Маріанна Присяжнюк, керівниця HWAG
У контексті повномасштабного вторгнення Росії в Україну, регіон Глобального півдня став окремим майданчиком поширення антиукраїнської пропаганди. Чимало з країн регіону залишаються нейтральними або транслюють позицію Росії, що відображається, як через їхню позиції в ООН, так і через політичні заяви й ініціативи окремих лідерів. Про основні наративи російських впливів у регіоні стосовно “зернової угоди”, ролі Києва, “расистської” Європи” – в аналізі HWAG.
Одним із факторів, які забезпечують підтримку Росії у регіоні, є російські інформаційні впливи. Але стратегія Росії розрахована значно на ширшу перспективу, аніж інформаційне домінування. Лише в найближчі місяці заплановані два міжнародних заходи – саміт БРІКС та саміт “Росія-Африка”, – на яких передбачається розширення формату через запрошення нових країн та зміцнення позицій Кремля шляхом посилення іміджу, який, вочевидь, за розрахунками, має сприяти втіленню амбіції по розбудові альтернативного світового порядку.
В рамках цих амбіцій на російських інформаційних ресурсах вже довгий час розгортається інформаційна кампанія стосовно пошуку ідеологем, міфів та наративів, які мають визначати інформаційне наповнення посиленої співпраці. Саме тому в російському інформаційному просторі зʼявляється термін “Росафрика”, а історичне перекручування ролі СРСР використовується з новим запалом.
У цьому огляді ми детально аналізуємо інформаційні кампанії в російському інформаційному просторі, які розгортаються напередодні саміту БРІКС та “Росія-Африка”, а також беремо до уваги минулий форум “ЄС-Латинська Америка” для врахування ширшого впливу на регіон з боку інших акторів.
Методологія
Говорячи про Глобальний Південь, у даному матеріалі мова йде про країни Африки, Латинської Америки, без врахування фактору Китаю та інших країн Азії.
У аналізі розглядається інформаційний простір Росії у контексті саміту БРІКС (22-24 серпня), Саміту “Росія-Африка” (27-28 липня) та Саміту “ЄС-Латинська Америка”, який відбувся 17-18 липня, на предмет маніпулятивних повідомлень, які мають на меті вплинути на громадську думку та скерувати міжнародні процеси у бажаному для Росії напрямку.
Пошук інформаційних повідомлень відповідно до теми здійснювався з використанням ключових слів на російських онлайн-ресурсах. Головна увага приділялася повідомленням, опублікованим у період з 3 по 19 липня.
Після збору даних було проведено сортування та фільтрація даних, тематичний аналіз та виявлення зв’язку з актуальними подіями, що дозволило зробити висновок про спрямування політичного інтересу Росії в тому чи іншому контексті.
Як російська пропаганда висвітлила Саміт “ЄС-Латинська Америка”
Нещодавно, 17-18 липня, у Брюсселі пройшов дводенний саміт Європейського Союзу та Країн Карибського басейну та Латинської Америки. За підсумками саміту країни-учасниці висловили “глибоку стурбованість, у звʼязку з війною в Україні, що триває”, бо засудити російську агресію відмовилися Нікарагуа, Куба, Венесуела.
У підсумковій декларації згадуються дві резолюції ООН 2022 та 2023 року, якими була засуджена агресія РФ. При чому, Нікарагуа проголосувала “проти” у 2023 році, утримавшись у 2022. Російські інформаційні ресурси описують цю подію, як тотальний провал Заходу і спроби тиснути на країни Латинської Америки, на які ті не піддалися.
Вже далі цей лейтмотив переноситься на африканський контекст для прикладу “колоніальної” політики Заходу, в той час, як єдиним рівноправним партнером Росія змальовує себе.
Наприклад:
1) Україна – не єдиний театр військових дій;
2) Підсумок саміту по Латинській Америці став ударом по США і перемогою Росії;
3) Латинська Америка незадоволена Європою: занадто багато грошей на зброю Україні;
4) Саміт “ЄС – Латинська Америка” пройшов під знаком Росії;
5) Президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва: світ втомився від конфлікту в Україні;
6) Зеленського не пустили до Брюсселя. Як Україна посварила Латинську Америку з Європою;
7) Лавров: Захід намагався просувати антиросійські тексти на саміті ЄС і СЕЛАК (CELAK).
