Вчора, 6 лютого, уряд ухвалив рішення про монетизацію субсидій на комунальні послуги. Субсидіанти, які оформили субсидії до січня 2019 року, зможуть після сплати за комунальні послуги отримати залишок коштів «на руки» вже у березні. Якщо пілотний етап пройде успішно, систему поширять на всіх отримувачів субсидій.
Сьогодні низка громадських організацій – проект «Громадська синергія», Українська сторона Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС, проект «Збільшення впливу громадянського суспільства у моніторингу та політичному діалозі щодо реформ в енергетиці та суміжних секторах відповідно до імплементації Угоди про Асоціацію» та Федерація профспілок України – зібрали зацікавлені сторони за круглим столом, щоб представити своє бачення, як Україна може продовжити перехід до ринкових відносин в енергетиці, але й враховувати ситуацію людей, які не можуть сплачувати за послуги за ринковими цінами. Нижче – ключові тези із дискусії.
1. Монетизація субсидій – позитивний крок: це мотивуватиме людей економити
Тетяна Голубенко, керівник експертної групи з питань житлових субсидій та пільг Директорату сім’ї та соціальної підтримки населення Міністерства соціальної політики України:
«Понад 3,7 млн домогосподарств отримають у березні ці кошти. Тепер люди, яка зекономили, може використати їх на власний розсуд, і це буде сприяти енергоефективності. Тому що поки людина не отримувала гроші, вона керувалася логікою «байдуже, скільки я використаю – держава за мене заплатить». А цей механізм буде стимулювати отримувачів субсидій до енергоефективних заходів і ощадливого використання ресурсів».
Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі «ОПОРА», експерт коаліції «Енергетичні реформи»:
«У нас проблема в тому, що отримувачі субсидій споживають удвічі більше – бо для них немає стимулу палити менше. Те, що відбулося вчора, я вважаю величезною перемогою: ліквідовано цей неприродній ланцюжок, коли адмініструванням субсидій займалися не органи соціального захисту, а виконавці послуг, ОСББ і управителі. Я жодної економічної зацікавленості, крім схем, у цій системі не бачу. […] Споживача це спонукатиме змінювати поведінку. Ключове – що залишок, те, що він зекономив, буде залишатися у нього. І людина буде думати про енергоефективні заходи, щоб максимально зменшити споживання і платити ще менше».
2. Субсидії – краще, ніж низькі ціни для усіх: так за кошти платників податків підтримують лише тих, хто цього справді потребує
Олексій Хабатюк, заступник директора департаменту енергоефективності Національної акціонерної кампанії «Нафтогаз України»:
«Низькі ціни можуть здаватися механізмом захисту, але це як зброя масового ураження: вона буде «захищати» однаково і того, хто має низькі доходи, і того, хто живе у великому будинку і має високі доходи. Механізм субсидій – правильний механізм, простий в адмініструванні і зрозумілий для людей. … Держава визначає споживача, якому потрібна допомога, він має сам заплатити, проконтролювати, чи правильно йому нарахували споживання, і вирішити, як витратити зекономлені кошти. Головне тут – мотивація… Ми хочемо, щоб це було реальним кроком для реальних споживачів, щоб вони побачили ефект від реформи, і не дали «відкотити» її назад».
Денис Назаренко, старший експерт з юридичних питань аналітичного центру DiXiGroup:
«Вся новітня історія України показує, що державне регулювання цін – найбільший фактор радикально поганого стану усієї цієї сфери. Перші кроки у напрямку від державного регулювання до ринкового механізму вже показують свою ефективність: ми бачимо скорочення споживання і стимули до енергоефективності. Чим далі ми будемо цією дорогою рухатися – тим чесніші будуть правила на ринку, а відповідно буде більша конкуренція і нижчі ціни».
Рута Балтаузе, експерт з питань енергетики Групи підтримки України, Європейська Комісія:
«Без реформи енергетичного сектору [у ЄС] неможливо було б забезпечити доступність [послуг для споживача] . Це просто робило систему дорогою, неефективною і непрозорою. Тож важливо, щоб Україна продовжувала реформи».
