Київ
,

Понад 80% респондентів відзначають, що після облаштування КПВВ ситуація змінилась на краще – опитування

Київ, 18 червня 2019.

Понад 80% людей, які регулярно перетинають лінію зіткнення у Мар’їнці та Станиці Луганській, відзначають, що після облаштування контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) у 2018 році умови на них покращилися. Про це свідчить опитування, проведене благодійним фондом «Право на захист» серед 126 респондентів, розповіла Дар’я Дмитренко, правовий аналітик благодійного фонду «Право на захист», на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

Зміни на КПВВ у Станиці Луганській 16% оцінюють як «позитивні», 73% – як «скоріше позитивні» (разом – 89%); у Мар’їнці – 29% як «позитивні», 55% – «скоріше позитивні» (разом – 84%). Понад 60% опитаних стверджують, що після облаштування проходження КПВВ займає менше часу. Абсолютна більшість респондентів відповіли, що почуваються безпечніше під час перетину КПВВ: у «Станиці Луганській» – 78%, у Мар’їнці – 68%.

Облаштування усіх КПВВ відбувалося за однаковою схемою  (окрім Станиці Луганської), за кошти з бюджету Донецької та Луганської областей. Роботи у Мар’їнці та Станиці Луганській завершили у 2018 році. Станом на квітень 2019 року, роботи на КПВВ у Майорському, Гнутово і Новотроїцькому ще тривали.

Опитування є частиною масштабного дослідження, яке охоплювало поточну ситуацію із правовим регулюванням роботи КПВВ, облаштування КПВВ і доступ до базових послуг. За його підсумками правозахисники підготували список рекомендацій для держави.

Перша рекомендація – визначити у законодавстві правовий статус КПВВ, джерела фінансування та єдиний державний орган, відповідальних за їхнє утримання. Хоча контрольні пункти в’їзду-виїзду існують з 2015 року, досі жоден законодавчий акт не містить навіть визначення «КПВВ». Де-факто утриманням КПВВ займаються військово-цивільні адміністрації Донецької і Луганської областей, але законодавчо за ними не закріплені повноваження, які б дозволили здійснювати якісь роботи з облаштування КПВВ, каже Дар’я Дмитренко.

«Наш висновок – за КПВВ має відповідати якась єдина структура. Тому що зараз це багато органів, кожен з яких відповідає за свій напрямок. Якщо буде відповідати одна структура і буде створено законодавчі рамки для функціонування КПВВ, буде легше організувати і вдосконалити їхню роботу», – зазначила Марія Алєксєєнко, керівник проекту «Адвокація та правова допомога ВПО» благодійного фонду «Право на Захист».

По-друге, потрібно вирішити питання із транспортом – облаштувати автобусні зупинки, забезпечити умови для чесної конкуренції ліцензованих перевізників і прозору тарифікацію послуг.

Третя рекомендація – ґрунтовно дослідити, які проблеми залишаються після облаштування і як зробити КПВВ зручнішими та безпечнішими для людей. Зокрема, на жодному КПВВ ще немає державних медпунктів, першу допомогу можуть надати лише гуманітарні організації. Жоден, крім «Станиці Луганської», не обладнаний системами звукового сповіщення про небезпеку. В укриттях недостатньо місця для великої кількості людей і немає інформації як їх знайти.

«Щомісяця на цих контрольних пунктах здійснюється мільйон перетинів. Ситуація на КПВВ зачіпає не лише право на свободу пересування, а й інші прав людини: люди перетинають лінію, щоб зареєструвати новонароджених дітей, отримати паспорт, потрапити до банку, отримати пенсії. Щоб захистити права людини та поважати міжособистісні зв’язки громадян, важливо, щоб КПВВ були безпечними і мали гідні умови», – наголосила Ноель Калхун, заступниця голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців.

Поділитися у соцмережах

Twitter
Більше новин по темі