Найкращий спосіб підвищити прибутковість державних вугільних шахт – це приватизація – експерти

Найкращий спосіб підвищити прибутковість державних вугільних шахт – це приватизація – експерти
15 червня 2016.

Київ, 15 червня 2016 року – Найбільш доцільне вирішення проблеми неефективності державних шахт – приватизація більшості із них та закриття найбільш збиткових. У подальшому шахти доведеться поступово закривати відповідно до зобов’язань України у рамках Паризької угоди. Цей процес має тривати поступово, за багаторічною комплексною програмою, яка передбачатиме, серед іншого, працевлаштування людей, які були зайняті у вугільній галузі, а також вирішення екологічних проблем на території закритих шахт. Таку точку зору висловили експерти у сфері вугільної промисловості під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі на тему «Вугільні шахти в Україні: інвестувати чи закривати?».

На думку експертів, ефективність роботи шахти напряму пов’язана із формою власності – приватні шахти набагато рентабельніші, хоча й не отримують дотацій. «У 2013 році із офіційно зарахованого видобутку енергетичного вугілля, 30% добули на державних шахтах і 70% – на шахтах ДТЕК. Причому собівартість на державних шахтах була на 50-60% вища, аніж на шахтах ДТЕК», – зазначив Микола Чернявський, співробітник Інституту вугільних технологій Національної академії наук України. Антон Ященко, директор Bendukidze free market center, звернув увагу на те, що за 2002 -2013 роки обсяг державної підтримки виріс у 7 разів, сягнувши піку у 2013 році – 15 млрд гривень, але це не вплинуло на прибутковість. «Приріст, який ми бачили – із 70 млн у 2009 до 85 млн у 2013-му, досягли виключно за рахунок приватного видобутку», – наголосив експерт. Більш того, додав журналіст Денис Казанський, частина дотаційних коштів із великою імовірністю осідала в кишенях керівників підприємств. «Державних шахт бути не повинно: їх потрібно або приватизувати, або ліквідувати. Держава не є ефективним менеджером, вона не може ефективно управляти цими підприємствами», – заявив Максим Немчинов, експерт Dixi Group. «Приватизація – це те що може і має вивести наші державні шахти у один стан із шахтами приватного сектору. І тоді вже немає змісту говорити про безперспективність вугільної галузі в Україні», – додав Микола Чернявський.

Про масове закриття шахт в Україні за прикладом Німеччини говорити поки що рано, вважають експерти, тому що на сьогодні вугільна енергетика є дуже важливою складовою в енергетичній системі країни. «У нас більше половини потужностей – це потужності вугільних ТЕС», – підкреслив Ігор Вольчин, старший науковий співробітник Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України. Проте структуру енергобалансу доведеться поступово змінювати. Антон Ященко нагадав, що за умовами Паризької кліматичної угоди до 2050 року Україна зобов’язана замінити вугілля екологічно чистими джерелами електроенергії. «Зробити це на 100% у найближчі роки не вдасться, але в цьому і немає необхідності, тому що у нас є приватний сектор – якщо вони зможуть дотримуватися екологічних стандартів, забезпечувати видобуток вугілля і постачати його за ринковими цінами», – зазначив Максим Немчинов. Закривати доцільно лише найменш рентабельні шахти, але більшість державних шахт можуть працювати ефективно, переконаний Анатолій Корзун, директор департаменту вугільно-промислового комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. «За умов певних інвестицій і структурних змін на цих підприємствах вони зможуть видобувати вугілля ще не один рік», – зазначив він.

«Для приватизації потрібні певні умови. У першу чергу – це чіткі і прозорі правила гри», – зазначив Микола Чернявський. Однією із необхідних умов для цього є прийняття закону про ринок вугілля, який створить вільний ринок і зменшить роль регулятора. «Тільки закон [про ринок вугілля] може встановити однакові правила для всіх – для ДТЕК та інших підприємств, для імпортерів та експортерів», – наголосив Максим Немчинов.