Виходячи з основних наративів, закладених у заголовках проаналізованих матеріалів, опублікованих на російських інформаційних сайтах, пропаганда РФ намагається зміцнити свої позиції у зазначеному регіоні через розширення уявлення про конфлікти, змістивши увагу з питання агресії проти України на демонстрацію своєї переваги над США (зокрема, через заголовок про “перемогу” над США під час саміту), що може сприяти зміцненню іміджевих позицій Росії в регіоні через природне негативне сприйняття Заходу.
Російська пропаганда також експлуатує й посилює емоційний контекст загальної недовіри до Європи, стверджуючи, що гроші на зброю використовуються даремно (в той час, як нужденна Африка залишається без допомоги). Такі настрої можуть надалі поглиблювати непорозуміння між регіонами, й накопичувати “фрустрацію” на політичному рівні.
Крім того, російська пропаганда використовує позицію офіційних осіб (наприклад, президента Бразилії) для того, щоб підкреслити ідею, що війна в Україні не має глобальної підтримки, і домагається зміни в умовах конфлікту. Крім того, українське питання зображується, як розʼєднувальний фактор, через що начебто і виникають суперечки між світовими лідерами.
Цей наратив проглядається у матеріалі про те, що Україна посварила Латинську Америку з Європою через плани Володимира Зеленського виступити на Форумі. У цьому контексті, Росія також залучила дипломатичні інформаційні канали. Так, зокрема, глава МЗС Сергій Лавров зазначив, що західні країни намагалися просувати антиросійські тексти на саміті, що може бути використано для створення враження, що Росія піддавалася тиску і стоїть проти антиросійської кампанії.
Усі ці заголовки можуть бути скеровані на створення певних наративів та вражень, які служать інтересам російської пропаганди, зміцнюючи роль Росії та підштовхуючи інтернаціональні події в бажаному напрямку.
Таким чином, Росія найбільше фокусується на створення наступних інформаційних приводів:
1) розширення горизонтів сприйняття конфліктів та розпорошення уваги;
2) демонізація США та просування панівних позицій Росії в регіоні;
3) Культивування зневіри щодо Європейського союзу, як партнера.
Що пише російський агітпроп про саміт БРІКС?
Цьогорічний саміт БРІКС відбудеться у Південно-Африканській Республіці 22-24 серпня, де зустрінуться лідери Бразилії, Росії, Індії, Китаю та ПАР. Через ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна, російську делегацію очолить глава МЗС Сергій Лавров, втім лідер ПАР Сирил Рамофоса заявляв, що попри ордер особисто чекає Путіна. При цьому Росія розглядає ПАР, як одну з найважливіших країн Африки для подальшого поширення впливу на континенті, а формат БРІКС – як альтернативу західним коаліціям, зокрема, і в контексті агресії проти України.
1) Розбилися об БРІКС: як ЄС зазнав краху в спробах переманити на свій бік Латинську Америку;
2) Президент ПАР заявив про створення нового світопорядку країнами БРІКС;
3) Безліч африканських країн розглядають БРІКС як альтернативу “західному домінуванню” і розраховують на вступ до блоку;
4) БРІКС перетворюється з китайсько-російської мрії на американський кошмар;
5) Безліч африканських країн розглядають БРІКС як альтернативу “західному домінуванню” і розраховують на вступ до блоку;
6) Спроби Києва вбити клин у відносини Росії з країнами БРІКС;
7) Захід шукає слабку ланку БРІКС;
8) Чому не треба було їхати на саміт БРІКС? (мається на увазі участь президента Росії Володимира Путіна);
9) Пройшли між крапельками: Путін не їде в ПАР, а африканці уникли “війни з Росією”;
10) Експерт запропонував Аргентині вступити до БРІКС, попри заклик ЄС;
11) Президент ПАР Рамафоса закликав миролюбні країни вплинути на конфлікт в Україні.