3. Потрібно чітко визначити, хто є вразливими споживачами, та створити надійний механізм верифікації
Олексій Хабатюк, НАК «Нафтогаз України»:
«Стаття 16 закону про ринок газу вводить поняття “вразливий споживач”. На жаль, до сьогодні — вже 5-й рік — порядку визначення, хто такий “вразливий споживач”, який мав прийняти Кабмін, немає. Тобто, хто потрапляє у цю категорію, як його захищати, як його обліковувати — незрозуміло. І це перше, з чого треба почати, тому що не маючи критеріїв, якось реєстру — жодного механізму зробити не можна».
Олена Павленко, голова Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС, Президент аналітичного центру DiXiGrouр:
«Коли тобі потрібно захистити споживача – потрібно чітко ідентифікувати, кого ти захищаєш, верифікувати цих людей, перевірити, чи кошти справді йдуть на те, на що вони спрямовувалися».
Денис Назаренко, старший експерт з юридичних питань аналітичного центру DiXiGroup:
«Будь які заходи, спрямовані на боротьбу з енергетичною бідністю, забирають певні бюджетні кошти з інших сфер. Чим більш ефективно ми зможемо використати ці гроші, віддавши їх тим, хто дійсно потребує допомоги, тим ефективніше буде працювати вся система».
4. Потрібно більше стимулів до енергоефективності
Олександр Шубін, заступник голови Федерації профспілок України:
«Рівень споживання природного газу у нас подекуди вдвічі більший, ніж у ЄС, споживання теплової енергії – на 60% вище, ніж в середньому у ЄС. Це наслідок втрат у мережах і відсутності обліку, застарілості житлового фонду. … І при цьому ми на пряму підтримку субсидіантів витрачаємо близько 70 мільярдів гривень, а на заходи енергоефективності, які дозволили б у наступні роки витрачати менше – 1 мільярд 600 тисяч».
Денис Назаренко, старший експерт з юридичних питань аналітичного центру DiXiGroup:
«На енергоефективність варто спрямовувати найбільше зусиль: це є сталим вирішенням, спрямованим на довгострокову перспективу. Це не просто дати людям гроші, аби сплатити рахунки, а допомогти їм скорочувати і раціоналізувати споживання, що призведе до зменшення енергетичної бідності у перспективі».
5. Споживач має платити лише за реально спожиті послуги. Поки що це можливо не для усіх.
Олександр Шубін, заступник Голови Федерації профспілок України:
«3,5 мільйонів споживачів природного газу у багатоквартирних будинках не забезпечені засобами обліку. Відповідно до закону, це – обов’язок постачальника послуг. І вони його не забезпечують, тому що певною мірою їм вигідно, що цей ресурс не обліковується – тому що якщо буде облік, одразу складніше списувати втрати. Щоб ми говорили про те, що населення сплачує за те, що воно споживає – потрібно говорити про 100% забезпечення засобів обліку і газу, і теплової енергії, і стимулювати до цього».
6. Непосильні тарифи – не виключно українська проблема
Гійом Дуріво, консультант у сфері комунального господарства, Європейська федерація профспілок держслужбовців:
«Зараз у ЄС близько 57 мільйонів людей, які не можуть дозволити собі взимку опалювати житло до комфортної температури. 52 мільйони європейців несвоєчасно сплачують за енергетичні послуги. 87 мільйонів проживають у проблемному житлі. Найбільш вразливі категорії – літні люди та родини з одним годувальником. Тож, як бачите, така проблема існує і для європейців, і нам також потрібно шукати рішення».
7. Корисно ділитися інформацією і досвідом
У ЄС з ініціативи Європейської комісії створили «Обсерваторію енергетичної бідності», EU Energy Poverty Observatory – платформу для обміну інформацією і кращими практиками між усіма стейкхолдерами. Україні варто було б використовувати ці дані, а також розповідати людям про успішні кейси енергоефективності.
Рута Балтаузе, експерт з питань енергетики, Група підтримки України, Європейська Комісія:
«Ми зрозуміли, що нам бракує ґрунтовних досліджень, даних і обміну кращими практиками, обміну інформацією між муніципалітетами, споживачами й експертами. … І вже за рік роботи там є дуже багато корисної інформації про механізми, які реально працюють – і на рівні муніципалітетів, і на рівні країни. Ці дані відкриті для усіх».
Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі «ОПОРА», експерт коаліції «Енергетичні реформи»:
«На 90% тут зіграє роль комунікаційна кампанія – просто показати людям приклад тих будинків, які правильно здійснили заходи енергоефективності і тепер сплачують удвічі менше. Українці люблять приклади, коли «у сусіда краще».
