Михайло Гончар: Російський газ для України – це сир у мишоловці

Михайло Гончар: Російський газ для України – це сир у мишоловці
10 квітня 2014.

Київ, 10 квітня 2014 року – «Посилення цінового тиску Російської Федерації на Україну здійснюється з метою схиляння її де юре визнати російський статус Криму. Це стратегія «Крим або газ», – таку думку висловив Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру «Номос», на прес-брифінгу провідних експертів в галузі енергетики в Українському кризовому медіа центрі. Він також нагадав, що схожу стратегію апелювання до штучно збільшеного газового боргу та шантажування ним України РФ використовувала у середині 1990-х, що, зрештою, призвело до підписання угод від 1997 р. про базування Чорноморського флоту РФ у Криму.

Олександр Нарбут, президент Київського інституту енергетичних досліджень, вважає цілком ймовірним призупинення поставок російського природного газу вже у найближчий час через перехід «Газпрому» на умови передоплати та неплатоспроможність компанії НАК «Нафтогаз України». Експерт вважає, що налагодження реверсних поставок природного газу з Європи для заміщення російського газу є терміновим питанням, хоча до початку наступного осінньо-зимового опалювального сезону розрив між споживанням та власним видобутком складатиме лише біля 15 млн. кубометрів на добу. Цю дельту можна перекрити потужностями «фізичного» реверсу з Угорщини та Польщі, які сукупно складають майже 22 млн. кубометрів на добу. Однак, у новий опалювальний сезон Україні треба увійти, вже налагодивши реверсні поставки газу зі Словаччини, взаємини з якою, на думку експерта, наразі є непростими через непослідовність попередньої влади у взаєминах зі своїми словацькими партнерами.

Також, на думку пана Нарбута, нарощення власного видобутку «не дасть ефекту на наступний день, але, в будь-якому випадку, перетворить газ в реальний ринковий товар з ціною, яка відповідає попиту і пропозиції».

Щодо так званого «віртуального реверсу», пан Нарбут наголосив, що, оскільки він відбувається без реального переміщення газу через митний кордон України, український газотранспортний оператор повинен мати таку ж систему функціонування, як і аналогічні компанії, що працюють в ЄС. Також, українській державі потрібно внести зміни до Митного кодексу України, який на сьогоднішній день не передбачає розмитненні та оформлення газу, що не перетинає кордон України, та врегулювати процедури, які б дозволили українському газотранспортному оператору обмінюватися даними з європейськими компаніями, що здійснюють газопостачання.

Михайло Гончар підкреслив, що реверсні поставки газу вигідні і для українських, і для європейських партнерів. При цьому, ціна, за якою Україна може купувати газ на європейському ринку, складає близько 270 – 280 дол. за 1000 кубометрів газу, що є навіть нижчою, ніж ціна в 286 дол. за 1000 кубометрів газу, яку Україна сплачувала до 1 квітня 2014 року  (для порівняння, ціна, яку Україна має сплачували з 1 квітня 2014 року складає 485 доларів за 1000 кубометрів газу).

Сергій Дяченко, голова Бюро комплексного аналізу та прогнозів, зазначив, що цінове питання тісно пов’язане з питанням боротьби з корупцією в енергетичній сфері, особливо під час державних закупівель. «Перше, що потрібно зробити на внутрішньому газовому ринку, – відзначив пан Дяченко, – це запровадження незалежної цінової експертизи, хоча б вибіркової, на етапі державних закупівель, та вдосконалення систему обліку, оскільки Облгази сьогодні знаходяться, здебільшого, під контролем приватних структур».  Також, за словами експерта, потрібно повернути Облгази в державну власність, або викупити пакети акції таким чином, щоб частка держави становила не менше 60 відсотків.

Фото:  dyvys.in

Поділитися у соцмережах

Twitter
Теги:
Більше новин по темі