На перехідний період у рамках виконання Паризької угоди необхідно розробити комплексну програму, яка передбачала б поступове заміщення вугілля в енергобалансі країни, поступове закриття шахт і альтернативне працевлаштування шахтарів, а також вирішення екологічних проблем.

Одним із ключових питань є проблема працевлаштування. Анатолій Корзун зауважив, що закриття шахт зачіпає інтереси близько 150 тисяч осіб – приблизно стільки становить загальна кількість працівників вугільної галузі та членів їхніх родин. «Ми маємо визначити яка кількість людей потребує робочих місць і маємо визначити, на які виробництва вони прийдуть працювати», – підкреслив він. За даними Центру моніторингу праці (LMMC Ukraine), якому доручили підготувати програму реструктуризації людського капіталу у вугільній галузі, зараз у сфері працює 51 тисяча осіб, у зону реструктуризації потрапляють понад 8 тисяч, розповів Олексій Зволинський, директор Центру. «На програму реструктуризації людського капіталу необхідно потратити близько півмільярда гривень і ще півмільярда від інвесторів – на створення нових робочих місць», – додав експерт. Він зазначив, що на базі закритих шахт можливо створювати нові підприємства, і, відповідно, нові робочі місця. «Ми вже знайшли інвестора на шахту Нововолинська-1. Він готовий створити там від 500 до тисячі робочих місць – якраз стільки людей звільнять у разі закриття шахти», – додав директор Центру моніторингу ринку праці. Олексій Зволинський зазначив також, що 17 основних професій шахтарів відповідають 40 професіям у інших секторах, тому із працевлаштуванням не має бути значних проблем. . Частину шахтарів можна буде переводити на інші робочі місця всередині галузі, і близько 30% хочуть продовжити працювати у цій сфері.

Для вирішення усіх цих питань необхідна буде комплексна програма і тісна координація дій між Міненерго, Мінфіном та Мінсоцполітики, зазначив Ігор Вольчин. «Таку міжвідомчу раду з вирішення питань, пов’язаних із гірниками, вже створили, її треба лише запустити в роботу. Ми вже підготували комплексну програму, у якій прописані дії кожного міністерства, у тому числі щодо промислових площадок, які звільняться», – зазначив Олексій Зволинський.

Нагальною проблемою залишається нелегальний видобуток вугілля у так званих копанках. Експерти одностайно погодилися, що цю практику необхідно припиняти. Цей процес буде непростим, оскільки зачіпає інтереси і шахтарів, які працюють там, і гравців, які «кришують» такий видобуток. Найбільш раціональним шляхом, на думку експертів, є пропозиція альтернативної роботи для гірників та/або легалізація таких шахт. Микола Чернявський нагадав, що перша спроба легалізації була у 2013 році і тоді таким чином легалізували видобуток близько 1,8 тонн енергетичного вугілля.

Необхідно вирішувати також проблеми, що виникли внаслідок гірничо-видобувної промисловості – терикони, просідання ґрунтів, підтоплення тощо. Для цього Україні варто звернутися до міжнародного досвіду. «У більшості країн цих териконів не залишилося – їх використали для будівництва доріг і виробництва будівельних матеріалів. Це якраз та сфера, де мають створюватися робочі місця і куди мають іти інвестиції», – зазначив Анатолій Корзун. Олексій Зволинський додав, що це якраз співпадає із потребами України за найближчі 5 років виробити великий обсяг будівельних матеріалів на програми енергоефективності. Шлаковідстойники можна використати як джерело енергії для енергопостачання на найближчі населені пункти, з вимогою дотримуватися певних екологічних умов, зазначив Ігор Вольчин. При цьому, зазначили експерти, бажано, щоб екопроектами та ліквідацією шахт займалися приватні компанії, обрані через тендер – це дозволить зекономити кошти і забезпечить вищу якість ефективність роботи.

Поділитися у соцмережах

Twitter