Київ, 21 червня 2016 року – У рамках відзначення 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, в Україні пройшов міжнародний архітектурний конкурс ідей «Меморіальний парк «Бабин Яр – Дорогожицький некрополь». Проведення конкурсу ініціювала та профінансувала ініціатива «Українсько-єврейська зустріч». Про це повідомила Наталія Федущак, директор з комунікації ініціативи, під час презентації проміжних результатів конкурсу в Українському кризовому медіа-центрі.
«Необхідно створити інфраструктуру пам’яті, на яку ми будемо опиратися при вшануванні жертв Бабиного Яру між тими періодами, коли про неї згадують на найвищому державному рівні. […] Цей конкурс дасть можливість створити рамку, яка поєднає різні пам’яті про одне і те саме трагічне місце для різних національних та соціальних груп і не дасть гратися у ці конфлікти та змагання між пам’ятями», – переконаний Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті. Він виділив один з проектів, який пробує показати Бабин Яр як місце прихованого злочину, адже для багатьох людей це місце не несе ніякого меседжу про трагічні події.
За словами Віталя Нахмановича, відповідального секретаря Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, наразі у парку «Бабин Яр» у Києві вже є понад 30 різноманітних пам’ятників, які увіковічують пам’ять різних груп населення, розстріляних під час нацистської окупації. «Це все – історія Бабиного Яру, яка відбиває розбурханість українського суспільства, нашу неготовність знаходити сьогодні певні спільні форми пам’яті. Всі ці пам’ятники мають залишитися. Створивши парк, ми не переробимо українське суспільство. Цей конкурс створить відкритий простір для того, що вже є, та для того, що ще побудують, і запропонує єдині правила», – пояснив Віталій Нахманович. «Зараз немає спільності між громадами. Тому неможливо запропонувати проект, який раз і назавжди вирішить питання меморіалізації Бабиного Яру. Але можливо створити меморіальний простір, де подальше встановлення пам’ятників та проведення церемоній відбувалося б із розумінням спільності цього місця. Це означає додати щось спільне до окремих пам’ятей. Бо Україна будується різними спільнотами», – вважає пан Нахманович.
Михайло Гершензон, член журі, засновник і керівник архітектурної майстерні «Архітектор Гершензон» зазначив, що журі прийняло рішення не присуджувати перше місце нікому. Натомість обрали сім найкращих ідей, які можна поєднати. Обираючи переможців, керувалися рядом критеріїв. «Ми визначили п’ять критеріїв. Це – «вписаність» у соціальну інфраструктуру, обов’язковість інформування та маркування місцевості, включення сучасних меморіалів у толерантний контекст, аби вони доповнювали, а не заважали один одному. Важливий критерій – щоб не було важких споруд. Перевагу надавали ідеям, які включали ландшафтну складову», – пояснив Володимир Приймак, член журі, ArchDesign Bureau.
Владислав Гриневич, член журі та старший науковий співробітник відділу єврейської історії та культури Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса Національної академії наук України, переконаний, що пам’ятник, який стоїть у парку ще з радянських часів, не має жодного відношення до євреїв, у той час як єврейська трагедія виступає стрижнем трагедії Бабиного Яру. «Україна рухається до Європи, і ми маємо створювати свою історичну пам’ять у відповідності до європейських цінностей. А Голокост зараз складає частину європейської ідентичності, як культури покаяння», – зазначив пан Гриневич.
Читайте також:
