Істерія національного виробника щодо передачі закупівель ліків міжнародним організаціям – це мильна бульбашка, бо лише 6% державних програм,  через які МОЗ закуповувало ліки, це національний виробник – БФ «Пацієнти України», Центр протидії корупції 

Істерія національного виробника щодо передачі закупівель ліків міжнародним організаціям – це мильна бульбашка, бо лише 6% державних програм,  через які МОЗ закуповувало ліки, це національний виробник – БФ «Пацієнти України», Центр протидії корупції 
24 листопада 2015.

Київ, 24 листопада 2015 року – Якщо передача закупівлі ліків міжнародним організаціям блокується, то це комусь вигідно. Одним з них є Петро Багрій, і така система закупівель його не влаштовує, бо це означає смерть корупційним схемам. Про це під час прес-брифінгу в Українського кризовому медіа-центрі заявив Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції. «З 6 державних програм, які зараз віддаються міжнародникам, пан Багрій в минулому році взяв 478 мільйонів гривень по тендерах. Звичайно, можна складати величезні купи грошей, щоб лишити такий ласий  шматок в своїх руках», – сказав Віталій Шабунін. За його словами, мета – залишити за собою цей шматок тендерів, за рахунок яких “нечисті на руку чиновники живилися”. «Красти на закупівлях для ВІЛ-інфікованих, для хворих на туберкульоз, гепатит, де пан Багрій взяв 91% бюджету, десь має бути якась здорова межа», – вважає пан Шабунін.

За словами Ольги Стефанишиної, виконавчого директора БФ «Пацієнти України», єдине зрушення у реформуванні МОЗ за цей рік, це закупівля ліків та вакцин через міжнародні організації, проте сьогодні є загроза для її реалізації. Вона озвучила дані СБУ, що до 40% коштів в Україні відмивалися щороку на державних закупівлях. Вся ця істерія начебто, національного виробника – це мильна бульбашка, «бо лише 6% державних програм, через які Міністерство охорони здоров’я закуповувало ліки, це національний виробник», – зауважила вона. Тому те, що національний виробник ображений – це ілюзія і міф, який розбивається через цю цифру.

Ольга Стефанишина зазначила, що контроль якості та реєстрація препаратів в Україні є дуже сумнівною для пацієнтів. Вона навела два кричущі випадки, зокрема, про дітей, хворих на муковісцидоз, препарати для яких були закуплені уманським заводом. «Цей препарат змушував дітей, хворих на мукомісцидоз потрапляти до реанімації», – згадує вона. Але він був зареєстрований і мав сертифікат якості, і лише після галасу, піднятого активістами і пресою, МОЗ заборонив препарат. Другий випадок пов’язаний із препаратом проти гепатиту, який ніби з’явився у вітчизняного виробника, проте не було інформації щодо його дослідження, після супротиву пацієнтів ще до реєстрації препарату, суд заборонив його використання. «Це лише два приклади того, як у нас реєструються препарати і як виробники отримують сертифікати якості в Україні», – зауважила вона.

Перекваліфікація ВООЗ є рятівною паличкою для пацієнтів, вважає Ольга Стефанишина. Бо це міжнародний стандарт якості, який затверджує те, що цей препарат дійсно якісний, перевірений і там хабарі ніхто не давав за те, щоб отримати ті сертифікати, заявила вона. Але те, що перекваліфікація ВООЗ є перепоною для участі у всіх державних торгах є міфом. «З усіх програм, які МОЗ передало міжнародним організаціям, лише три підпадають під перекваліфікацію ВООЗ, це СНІД, туберкульоз і гепатит», – підкреслила пані Стефанишина. Другим міфом представниця БФ «Пацієнти України» назвала те, що національні виробники не можуть отримати перекваліфікацію ВООЗ. І навела приклад, як пацієнти з ВІЛ-інфекцією буквально помирали від того, що МОЗ закупило у 2007 році, «це була «крейда», там не було жодної діючої речовини». «Чому з 2007 року наші виробники не спромоглися отримати цей сертифікат якості – це лінь, або просто страх, що не отримають його», – і порадила національному  виробникові співпрацювати з цією міжнародною організацією. Щоб вітчизняний виробник не лише брав участь в українських тендерах, але й виходив на міжнародний рівень, адже нині «наш виробник отримав можливість співпраці з міжнародними організаціями, які продають ліки у більш ніж 100 країнах світу», – закликала Ольга Стефанишина.

Тим часом, самі пацієнти та їхні діти з важкими хворобами, ліки для яких має закуповувати держава, досі в очікуванні, розповіла Ніна Астафорова-Яценко, мати 7-річної дівчинки з хворобою Віллі-Брандта, голова правління БФ «Діти з гемофілією». «Як ми бачимо, листопад місяць, закупівель не було, препарату немає. Наші національні ігри українські фармацевтичного бізнесу, ігри у тендер, але пани загралися, вони забувають, що ціна цим іграм, це життя, це здоров’я та кров наших дітей», – зауважила вона.

Поділитися у соцмережах

Twitter