15 грудня у пресцентрі УКМЦ відбувся круглий стіл “Актуальні загрози національній безпеці та суверенітету України”, організований Центром політичних студій “Доктрина”. У заході взяв участь голова правління Українського кризового медіа-центру Валерій Чалий.
2021 рік для України видався особливо знаковим з точки зору посилення загроз з боку РФ. Російське керівництво стягнуло до кордонів з Україною і окупованого Криму угрупування в 100 тисяч військовослужбовців, водночас продовжуючи політичний, енергетичний, дипломатичний тиск на Україну.
В цьому контексті особливо важливими виявилися проблеми дискомунікації із Заходом, протидії можливому російському вторгненню, а також низки проксі-ситуацій, створених Кремлем для дестабілізації України та всього регіону і лобізму своїх інтересів.
Валерій Чалий, голова правління Українського кризового медіа-центру, посол України в США у 2015-2019 рр., поділився враженнями від телефонних контактів президента США Джозефа Байдена та України Володимира Зеленського з Путіним.
“У мене склалося враження, що дискусія щодо актуальних подій сконцентрувалася навколо наступного етапу агресії і завершилася серією телефонних розмов. Усі обговорення цих тижнів все більше відсилали Україну від статусу суб’єкта до об’єкта. Все більше враження, що цю дискусію робимо не ми”, – з жалем констатував Чалий.
Дипломат наголосив: час задуматись, хто говорить від нашого імені і якою є зовнішньополітична стратегія держави. А також прискіпливо проаналізувати, який сценарій більш вірогідний – силовий чи гібридний, з використанням слабких позицій всередині країни?
Ярослав Божко, голова Центру політичних студій “Доктрина”, погодився з Чалим: і у влади, і в експертного середовища бачення ситуації є неповним та концентрується на імовірних сценаріях вторгнення, але виключає ширший контекст можливостей, за допомогою яких Україна може перехопити ініціативу в Кремля, отримавши надійні гарантії від союзників.
“Ідея реальності вторгнення вже справляє величезний вплив на політику України та світовий баланс сил. Ціль Росії – не просто напасти, а нівелювати правила нинішнього світового порядку. І зараз не без допомоги РФ створюється сценарій дискомунікації як всередині України, так і в її взаєминах із союзниками. Зусілля Росії в Україні та її агентів впливу – не в просуванні панславізму чи євразійства, а в гальмуванні зусиль в європейській та євроатлантичній інтеграціях, просуванні ідеологічних альтернатив”, – наголосив Божко.
До прикладів таких ідеологічних “троянських коней” аналітик відніс наратив про зовнішнє управління Україною, якому варто протиставити укріплення національного суверенітету. Божко назвав це явищем стратегічної корупції – частина українських еліт обрали шлях, який може становити загрозу державі через загравання з євроскептичними настроями в суспільстві.
“Не варто ідеалізувати Захід. Світова політика не є україноцентричною. Але треба вміти передбачати загрози. Зараз суто політична загроза від РФ значно більша за військову”, – розставив акценти Божко.
Анатолій Курносов, аналітик Центру політичних студій “Доктрина” доповнив попереднього спікера, детально описавши, в чому полягає дискомунікація наших західних партнерів і які механізми застосовуються щодо Польщі (в контексті ситуації на її кордоні з Білоруссю).
Остап Кривдик, політолог, асоційований аналітик Аналітичного Центру УКУ, учасник Української стратегічної ініціативи, вказав: Росія свідомо руйнує міжнародні інституції та підкоряє їх своїй волі, навівши приклад вдалого шантажу Кремля у стінах ПАРЄ. Також, вважає Кривдик, Росія використовує Німеччину проти ЄС як завдяки газовії залежності тої, так і старим зв’язкам німецьких еліт з Москвою.
“Військове вторгнення відбувається тоді, коли інші сценарії вичерпано. Гібридні методи, тиск – значно дешевші. Погроза значно ефективніша за власне застосування сили”, – закликав політолог до пильності і на інших, крім воєнного, напрямках.
Ганна Гопко, засновниця мережі АНТС, кандидат наук з соціальних комунікацій, погодилася, що дипломатична активність влади, зокрема і нардепів з монобільшості, за таких кризових умов – недостатня.
“Я б теж хотіла, щоб парламентська дипломатія у часи викликів для України була на передовій. Нашим парламентарям варто не покидати Брюссель та Вашингтон, наводити там переконливі аргументи”, – заявила Гопко.
Спікерка з жалем зазначила, що ми дізнаємося лише за декілька місяців, про що домовилися Байден та Путін “про Україну без України”.
Віктор Ягун, генерал-майор запасу СБУ, ексзаступник голови СБУ, директор Агентства з реформування сектору безпеки, констатував: Путіна постійно хвилює Україна. Його концепція російської державності не передбачає її існування без входження до російської сфери впливу.
“Відбувається тільки шантаж силою. На цьому етапі Збройні сили РФ не можуть перейти кордон та піти в наступ. Жодної відвертої силової дії Путін за своєї каденції не здійснив – лише війна 2008 року, вона відбулася вже за часів Мєдвєдєва. Путін – це гопнік з подворотні, який діє або через проксі, або через спецоперації з внутрішньої дестабілізації”, – заявив Ягун.
На думку спецслужбіста, у 2014 році оперативні можливості російської армії були значно більші, ніж зараз. Тоді українські армія і спецслужби були деморалізовані і пасували перед російською агресією. Зараз ситуація докорінно змінилася.
На завершення Валерій Чалий окреслив більш широкий контест дипломатичних процесів, що відбуваються навколо України.
“Мета Путіна – вивести за стіл прямих переговорів Москву, Вашингтон та Пекін. Демократії в таких ситуаціях програють авторитаризму – і висновків серйозних вони досі не зробили”, – вказав Чалий.
Дипломат нагадав, що в момент боїв під Іловайськом Путін прямо заявляв про присутність російських військ на території України.
“Такі накази можуть бути і зараз, ми це бачили. Локальні операції не можна відкидати. Які будуть супроводжуватися, скажімо, кібератаками проти об’єктів критичної інфраструктури”, – попередив Чалий.
