У Пресцентрі УКМЦ відбулася дискусія, присвячена результатам п’ятирічної роботи над проектом «Український мартиролог ХХ ст.». У базі даних, створеній Державною архівною службою України, вже зібрано понад 150 тисяч записів про жертв політичних репресій 1920–1950-х років. Для порівняння, на початку роботи вона налічувала лише близько 40 тисяч імен. База доступна онлайн цілодобово і постійно поповнюється — щомісяця приблизно на тисячу нових записів.
Модератор дискусії Ігор Стамбол зазначив, що тема збереження пам’яті про жертв радянського терору набуває особливої актуальності саме сьогодні, в умовах війни, коли суспільство знову стикається з агресією держави-спадкоємиці тоталітарного режиму.
Завдання архівної служби
Голова Держархіву Анатолій Хромов пояснив, що проект відповідає сучасним принципам доступності архівів. Він нагадав, що доступ має три складові: законодавчу, фізичну та інтелектуальну. База даних забезпечує саме інтелектуальний доступ, дозволяючи людям самостійно знаходити потрібні справи та значно скорочуючи час роботи з архівами.
“Навіть якщо закон дав тобі можливість отримати ці документи, навіть якщо архів забезпечив безбар’єрність доступу, тобто ти можеш прийти фізично, але ключове – ти маєш знати, де шукати. І тут якраз реалізація таких проєктів повною мірою забезпечує оцю інтелектуальну складову доступу до архівів. Саме тому ми почали реалізовувати цей проект”.
Хромов також підкреслив, що наразі база відображає приблизно 10% усіх можливих жертв радянських репресій, адже за оцінками істориків, у різні роки переслідувань зазнали до півтора мільйона українців.
Технічна сторона та динаміка поповнення
Заступниця директора Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву Олена Косенко розповіла, що саме її установа відповідає за технічне наповнення бази. Вона повідомила, що лише у 2022 році додали понад 24 800 нових записів, що стало рекордом за весь час існування проекту. Найбільше матеріалів надійшло від Центрального державного архіву громадських об’єднань, а також від обласних архівів Дніпропетровської, Чернігівської та Львівської областей.
Косенко пояснила, що база складається з карток репресованих осіб, які містять дані про ім’я, дати життя, рід занять, інформацію про реабілітацію та посилання на архівні справи. За наявності додаються й фотографії.
Історичний і суспільний вимір
Заступниця директора заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька наголосила на важливості співпраці між архівними установами. На її думку, саме комплексна робота з різними фондами дозволяє не лише зберігати інформацію про обставини репресій, але й показувати ширший контекст — творчий, науковий, виробничий чи громадський внесок людей, яких знищив тоталітарний режим.
“Нам важливо показати і ширший контекст. І тут дуже є придатними не лише зображення цих осіб, а власне і ті фонди візуальні, які дуже допомагають показати весь контекст, як жило суспільство, що з ним відбувалося, які відбувались зміни на рівні візуального мистецтва, плакату, кінематографії, живопису. І, звісно, безпосередньо самі історії, вони завжди є цікавими, коли ти долучаєш не лише матеріали архівно-кримінальної справи, хоча для нас вона безумовно важлива, бо вона дозволяє простежити, що з людиною сталося і коли конкретно і де, і за рішенням яких органів вона була розстріляна. Але хочеться ж розказати і що людина встигла зробити за життя, тобто і її внесок творчий, науковий, виробничий, управлінський, і навіть просто звичайний людський”.
Дослідниця родинної історії Карина Вдовиченко підкреслила значення цієї бази для родин, які шукають інформацію про своїх зниклих родичів. На її переконання, «Український мартиролог» допомагає повернути гідність людям, імена яких десятиліттями замовчувалися.
Погляд у майбутнє
Учасники дискусії погодилися, що 150 тисяч записів — лише початок. Попереду — масштабна робота із включення нових даних, зокрема інформації про місця поховань, яка є надзвичайно важливою для нащадків репресованих.
За словами модератора, подібні проекти не лише відновлюють історичну справедливість, а й формують національну пам’ять, що стає потужним чинником стійкості українського суспільства в умовах війни.
