Росія “танцює на кістках” у колумбійських соцмережах

На початку червня цього року проросійські джерела почали поширювати твердження, нібито Україна відмовляється приймати та репатріювати з Росії тіла загиблих військових.
В міжнародному вимірі прокремлівської пропаганди окремий фокус був зроблений щодо теми іноземних добровольців. Зокрема, в іспаномовному інформаційному просторі з’явився наратив, що Україна «приховує або навіть знищує» тіла загиблих колумбійців, які воювали у складі Сил оборони України, щоб не платити обіцяні компенсації їхнім родинам.


Цей фейк швидко розповсюдився через соціальні мережі, де російська пропаганда адаптувала повідомлення під різні аудиторії. Особливо активно дезінформація поширювалася в латиноамериканському сегменті соцмереж, намагаючись підірвати довіру до України серед потенційних добровольців та їхніх родин.


До прикладу, на TikTok з’явилися відеоролики, що озвучують фейк іспанською мовою, іноді супроводжуючи його кадрами новин або коментарями. У підписах до таких відео прямо стверджувалося: «Тіла кількох колумбійських солдатів, полеглих на фронті, були передані Росією, але Київ відмовляється їх забирати. Усе вказує на те, що причина – ухилення від виплат». Цей текст набув вірусного характеру: його можна побачити у багатьох TikTok-відео червня 2025 року, присвячених темі колумбійських добровольців.

Відео з іспаномовного сегменту ТikTok про «скандал з загиблими колумбійськими солдатами»


Деякі ролики мають провокаційні заголовки на кшталт «Колумбія кладе тіла, Україна – отримує медалі», підсилюючи емоційне забарвлення брехні. Не поодинокими є випадку, коли автори відео посилаються на нібито «свідчення» або вирвані з контексту новини. Наприклад, фрагменти російських телесюжетів про колумбійських найманців з’являлися в TikTok із субтитрами чи озвученням іспанською. Такі відео подають пропагандистські заяви як доконані факти: на екрані – кадри боїв або інтерв’ю, за кадром – коментатор іспанською заявляє про «відмову України повертати загиблих». Коментарі під цими відео свідчать, що частина глядачів сприйняла фейк за чисту монету, обурюючись, нібито «український уряд кидає навіть іноземців».


У проросійських Telegram-каналах цей наратив поширювався ще агресивніше. Одразу після стамбульських домовленостей (початок червня) низка Z-каналів з великою аудиторією почала публікувати дописи про те, що «Київ відмовився забирати 6 000 тіл загиблих воїнів, бо не хоче платити їхнім сім’ям». Окрім текстових дописів, у Telegram циркулювали підроблені скриншоти під західні ЗМІ. 9 червня кілька прокремлівських каналів розігнали фейковий скриншот «статті Politico» із кричущим заголовком про «40 000 тіл українських солдатів як атаку на економіку України». Жодне авторитетне медіа не писало нічого подібного – це була цілковита вигадка. Так само, поширювалася фальшивка з логотипом Wall Street Journal про «наказ» не приймати тіла без відмови від компенсацій.

Фейковий скриншот «статті Politico» в прокремлівському Телеграм-каналі

Цікаво, що тему «колумбійських найманців» російська пропаганда експлуатувала ще з кінця 2024 року. Sputnik Mundo випустив сюжет, де український полонений розповідав, буцімто «в Харкові крематорій не справляється, тіла спалюють у мобільних печах, аби не платити компенсації сім’ям». В тій же новині згадувалося: деякі родичі загиблих колумбійських добровольців скаржились, що не отримали обіцяних виплат, а інформацію про долю тіл приховують – нібито щоб уникнути компенсацій. Цей наратив плавно перейшов у 2025 рік, і коли почали з’являтися реальні подробиці – загибель колумбійців на війні, труднощі з ідентифікацією та репатріацією їхніх останків – російські канали використали це як «доказ» своїх вигадок. Насправді ж, за даними МЗС Колумбії, оприлюдненими ще в лютому 2025 року, всього 64 громадянина Колумбії загинули в Україні від початку російського вторгнення. З них 57 тіл було репатрійовано на батьківщину, 1 похований в Україні, і ще 6 знаходилися в процесі повернення станом на кінець березня.


Попри офіційні дані, які спростовували російські твердження, пропагандистська машина продовжувала розкручувати фейкові наративи через різні канали та платформи. Відеосюжети RT наголошували на тому, що Україна нібито «кинула» іноземців, які воювали за неї. Наприклад, у квітні 2025 року колишня журналістка RT Інна Афіногенова випустила на YouTube розслідування «Mercenarios de Colombia en Ucrania: Así los Reclutan para Morir» («Колумбійські найманці в Україні: як їх вербують на смерть»), яке зібрало сотні тисяч переглядів. У ньому стверджувалося, що колумбійських ветеранів заманюють високими зарплатами, а потім кидають напризволяще на фронті. Хоча Афіногенова не є офіційним представником Кремля, її матеріали фактично доповнюють російську дезінформаційну кампанію, націлену на іспаномовну аудиторію. Вони формують образ України як держави, що використовує «найманців» та не цінує їхніх життів.

Скріншот розслідування «Mercenarios de Colombia en Ucrania: Así los Reclutan para Morir»
(«Колумбійські найманці в Україні: як їх вербують на смерть»)

Україна категорично заперечила російські твердження про «відмову приймати тіла». Координаційний штаб при Мінреінтеграції та державне інформагентство «Укрінформ» спростували ці фейки, назвавши їх маніпуляцією чутливим питанням повернення загиблих. Українські військові та Центр протидії дезінформації підкреслили, що ця ІПСО спрямована на підрив довіри до влади та розкол суспільства.


Показово, що з боку представників влади Колумбії жодних звинувачень на адресу України не пролунало.


Аналіз цієї дезінформаційної кампанії демонструє типову для російської пропаганди стратегію: використання людських трагедій (спричинених діями самої Москви) для поширення фейків через адаптовані під різні аудиторії повідомлення. Фактчекери та незалежні ЗМІ одностайно спростували ці твердження, підтвердивши, що Україна послідовно повертає останки своїх захисників, включно з іноземними добровольцями, коли це стає можливим. Можливі затримки у репатріації пов’язані виключно з об’єктивними труднощами війни, а не зі спробами ухилитися від соціальних зобов’язань перед сім’ями загиблих.

Микита Кузьменко