7 вересня у прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулася презентація звіту “Огляд основних операцій російського інформаційного впливу в Україні за перше півріччя 2021 року”. Дослідження було проведене Групою з аналізу гібридних загроз УКМЦ.
Як пояснив голова правління УКМЦ Валерій Чалий, попри консолідацію світової спільноти навколо України у відповідь на російську агресію, Москва не полишає спроб дестабілізувати нашу державу. Хоча зберігається і військова загроза (після проведених влітку російсько-білоруських навчань “Захід-2021” біля кордонів України продовжує знаходитись посилений російський контингент), основні зусилля Кремль спрямовує саме в інформаційному полі.
“Бути готовими і озброєними для протидії таким загрозам – це питання стоїть не лише перед державою, але й громадянським суспільством та всією Україною. Саме це ми і робимо, об’єднуючи зусилля з нашими партнерами. І ці зв’язки, ця мережа протидії інформаційній агресії Росії – це дуже добрий результат за останні роки”, – зазначив Чалий.
Основні результати моніторингу російських інформаційних операцій за перше півріччя виклала Олександра Цехановська, керівниця Групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ. Основними цілями цієї активності вона назвала внутрішньополітичну дестабілізацію, легітимацію російської окупації територій України, посилення впливу Москви на внутрішні процеси та дискредитацію офіційного Києва перед західними партнерами. При цьому російський інформаційний вплив залишається доволі ефективним саме завдяки своїй адаптивності – постійному підлаштуванню як меседжів, так і методів їх поширення.
Методологічно моніторинг спирається на опитування експертів та безпосередній огляд джерел російських наративів. Їх можна поділити на три групи – безпосередньо російські ЗМІ, умовно проросійські мас-медіа в Україні (телеканали з пулу Медведчука та “Наш”) та мережу переважно анонімних Телеграм-каналів, які поширюють фейки та дезінформацію.
Протягом першого півріччя цього року моніторинг зафіксував чотири почергові тематичні хвилі. Першою стала активна дискредитація вакцинації проти COVID-19 через підтримку антивакцинаторського руху та підрив довіри до окремих затверджених в Україні вакцин. До цієї інформаційної кампанії доклалися зокрема структури УПЦ МП та телеканали пулу Медведчука (останні зокрема “просували” російську вакцину Sputnik V).
Наступною хвилею стала “військова тривога” навколо загрози відкритого російського вторгнення на територію України. Метою цієї інформаційної операції було поширення зневіри у підтримці України з боку західних партнерів та залякування українського суспільства. У цьому ж контексті Цехановська навела приклад спроби зриву військових навчань “Сі-Бриз-2021”, під час яких серед їх учасників-військовослужбовців невстановлені особи поширювали інтернет-форми для збору персональних даних.
На пам’ятні дати 8 та 9 травня припало вже традиційне загострення “війни пам’яті” щодо подій Другої світової та образу СРСР. До ключових прийомів конфліктної мобілізації Цехановська віднесла акцію “Безсмертний полк” та пожвавлення риторики про “фашизм в Україні”.
Останньою за часом хвилею стала тема відносин України із західними партнерами. На двосторонньому рівні (Угорщина, Польща) активно використовуються ті ж питання політики пам’яті, а на загальному – провокування зневіри у євроатлантичних перспективах України та акцент на “зовнішньому управлінні” з боку МВФ.
Цехановська озвучила і прогнози Групи щодо подальших напрямків російських інформаційних атак.
“Звісно, ми очікуємо продовження кампаній з антивакцинаторства та дискредитації західних вакцин, атаки на систему охорони здоров’я. В принципі, дискредитації реформ в Україні загалом. Це, звісно, наратив про зовнішнє управління, атаки на “Кримську платформу”, це продовження незаконної паспортизації на окупованих територіях і голосування українських громадян на виборах у Держдуму. І це створення нових каналів комунікації дезінформації”, – підсумувала спікерка.
Роман Шутов, координатор проєкту Open Information Partnership у країнах Східного партнерства, висловився про основні напрямки протидії російській інформаційній агресії, які має вжити українська влада. Основною проблемою тут є реактивна позиція України: коли ініціативою володіє саме агресор, протидія зводиться до відповідей та спростування окремих вкидів і є доволі неефективною.
Для зламу ситуації Шутов запропонував стратегічно перейти до перебудови системи освіти і просвіти населення, “забезпечити йому доступ до знання про світ”. Координувати ці зусилля має спеціальний державний орган, що матиме політичні гарантії свободи дій та достатнє ресурсне забезпечення.
Технологічну перспективу опору дезінформації висвітлила Ксенія Іллюк, аналітикиня ГО “Детектор-Медіа”. За її словами, вже за кілька років технології Artificial Intelligence можуть докорінно змінити підхід до боротьби з фейками. Нейромережі вже здатні створювати фальшиві новини, але, на думку Іллюк, справжня епоха постправди настане тоді, коли людина виявиться нездатною відрізнити deep fake, створений штучним інтелектом. І саме Україна може виявитися випробувальним майданчиком для цих технологій – саме тому вже варто ставити питання про підготовку відповідних фахівців.
Підводячи підсумки презентації, Валерій Чалий підкреслив, що питання інформаційної безпеки мають опрацьовуватися державою на основі інституційної тяглості, незалежно від зміни політичної влади.
Наразі за деякими позиціями можна говорити про відкат. Чалий навів приклад супутникового ТВ на сході України: в той час, як вітчизняні канали зашифрували свій сигнал з комерційних міркувань, мовлення російських відбувається без перешкод і частка їх споживання зростає.
Ще однією проблемою інформаційного простору України Чалий назвав “роздроблення” аудиторій мас-медіа різного політичного спрямування.
“Якщо раніше на центральних мас-медіа був якийсь баланс думок, то тепер аудиторії “розійшлись по різних квартирах”. З одного боку провладні канали – або олігархічні, що підтримують дії влади. Дивимося опозиційні канали – там Україна в провалі, заяви погірше російських. Якщо раніше глядач міг сформулювати якийсь знаменник, то тепер різні групи чимдалі більше цементуються у своїх переконаннях”, – зазначив він.
На завершення голова правління УКМЦ висловив переконаність, що результати моніторингу стануть в нагоді як владі, так і громадянському суспільству – і закликав обидві сторони до розвитку культури критичної самооцінки та вміння комунікації.
