамкінець, серед позитивів останнього року учасники дискусії відзначили перехід до більш проактивної роботи української делегації в ТКГ. Сергій Рахманін, народний депутат України, Голова Тимчасової спеціальної комісії ВР України з питань формування і реалізації державної політики щодо відновлення територіальної цілісності та забезпечення суверенітету України детально розповів:
«Українська делегація намагалася бути проактивною і нав’язувати свій порядок денний. Була спроба деталізувати деякі речі – створення робочих груп, які займалися б передачею територій під контроль української влади, як мають розформовуватися окупаційні адміністрації, виводитися війська, як вчинити з виданими в ОРДЛО номерними знаками. Як наслідок – ми можемо чіткіше доносити свою позицію до міжнародних партнерів і поступово виходити з Мінського процесу».
Рік після Паризького саміту: основні виклики
Попри повільний поступ, підсумки року містять чимало викликів – так оцінили процес учасники дискусії.
Насамперед, навіть позитивні зрушення повинні мати стратегічну мету в інтересах України, а не бути тактичними точковими відповідями на шантаж Росії.
«Україна погодила ще три точки розведення. Військові наполягли на розведенні у некритичних для України точках. Сам по собі факт розведення є негативним, бо наслідків для місцевого населення він не матиме. Розведення має сенс і логіку якщо є хоча б середньострокова мета створити, наприклад, безпекову зону або введення миротворчого контингенту. Поки не буде зони безпеки – ніхто не введе миротворців. Повинно бути абсолютне припинення вогню. Зараз росіяни шантажують нас умовами припинення вогню», – пояснив свою позицію Сергій Рахманін. «Не може бути домовленостей заради того, щоб просто провести наступний саміт. Щодо заручників – росіяни нас просто шантажуть. Була категорія утримуваних осіб, яких їм важливо було забрати – беркутівці, свідки МН17 тощо».
Окрім того, серед негативних наслідків, народний депутат зауважив неодностайність, хаотичність заяв та позицій української сторони, які зіграли не погіршенні іміджу закордоном. Зокрема, «багато речей які озвучує Леонід Кравчук (призначений головою ТКГ восени 2020 – прим.ред) – це його довільні роздуми на певні теми, які не співпадають з офіційною позицією делегації.
Іванна Климпуш-Цинцадзе висловила суголосну позицію, коли зазначила, що відсутність чіткої лінії комунікації від української влади негативно впливає на підтримку з боку міжнародних партнерів.
«Наші міжнародні партнери не завжди розуміють нас. Україна перестала чітко комунікувати свої цілі, завдання, принципи та безпековий інтерес. Україна, маючи переведення дискусії від Нормандського політичного формату в технічний Мінський формат, вона (Україна) дедалі більше стає незрозумілою для наших партнерів. Чіткість позиції України на сьогодні втрачена», – зазначила депутатка.
Ірина Геращенко, своєю чергою, теж перерахувала декілька основних мінусів року: «Треба говорити про те, що режим тиші порушується. Блокується питання звільнення заручників і подеколи незрозуміло, за кого бореться українська сторона – їх імена, родини, що вони зробили. Публічність здатна врятувати життя і здоров’я цих людей, захистити їх. Не виконана домовленість доступу Червоного хреста до тюрем на окупованих територіях», – сказала депутатка.
Окрім того, Ірина Геращенко підкреслила, що серед мінусів цього року – той факт, що МЗС фактично вилучено з Нормандського формату, а також немає посутньої дискусії щодо введення миротворчих сил ООН.
У підсумку дискусії, учасники дійшли висновку, що головною перешкодою на шляху до врегулювання конфлікту залишається Росія, тоді як Україна виконує свої міжнародні зобов’язання, але потребує більш консолідованої позиції всередині країни, та спільного стратегічного бачення. Саме чітка позиція України здатна посилити та консолідувати міжнародну підтримку країни у боротьбі проти російської агресії.
