Брак кваліфікованих спеціалістів в Україні, які здатні надавати якісні психологічні консультації, зокрема і щодо травмотерапії, особливо загострилась в період війни на сході. «Ми бачимо, що є багато центрів допомоги або ініціатив, які працюють на грантах або короткострокових фінансових проектах і вони закінчуються у певний момент, або психологи просто вигорають, тому що вони працюють як волонтери або за дуже низьку плату і не можуть підтримувати себе і свою родину. І тут потрібно знайти якийсь баланс в українській системі», – розповіла Ольга Запорожець, доцент кафедри психологічного консультування Regent University, ліцензований консультант з психічного здоров’я, керівник сумісної українсько-американської програми психологічного консультування і травмотерапії, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Частково проблема вирішується за рахунок співпраці з міжнародними експертами, спеціалістів вже понад три роки навчають в межах сумісної українсько-американської післядипломної програми психологічного консультування і травмотерапії.
У рамках сумісної українсько-американської програми психологічного консультування і травмотерапії навчання пройшли уже близько 50 спеціалістів. Програма спрямована на підготовку фахівців відповідно до американських стандартів та протоколів надання психологічної допомоги. «Програма є дворівнева – на перший рівень ми запрошуємо усіх бажаючих, люди можуть послухати загальну інформацію, про те, що таке травма, горювання, про сам процес горювання, як людей у цьому процесі супроводжувати, піднімаються важливі питання з якими ми стикнулись після Майдану і початку війни – вигоряння фахівців. На другий рівень ми запрошуємо після прослуханого першого рівня фахівців, які мають диплом психолога державного зразка – це уже іде як післядипломна програма. На виході людина отримує сертифікат», – розповіла Ірина Давиденко, психолог, координатор сумісної українсько-американської програми психологічного консультування і травмотерапії.
«Зараз ми підійшли до того, щоб зорганізуватись і відкрити свій центр послуг, де б ми могли далі втілювати американські стандарти надання психологічної допомоги – допомагати сім’ям реабілітуватись після повернення військових додому, а також проводити роботу з дітьми – працювати з розладами аутистичного спектру, порушеннями розвитку, проводити роботу з сім’ями, батьками, роботу з загальними запитами щодо психічного здоров’я – все це ми плануємо зробити фахово, якісно в одному центрі, де ми зберемо фахівців, яких ми вже підготували і де можна буде отримати допомогу, яка буде комплексною і відповідатиме американським стандартам і протоколам, які підтверджуються дослідженнями», – додала Ольга Запорожець.
Через брак державного регулювання сфери надання психологічних послуг, багато спеціалістів надають послуги низької якості. Відповідно до українського законодавства, мати диплом психолога для надання психологічних послуг, у тому числі у сфері травмотерапії, не обов’язково. «Зараз програм є багато, але проблема в тому, що їх ніхто не контролює з приводу якості надання послуг. У нас немає законодавчої бази, органу, який на це вповноважений. Тому зараз покладаємось лише на добру волю українських психологів – на те, що вони слідкують за своїм психологічним здоров’ям, на те, що вони дотримуються принципу «не нашкодь» у своїй роботі», – розповіла Людмила Новіцька, психолог, випускниця сумісної українсько-американської програми психологічного консультування і травмо терапії.
«Мені часто доводилось працювати з клієнтами, які приходили до мене після роботи з іншими психологами, і на жаль, є дуже великий відсоток повторної травматизації, коли психолог працює з людиною, але замість того, щоб людині допомогти, він веде її зовсім у інше русло і людина замість конкретної допомоги отримує травму», – розповіла Ольга Колеснікова-Чмель, травмотерапевт, випускниця сумісної українсько-американської програми психологічного консультування і травмо терапії.
Залучення до надання комплексної психологічної допомоги, зокрема учасникам бойових дій та їхнім сім’ям приватного сектора могло б стати гарним виходом з існуючої ситуації. «Те, що є в Америці, – це баланс між державним і приватним сектором, і це найкращий шлях. Я думаю, що це гарна модель – брати гроші від держави і надавати ресурси тим, хто можуть у приватному секторі швидше і краще надати ці послуги. Між обома секторами має бути системна взаємодія», – розповів Джошуа Креймеєр, професор Regis University, ліцензований консультант з сімейної терапії, ветеран операції в Іраку і місії у Косово. «Питання у тому, як адаптувати американський досвід до українських реалій і до наших бюджетів і як зробити програму, яка б була самоокупною – і зробити, так щоб держава постійно підтримувала ці програми – для цього дійсно потрібна національна реформа», – зазначила Ольга Запорожець.