Вищезазначені заголовки із вміщеними наративами російської кампанії щодо саміту БРІКС можуть використовуватися для наступних цілей: використання суперечностей між ЄС та Латинською Америкою з метою їхнього поглиблення та культивування уявної перемоги Росії у цьому контексті шляхом створення контрасту сприйняття. Крім того, просуваючи зазначені наративи, Росія формує у свої інформаційних впливах заохочення ідеї щодо формування нового світопорядку. З цією метою, як і у попередньому блоці, використовуються заяви топ-політиків та масово тиражуються повідомлення щодо цього, що створює ефект тотальності та враження здатності БРІКС керувати у майбутньому міжнародними процесами. Російська пропаганда також формує для БРІКС імідж, як альтернативи західному світу, повного “расизму”, зокрема, до країн Глобального Півдня.
У контексті БРІКС також використовується український фактор. Російська пропаганда змальовує Київ, як такий, що прагне підірвати відносини країн БРІКС із Росією й домагається дестабілізації блоку.
У контексті саміту БРІКС російська пропаганда найбільше фокусується на створення наступних інформаційних приводів:
1) Створення уявлення про крах ЄС через “марні” спроби вплинути на країни Латинської Америки.
2) Використання повторюваних меседжів та наративів, а також емоційного словника свідчить про слабші стратегічні уявлення стосовно комунікації в контексті БРІКС і покладання Росії значною мірою на можливість вплинути на громадську думку.
3) Російська пропаганда намагається змалювати БРІКС як конкурента американського світу та підкреслити його “альтернативний” характер, намагаючись залучити до блоку інші країни.
Що пише російський агітпроп про саміт “Росія-Африка”?
27-28 липня у Санкт-Петербурзі відбудеться форум “Росія-Африка”, участь в ньому, за повідомленнями російських ЗМІ підтвердили близько 50 лідерів африканських країн. Російські експерти вже розробляють дорожні карти для відносин з новими “стратегічними партнерами”, а також обіцяють їм…зерно.
1) Навіщо Росії потрібна “Русафрика”: у Москві представлено доповідь “Валдайського клубу” про відносини з Чорним континентом
2) Пєсков заявив про готовність Росії безоплатно відправляти зерно в бідні країни Африки
3) “Це заклик до Росії”: Африка відвертається від колишніх колонізаторів
4) Як СРСР допоміг Африці стати вільною?
5) Чому Росія та Африка потрібні одне одному
6) Як європейський расизм закриває Заходу Африку і відкриває її Росії
7) РФ високо цінує висхідну роль Африки на світовій політичній арені
Основні напрями інформаційної стратегії російської пропаганди у контексті майбутнього саміту “Росія-Африка” можуть визначатися наступним чином. По-перше, Росія намагається акцентувати на тому, що збереження діалогу з африканським континентом є її стратегічним інтересам.
Використовується термін “Русафрика” створює враження про глибокі та довгострокові інтереси Росії в регіоні. По-друге, Росія намагається себе представити, як благодійника для Африки, обіцяючи безоплатні постачання зерна, що водночас дискредитує Україну, як постачальника й відвертає увагу від обстрілів Росією критичної інфраструктури та протидію продовження “зернової угоди”.
Російська пропаганда також переконує, що Африка відвертається від колишніх колонізаторів і це може сприяти створенню враження, що альтернативою Заходу – є Росія. З цією метою Росія вдається до історичних маніпуляцій, змальовуючи СРСР, як країну, що принесла свободу на африканський континент (нагадує наратив про “державність”, які принесла СРСР колишнім радянським республікам).
Також Росія у своїх інформаційних впливах у контексті Африки активно культивує стереотип про “західний расизм” для посилення емоційного несприйняття західних цінностей та співпраці із ЄС.
Таким чином, у суто африканському контексті, російська пропаганда просуває безальтернативність дружби між Росією та Африкою через умовно позитивний досвід “спільного минулого” та наголошує на перспективі співпраці надалі.
Для “африканських” інформаційних кампаній, російський агітпроп активно створює нові значення і сенси, вдається до історичних маніпуляцій та використання емоційно негативних апеляцій щодо Заходу.
