Київ, 24 жовтня 2016 року – Протягом червня-вересня цього року найбільше позитивних тенденцій спостерігалося у зовнішніх відносинах України з ЄС: ці відносини оцінили у +28 балів. На другому місці, з незначним відривом – США із +20 балів, на третьому – Китай (+13). Негативним рекордсменом цілком прогнозовано стали відносини з Росією (-49 балів). Такими виявилися результати дослідження «Аудит зовнішньої політики. Індекс відносин», презентованого агентством стратегічних комунікацій Truman Agency спільно з Інститутом світової політики під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Зміст і методологія
У рамках дослідження експерти провели моніторинг та аналіз подій за 1 червня – 1 вересня у зовнішній політиці України за зазначеними ключовими напрямками (ЄС, США, Росія, Китай). Важливою складовою дослідження стали також інтерв’ю із українськими та іноземними експертами, дипломатами, представниками влади, що відповідають за ті чи інші напрямки зовнішньої політики. Експерти також провели аналіз за кількісними показниками на основі методології Білоруського інституту стратегічних досліджень. Кожну із подій/критеріїв (заяви, домовленості і т.д.) оцінювали у 0,5 балів зі знаком «плюс» або «мінус». Загальною оцінкою стала сума балів за критеріями, які характеризують той чи інший напрямок протягом звітного періоду.
Ключові напрямки відносин із США: стримування Росії і реформи
Ключовими напрямками роботи із США були і, скоріше за все, залишаться стримування російської агресії, посилення обороноздатності України та сприяння реформам. «США фокусувалися і будуть фокусуватися на зміцненні незалежних антикорупційних органів, таких як НАБУ і НАЗК, і сприяти реформі судової системи і Генеральної прокуратури. Питання тільки у тому, які з цих двох напрямків – стримування російської агресії і боротьба з корупцією – будуть домінувати», – зазначила Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики.
Протягом червня-серпня Штати продовжували політичну лінію, обрану адміністрацією Барака Обами – не допустити ескалації бойових дій на сході та дестабілізації на решті території країни, що відобразилося у відповідних заявах і продовженні санкцій. Альона Гетьманчук відзначила, що США дуже багато зробили для того, щоб Комісія «Україна-НАТО» під час Варшавського саміту відбулася на найвищому рівні, а у вересні Палата представників Конгресу США прийняла законопроект про підтримку стабільності і демократії, так званий Stand for Ukraine. «Він дуже важливий, тому що фіксує санкції, дозволяє надати Україні летальне озброєння і забороняє визнавати анексію Криму», – зазначила експерт.
Україна частково опинилася у виборчому дискурсі і, відповідно, у фокусі публічної уваги завдяки скандальним заявам Дональда Трампа і історії з Полом Манафортом. Водночас, зауважила пані Гетьманчук, не варто однозначно стверджувати, що саме скандал із «чорною бухгалтерією» став основною причиною звільнення Манафорта.
Одне із проблемних питань – різне бачення ситуації з Мінськими домовленостями. «Фундаментальна відмінність між баченням США і України полягає у тому, що у США вважають, що Мінськ не несе загроз для стабільності і функціонування України як держави. У США превалює думка, що зараз Україна може виконати Мінські домовленості на вигідніших умовах, ніж через рік. У Києві сумніваються, що це так», – пояснила Альона Гетьманчук. При цьому, українська сторона має запитання з приводу доречності діалогу Нуланд-Сурков, особливо після запуску діалогу зовнішньополітичних радників на рівні нормандського формату.
Відносини з Росією: спроби дискредитації і тиск усіма можливими методами
Росія у зазначений період намагалася зірвати переговори усіма можливими способами, у тому числі шляхом дискредитації України перед партнерами у переговорному процесі, зображаючи її як «недоговороздатну сторону», зазначив Андрій Гончарук, аналітик Інституту світової політики. У такому контексті коментували відмову України прийняти нового російського посла, а кульмінацією дискредитаційних атак була заява Путіна 10 серпня, після кримської провокації, про те, що «переговори з Україною не мають сенсу». Схожі атаки спостерігалися і в економічній площині – про нездатність України здійснювати транзит газу у ЄС, нестачу газу у сховищах тощо. На відміну від кримської провокації, ці заяви у Європі частково сприйняли на віру.
Мінські домовленості не подають особливих надій, тому що виконання рамкових угод від 21 вересня досі прогальмовується. Водночас, на користь України зіграло загострення відносин між Заходом і РФ на тлі подій у Сирії: труднощі переговорного процесу щодо сирійського питання дали західним партнерам глибше розуміння того, що відбувається. На зустрічах західних лідерів із російським президентом тепер паралельно піднімають і сирійське, і українське питання.
«Очевидно, Росія продовжить спроби дискредитації України і надалі. Оптимізм української верхівки з приводу того, що до кінця листопада вдасться затвердити «дорожню карту» щодо врегулювання конфлікту на Донбасі мав би бути більш стриманим: Росія або затягуватиме цей процес, або зриватиме його і перекладатиме війну на Україну», – зазначив експерт. Заяви Росії про «недоговороздатність» України можуть призводити до прохань із боку західних союзників іти на більші поступки, оскільки для них відсутність переговорів – гірше, ніж хоч якісь переговори. Він додав, що у випадку холодної зими Росія може спробувати застосувати всі доступні їй важелі тиску в енергетиці.
