«Шпигунки з притулку „Артеміда“», «Прокляте небо», «Мандрівний цирк сріблястої пані» – авторка цих романів, письменниця Наталія Довгопол народилась у Броварах. Вивчала туризм, теорію та історію мистецтв, тривалий час займалася історичною реконструкцією та театром. Із 2018 року мешкає з чоловіком-греком у Афінах. Крім літературної діяльності багато уваги приділяє громадській роботі у товаристві підтримки та розвитку культурної спадщини «Трембіта» та Інфоцентрі Об’єднаної української діаспори в Греції. Цим досвідом вона поділилась в Українському кризовому медіа-центрі в розмові з Ігорем Стамболом.
Наталія каже, що українська громада у Греції була сформована у 90-х, коли люди мали можливість виїжджати, і здебільшого базувалася на жінках, які приїздили із західної України. Приїжджали і з інших регіонів. З того ж Маріуполя, де багато етнічних греків, однак, вони тяжіли більше до постсоветської громади.
Коли почалося російське вторгнення, шість організацій об’єдналися в одну.
«Ідея була в тому, щоб ми могли легше боротися за свої права, говорити про те, що в нас відбувається і допомагати українцям. Так був заснований офіс, який став Інформаційним центром об’єднаної української громади. Потрібно було працювати з людьми, контактувати з біженцями, які втекли від війни. Вони просто з автобуса приїхали, і тобі потрібно їм все розказати, підтримати емоційно. А оскільки я сама емоційна, для мне це було досить складно», – згадала письменниця.
Найбільше їй подобалось робити заходи культурні заходи для українців. Одним з них стало започаткування Книжкового клубу.
«Збираємося щомісяця, обговорюємо книжки, читаємо певну книжку. Такі зустрічі допомагають, підтримують і зберігають місточок, який нам потрібно тримати. Збираємося гуртом, щоб підтримати одна одну, а потім йдемо до греків і розповідаємо. Якщо в нас не буде внутрішньої наповненості і віри в те, що ми говоримо, не зможемо потім це нормально донести іншим», – переконана Наталія Довгопол.
У зв’язку з цим ведучий зацікавився, наскільки важко просувати українську культуру в Греції?
Гостя зізналась, що греки не настільки люблять свою історію, як це могло здатися. Особливо молоде покоління. Воно дуже анархічне, відчужує все. Анархізм межує з комунізмом.
«У них якась така мрія про комунізм, який у них не стався, і дуже багато якоїсь ностальгії за Радянським Союзом, якого в них ніколи не було. Тому просувати українську культуру дуже тяжко», – пояснила авторка.
Втім, її дуже чіпляє те, це скільки зв’язків має грецька і українська культури. Хочеться проводити дослідження і говорити про це, а книжка – це завжди привід поговорити.
«Так ми станемо ближчими для греків і вони більше про нас дізнаються. Багато хто питає: «А у вас війна скінчилася?». До цього говорили: «Ви ж все одно були частиною Росії. Навіщо вам це взагалі?». В нас дуже багато в Афінах приїхало людей з Маріуполя саме з грецькими грецьким корінням. Вони думали, що Греція прийме, а греки у відповідь їм кажуть, що ви не наші, ми вас не знаємо. Для мене це болісно. Хочеться, щоб греки трошки більше усвідомлювали, наскільки ми всі пов’язані», – зазначила Наталія Довгопол
