Чому успіх освітніх реформ напряму залежить від ефективної комунікації? Таке питання під час публічного інтерв’ю в Українському кризовому медіа-центрі отримала професорка кафедри розвитку освітніх галузей Полтавської академії неперервної освіти ім. М.В. Остроградського Марина Єщенко.
«Як би ви охарактеризували взагалі проблеми комунікації в освіті?» – почав ведучий Ігор Стамбол.
Гостя пояснила, чому в рамках цифрової епохи комунікаційна мовно-комунікативна компетентність набуває надзвичайну важливість.
«Ми якось звикли говорити, що молодь сьогодні комунікує через емоджі, різні гіфки і так далі, тобто не потрібно говорити. Але сьогодні це проблема усіх – і дорослих і дітей», – наголосила вона.
Онлайновий формат навчання теж не сприяє розвитку цієї компетентності, тому що камери не вмикають, можна повідомлення написати, надиктувати те повідомлення і все – на цьому якби комунікація завершилася.
«Ми бачимо, що сьогодні молодь і діти не готові вести дискусії, вирішувати конфлікти, не готові до переговорів. Тому я всіляко пропагую цю навичку як надзвичайно важливу. І це проблема не тільки молоді. Серед моїх студентів багато дорослих – відомих публічних осіб, які приходять до мене з проблемою. От наприклад вони виступають, але донести думку не можуть», – визнала Марина Єщенко.
Серед іншого вона займається підвищенням кваліфікації вчителів, і відмічає, що не кожен може сказати, з якою метою те чи інше запитання ставить.
«В цих випадках кажу, що потрібно дуже гарно опанувати парафраз, рефреймінг, уточнювати, тому що люди комунікують між собою, але на виході комунікації не досягають. Через це виникають конфлікти, якась недомовленість між людьми», – продовжила тренерка.
Цю навичку вона радить опановувати з основ «Риторики» Аристотеля, яка всім відома. Це надзвичайно цікаві історії. Навіть ті вправи з риторики, які в Давній Греції і Давньому Римі застосовували, подекуди вражають.
Комунікація – не лише засіб порозуміння між людьми. Мистецтво її вибудовування нерідко стає ключем до успішної реалізації реформ. Стосується це і змін в сфері освіти.
Зі слів гості, незалежно від того, чи це освітня реформа чи реформа іншій галузі, вона сприймається переважно негативно. Люди не хочуть виходити із зони комфорту, жити як звикли, і тут треба переконливо пояснювати.
«Сьогодні я їхала на Залізничний вокзал і 7 хвилин з водієм таксі мала розмову про реформу. Спочатку, коли він почув, що я ще освітянка, почав критикувати освітні реформи. А от коли вже залишала водія, він сказав, що має великі надії на цю реформу, тому що я так гарно все розповіла. Тому комунікувати треба і я переконана що успіх усіх реформ, які нині впроваджуються в Україні, залежить виключно від ефективної комунікації», – навела приклад Марина Єщенко.
На рівні школи всім відомий трикутник, який складається з учнів, батьків і вчителів. Тренерка вважає, що треба виходити за цей трикутник і говорити з громадськістю. Щоб люди не так критично ставились до змін.
«Управлінці освітою часто ховаються за тим, що батьки не зрозуміють реформу. А чому? Пробуйте, виходьте до батьків, виходьте до громади, пояснюйте, чому, наприклад, треба оптимізувати мережу закладів освіти», – закликала професорка кафедри розвитку освітніх галузей Полтавської академії неперервної освіти ім. М.В. Остроградського.
