Київ, 8 липня 2014 – Кримськотатарських лідерів позбавляють права на батьківщину. 5 липня до Криму не пустили Голову Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова. За кілька місяців до цього, 22 квітня, заборону в’їзду в Крим оголосили Мустафі Джемілєву, дисиденту та першому Голові Меджлісу. Урядовий уповноважений з питань етнонаціональної політики Геннадій Друзенко вбачає в таких діях самопроголошеної окупаційної кримської влади ознаки неприпустимої дискримінації за національною ознакою, оскільки і Рефату Чубарову і Мустафі Джемілєву заборонили в’їзд до Криму саме через їхню публічну позицію, виступи та іншу діяльність як визнаних лідерів кримськотатарського народу. «Це кричуще порушення. Ми можемо говорити про певну тенденцію. В силу самоорганізованості кримськотатарської спільноти, їхні лідери представляють левову частку кримських татар. І заборона на їхній в’їзд до історичної батьківщини є безпосередньою дискримінацією за національною ознакою. Тим паче жодних офіційних роз’яснень та обґрунтувань з боку як окупаційної кримської, так і центральної російської влади немає», – заявив Геннадій Друзенко під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Заборона на в’їзд до Криму Рефата Чубарова порушує низку міжнародних актів, серед яких: ст. 2 Загальної декларації прав людини, ст. 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 14 Європейської конвенції з прав людини, ст. 4, 7, 16, 17 Рамкової конвенції про захист національних меншин. «Фактично Рефата Чубарова позбавили права на батьківщину, оскільки пан Чубаров має постійне місце проживання (реєстрації) в Криму і залишається членом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яку у квітні 2014 року окупаційна влада незаконно перейменувала у т.зв. «Державну Раду Республіки Крим». Аби переконатися в цьому, достатньо відвідати офіційну сторінку кримського парламенту», – додав Геннадій Друзенко.
Урядовий уповноважений також зазначив, що заборону на в’їзд до Криму Рефата Чубарова також можна розцінювати як насильницьку депортацію, яка прямо заборонена на окупованих територіях ст. 49 Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни.
