Навесні Мережа DOCU/CLUB ГО «Докудейз» презентувала методичний посібник «Імплементація документального кіно про права людини Docudays UA в освітній процес». Це видання, розроблене як настільна книга для адміністрацій закладів освіти, вчителів-предметників, класних керівників, соціальних педагогів, психологів та педагогів-організаторів, вмістило ті напрацювання, які виникли за 12 років входження мережі в освітянське середовище.
«Тоді вперше відгукнулися саме школи. В них був дуже великий запит і широкі очі, адже коли я приходила і просто розповідала про права людини, це було одне, а коли вони подивилися кіно і вхопилися за певний емоційний гачок, то це вже на роки з ними. Зустрічаюся з вчителями, якими вже 12 років наша співпраця триває, і вони згадують фільми, які дивилися. Вони згадують сюжет і згадують ту емоцію, яка їх в той момент захопила», – згадала керівниця Мережі DOCU/CLUB ГО «Докудейз» Ніна Хома.
На брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі, присвяченому новим можливостям інтеграції документального кіно в освітній процес, вона повідомила про те, що у своєрідній колекції мережі зібралось понад 150 фільмів, до кожного з яких розроблені методичні сценарії.
«Це готові експертні матеріали «бери і роби», і вони дуже гарно, як конструктор працюють. Кожен вчитель чи викладач може взяти саме ту вправу, саме той фільм, який підходить по тривалості для конкретної цільової аудиторії, і проводити, маючи всі заготовки», – додала Ніна Хома.
Кінокураторка і культурна менеджерка Ольга Бірзул підтримала важливість включення документального кіно у контури освітнього процесу.
«Фільм можна читати як текст. В ньому є такі самі художні засоби. І в документальному кіно чимало символів, метафор. До того ж, екрани сьогодні є таким полотном, завдяки якому дуже багато речей можна було би простіше пояснити. Підліткам зараз простіше подивитися годинний фільм, ніж прочитати текст. І тоді в вчителів буде абсолютно інший ефект від спілкування. В цьому контексті документальне кіно, на мій погляд, є дуже важливим і ефективним інструментом», – відмітила кінокураторка.
Розвиваючи тему, керівник експертної групи з розвитку системи кваліфікацій та освіти дорослих директорату вищої освіти та освіти дорослих МОН України Ігор Балуба звернув увагу як на переваги цього інструменту, так і ті його особливості, які не дадуть можливості використовувати у великому масштабі.
«Емоції дають можливість включитися в ті чи інші події, хоч трішечки зануритися. А це дозволяє краще запам’ятати урок, запам’ятати висновок, запам’ятати саму подію. І зробити свій висновок зрештою. Тому тут дуже багато викликів є в системі освіти, які мають значення. Зокрема, це і врахування вікових особливостей аудиторії, якій ми демонструємо кіно. Ми розуміємо, що один і той же фільм може мати поверхневу інформацію, яка може зчитуватися дітьми самими. Щось потрібно пояснювати, а щось і не варто зачіпати, через те, що це більш складні речі, до яких дитина повинна дорости. І тому це складне питання, хоча в цілому треба зазначити, що документальне кіно в українській школі має неабияку перспективу», – заявив Ігор Балуба.
