Київ, 21 липня 2015 року — На сьогоднішній день забезпечення бійців сектора М на передовій на 90% здійснюється волонтерами та лише на 10 – Міністерством оборони. Те ж стосується і забезпечення медичних установ міста Маріуполь, які постійно мають потребу в антисептиках, перев’язувальних матеріалах та інших медикаментах. Про це заявили під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі волонтери сектора М — лікар-реаніматолог Андрій Пазушко та Ірина Козка. Андрій Пазушко зазначив, що, в першу чергу, український армії необхідно масове впровадження стандарту індивідуальної аптечки ifak, який прийнятий в арміях по всьому світу. «Такий стандарт передбачає наявність в аптечці 8 предметів, в той час, як в аптечці українського солдата їх всього 3: сумка або підсумок, ІПП (індивідуальний протихімічний пакет) і джгут – які прізначені для зупинки кровотечі, але не всі бійці забезпечені навіть цим набором» , – пояснив Андрій Пазушко. Волонтер також назвав ліки, необхідні солдатам в літній період – це сорбенти, спазмолітики, антибіотики, препарати проти діареї. Ці ліки поставляють тільки волонтери та не в повному обсязі, у зв’язку з нестачею коштів на медикаменти.
Ще одна проблема, на думку волонтера, – це процедура запиту на ліки. «Для того, щоб отримати необхідний медикамент, доведеться чекати його доставки до трьох тижнів, тому простіше прийти до волонтерів. Вже склалася традиція: якщо є волонтери, вони не відмовлять», – пояснив Андрій Пазушко.
Волонтер Ірина Козка назвала ще три проблеми забезпечення військових. Військовим видається по 1 комплекту форми, яка з часом зношується, новий зразок форми солдати не отримали. Недостатня кількість питної води, норма якої складає всього 1,5 літра на людину в день — в умовах спеки і відсутності інших джерел води поблизу. Періодична відсутність достатньої кількості продуктів харчування, що пов’язано, на думку волонтерів, з неефективною логістикою і, як наслідок, – несвоєчасною доставкою продуктів.
Ще одну проблему озвучила глава громадського телебачення Приазов’я Ірина Перкова – це забезпечення солдатів різного роду технікою та її ремонт. «У солдатів немає техніки, на якій можна виїжджати у населені пункти, крім того, стаття витрат на ремонт техніки в Міністерстві оборони не передбачена, запчастини поставляються рідко і в недостатній кількості», – пояснила Ірина Перкова.