Спецтема дослідження: Придністров’я як додатковий фактор ризику
Події у Придністров’ї можуть серйозно відобразитися на подальшому розвитку ситуації на сході України, вважає Леонід Літра, старший науковий співробітник Інституту світової політики. Це стосується не так заяви лідера Придністров’я про підготовку до приєднання до Росії, що є, скоріш за все, політичним піар-ходом напередодні виборів, а радше результатів переговорів у форматі «5+2» за участі Німеччини і Росії. Зокрема, Кишинів просять визнати дипломи та автомобільні номери, видані у Придністров’ї. «Це дуже важливий момент, тому що Придністровський конфлікт впливає на оптику, через яку регіональні гравці дивляться на ситуацію в Україні. […] Будь-яке врегулювання за рахунок суверенітету Молдови може відобразитися на розвиток врегулювання ситуації на Донбасі», – наголосив Легнід Літра. Експерт зазначив, що зараз на прикладі Молдови Росія відпрацьовує моделі, які потім може спробувати застосувати в Україні, а у разі невдачі – звинувачувати українську сторону у недоговороздатності.
Тривожним фактором є вербування громадян Молдови із подвійним громадянством до російської армії і регулярне проведення у Придністров’ї військових навчань. При цьому, віднедавна у них бере участь «Оперативна група російських військових у Придністров’ї», яка, на відміну від миротворчого контингенту, знаходиться там незаконно. «Україні слід звернути увагу на цей процес, тому що це серйозний фактор регіональної безпеки», – наголосив експерт.
Відносини з ЄС: активний діалог і взаємні очікування
«Усі очікують позитивних новин із Брюсселя, а Брюссель – позитивних новин із Києва», – зазначила Дарія Гайдай, аналітик Інституту світової політики. Пріоритетні питання для України у відносинах із ЄС – збереження санкцій, візова лібералізація, отримання другого траншу фінансової допомоги та завершення ратифікації Угоди про асоціацію. За цими напрямками вже є величезний прогрес: за найбільш оптимістичними прогнозами, лібералізацію візового режиму можна очікувати вже у грудні. У Брюсселі, у свою чергу, прагнуть бачити активніший прогрес реформ – зокрема, антикорупційної, енергетичної, судової та децентралізації. «Як для країни, яка не розглядається Євросоюзом як майбутній член, участь ЄС у внутрішніх процесах в Україні і у реформах є безпрецедентною для ЄС», – наголосила експерт.
У фокусі уваги – антикорупційна реформа: її розглядають як лакмусовий папірець, основне випробування для України, від якого залежить і її майбутнє, і майбутнє її відносин із ЄС. Дарія Гайдай зауважила, що від України очікують не так гучних справ проти корупціонерів, як зміцнення НАБУ і НАЗК як незалежних інституцій. Будь-які прогальмовування реформ у цій сфері, як, наприклад, з електронним декларуванням – тривожний сигнал для заходу і репутаційні ризики для України. Слід брати до уваги, що зараз ЄС зіткнувся із серйозними викликами, такими як «Брекзит», війна у Сирії і міграційна криза: вони відволікають увагу від України. «Якщо Україна не буде демонструвати результат, бажання підтримувати українські реформи буде знижуватися», – констатувала експерт.
Відносини з Китаєм: відновлення комунікації
За словами Сергія Солодкого, першого заступника директора Інституту світової політики, основна тенденція в українсько-китайських відносин – налагодження відносин, тому що у 2014-2015 роках вони були фактично заморожені. На міжнародному рівні Китай дедалі рішучіше виступає за суверенітет і територіальну цілісність України. З українського боку ініціативи недостатньо, проте загалом контактів між країнами і посадовцями обох країн стало більше. Зокрема, у вересні голова Верховної Ради Андрій Парубій та Надзвичайний і Повноважний посол КНР в Україні Ду Веей обговорили можливості активізувати міжпарламентські зв’язки і торгівельно-економічну співпрацю. Відбулося також засідання міжурядової Українсько-китайської комісії з питань медицини, а на прийом з нагоди 67-ї річниці КНР, на відміну від минулих років, завітали низка віце-прем’єрів та віце-спікерів. «Наприкінці виступу, Посол сказав, що Китай – це Україна на сході, а Україна – це Китай у Європі. Такого рівня натяк в українсько-китайських відносинах прозвучав уперше», – наголосив Сергій Солодкий. Він висловив сподівання, що безпосереднє спілкування українських чиновників із китайською стороною поступово набиратиме обертів і сприятиме реалізації взаємовигідних проектів.
Дослідження «Індекс відносин» проводитимуть щоквартально
Вікторія Закревська, директор зі зв’язків з громадськістю агентства TRUMAN, зазначила, що такі дослідження проводитимуть не рідше ніж раз на чотири місяці. «Це дозволить нам у тяглості процесу стежити за динамікою, порівнювати різні напрямки», – зазначив Андрій Гончарук.
Альона Гетьманчук зазначила, що «Індекс відносин» є одним із компонентів проекту «Аудит зовнішньої політики України». Цього року у рамках проекту проаналізували відносини вже із 17 країнами світу.
