Середній рівень віри в пропаганду серед опитаних російських військовополонених становить 47,61%, а 76,95% респондентів тією чи іншою мірою довіряли щонайменше одному пропагандистському наративу. Про це свідчать результати дослідження «Слова, що вбивають: як російська пропаганда впливає на мобілізацію та бойову мотивацію», проведеного громадською організацією LingvaLexa.
Дослідження базується на опитуванні 1060 російських військовополонених і дозволяє безпосередньо простежити зв’язок між вірою у пропаганду та поведінкою на полі бою. Встановлено, що військові, які поділяють пропагандистські наративи, у шість разів частіше вважають війну виправданою та легітимною. Крім того, віра в російську пропаганду істотно підвищує рівень дегуманізації українців, збільшує готовність повторно брати участь у бойових діях навіть після полону та зменшує схильність до добровільної здачі.
Порівняно з тими, хто не сприймає пропаганду, переконані прихильники кремлівських наративів майже вдвічі частіше заявляють про готовність знову воювати. Вони значно частіше нормалізують насильство, демонструють вищий рівень ворожості до українців і менш охоче розглядають можливість припинення участі у війні через здачу в полон.
Чим сильнішою є віра в воєнну пропаганду, тим більше так звана «СВО» сприймається як необхідна, виправдана та легітимна. Таким чином, пропаганда виступає моральною та когнітивною основою агресії, перетворюючи вторгнення в уявленні військових на «захисну» або «обов’язкову» дію.
Окремо дослідження фіксує формування глибокої емоційної ідентифікації з концепцією «русского мира», що посилює відчуття єдності з групою, зміцнює ідеологічну лояльність і готовність до радикальних жертв, зокрема участі в боях або самопожертви.
Віра в пропаганду також суттєво знижує готовність до здачі у полон. Навіть після пережитого досвіду війни ті, хто зазнав найпотужнішого інформаційного впливу, частіше висловлюють намір повернутися до служби та продовжувати бойові дії. Це свідчить про глибину психологічної індоктринації — здатність пропаганди утримувати людину в межах певної ідеологічної рамки навіть попри її руйнівні наслідки.
Як зазначила голова ГО «ЛінгваЛєкса» Анна Вишнякова, результати дослідження надають кількісні докази того, що пропаганда є не лише інструментом психологічного контролю, а й поведінковим каталізатором агресії та потенційних воєнних злочинів.
За її словами, отримані дані можуть бути використані як доказ суттєвого внеску ключових архітекторів російської пропаганди у ведення агресивної війни, а також як підґрунтя для розробки ефективних політик протидії пропаганді, програм дерадикалізації та запобігання масовій мобілізації.
Дослідження підготовлено у співпраці з Офісом Генерального прокурора України, European Association of Military Social Psychology, Київською школою економіки та АО «Mitrax». Видання здійснено за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Водночас зміст дослідження не обов’язково відображає позицію урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
