В Києві викрито групу громадян Китаю, яких підозрюють у розвідувальній Повідомляється, що об’єктом їхнього інтересу була українська ракета “Нептун”. Україна вважає, що зібрана ними інформація могла бути корисною саме Росії – особливо в сфері ракетних технологій. Кремль не соромиться залучати студентів і працівників із третіх країн для збору даних. Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів керівник Групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру Володимир Солов’ян.
Текстова версія інтерв’ю:
Хто ці шпигуни, і чому ми вперше з початку повномасштабного вторгнення Росії спостерігаємо подібну активність з боку Китаю в Україні?
Ви слушно зауважили – подібна інформація з’являється у публічному просторі вперше з початку повномасштабного вторгнення Росії. Але я хотів би нагадати, що насправді це далеко не перший інцидент промислового шпигунства Китаю в Україні. Наприклад, минулого року з України було видворено громадянина КНР, який відбув покарання за шпигунство. Подібні випадки траплялися і в 2000-х, і в 2010-х роках, коли Китай активно розвивав свій військово-промисловий комплекс. Україна, як відомо, з радянських часів мала чимало напрацювань у ракетобудівній сфері і на той час це становило інтерес для Пекіна.
Сьогодні Китай має широку лінійку ракетних озброєнь, аналоги українського «Нептуна» вже стоять на озброєнні Народно-визвольної армії Китаю. Не думаю, що українська розробка є принципово новою технологією для Пекіну. Для китайської розвідки інформація про «Нептуни» може бути цінна передусім через призму гіпотетичних поставок подібного озброєння на Тайвань.
Втім, Україна намагається зберегти дружні відносини з Китаєм, враховуючи тісні торгові зв’язки та залежність у сфері імпорту комплектуючих для виробництва дронів. Тому, на мою думку, сценарій поставок української зброї Тайваню – нереалістичний. Окрім того, Тайвань активно переозброюється, закуповуючи сотні американських ракет Harpoon і навряд чи потребує українські ракетні розробки.
Тож, на мій погляд, кінцевим бенефіціаром розвідданих, які могли намагатися здобути китайські громадяни, є Росія. Саме для Кремля українська ракетна програма становить актуальну загрозу.
Якою, на вашу думку, буде реакція Китаю?
Думаю, що офіційний Пекін коментуватиме цю подію в звичному руслі заяв про нейтралітет у російсько-українській війні та прихильність до мирного врегулювання. Навряд чи затримання китайських громадян буде широко висвітлюватись в офіційних китайських ЗМІ. Але в соціальних платформах, таких як Weibo, інформація щодо затримання китайських громадян в Україні вже з’являється. Втім, думаю, далі соцмереж ця історія не буде розвиватись, а в публічній площині влада Китаю надалі просто ігноруватиме дану тему.
До того ж, у найближчі тижні очікуються важливі для Пекіну міжнародні події – саміт ЄС–Китай, приурочений до 50-річчя встановлення дипломатичних відносин. Також на початку вересня відбудуться великі урочистості з нагоди 80-тої річниці перемоги Китаю у Другій світовій війні над Японією. Тому тема шпигунства відійде на другий план і навряд чи стане домінантною в китайському інформпросторі.
Джерело: Телеграм канал “Міщук про Китай”
Попри заяви про економічну дружбу з ЄС, західні розвідки, особливо європейські, заявляють: китайських шпигунів у Європі зараз більше, ніж російських. З чим це пов’язано?
Це частина глобального протистояння Китаю і Заходу. Пекін намагається втримати технологічні ніші світової економіки, в яких сьогодні домінує. Європа й досі залежить від китайських постачань рідкоземельних металів, критичних для промисловості. Це, зокрема, обмежує здатність ЄС швидко нарощувати оборонне виробництво.
Європі бракує рішучості та єдності в сфері протидії зовнішнім гібридним впливам, і Китай цим користується. Тому, з огляду на масштабне переозброєння країн НАТО, яке планується на наступні роки, європейським столицям варто серйозно поставитися до питання промислового шпигунства Китаю.
Як ви оцінюєте сценарій, який озвучив генсек НАТО Марк Рютте в інтерв’ю New York Times? Мовляв, якщо Сі Цзіньпін вирішить атакувати Тайвань, він зателефонує Путіну і запропонує відволікти НАТО нападом на одну з країн Альянсу.
Цей сценарій поки що залишається суто теоретичним. Питання в тому, чи Китай справді наважиться на масштабну операцію проти Тайваню – з усіма ризиками глобальної ескалації та втратами для світової економіки.
Поки ми не бачимо активної підготовки з боку КНР до повної блокади або військової операції проти Тайваню, принаймні в короткостроковій перспективі. Росія, виснажена війною в Україні, навряд чи буде здатна відкрити найближчими роками новий фронт проти НАТО саме конвенційними засобами. До прикладу, як показали події в Ірані, російські системи ППО не змогли захистити об’єкти режиму аятол від ударів Ізраїлю та США, продемонструвавши низьку ефективність в протистоянні з сучасними технологіями Заходу. Тож Кремль не має шансів зберегти паритет з НАТО в неядерному озброєнні. Тому будь-які спроби Китаю втягнути Росію в пряму конфронтацію з Альянсом можуть обмежитись операціями саботажу та проведенням демонстративних навчань поблизу кордонів НАТО.
