16 липня 1990 року Верховною Радою Української PCP прийнята Декларація про державний суверенітет України. Для того, щоб обговорити значення тієї події, її історичні передумови та міжнародний контекст, голова правління УКМЦ, Надзвичайний та Повноважний Посол Валерій Чалий ініціював брифінг “Декларація про державний суверенітет України – стратегія здобуття незалежності та створення суверенної Української держави”, запросивши на нього народних депутатів першого скликання, членів Об’єднання «24 Серпня».
На початку заходу він заявив, що сприймає ініціативу створення цього об’єднання як дуже важливу в плані не тільки державотворення, не тільки побудови історичної правди і боротьби за ці наративи зараз, коли ворог, Росія, атакує нас, в тому числі, в когнітивній війні, намагаючись спотворити історичну правду, сприйняття ситуації.
«На мій погляд, ми мало приділяємо уваги саме суті документів. Треба ще нагадувати, про те, як приймалась декларація, в яких історичних умовах це робилось. Тому що кожен документ політичний, правовий приймається в певних умовах, і саме ці умови формують бачення його і значення, і суті. Так от в мене таке спостереження, що дуже мало останнім часом люди звертали увагу на текст, на суть як Декларації, так і Акту про державне суверенітет, я не кажу вже про Конституцію», – зазначив Валерій Чалий.
Того ж дня стало відомо, що з нагоди річниці ухвалення Декларації про державний суверенітет України Об’єднання прийняло Звернення до українського народу, в якому наголосило, що сьогодні як ніколи важливо зберегти пам’ять про те, з чого починалася наша Незалежність, сприяти національній єдності, зміцненню морального духу суспільства та збереженню довіри до інституцій української держави.
Атмосферу, яка передувала подіям 16 липня 1990 року, описав голова Об’єднання «24 Серпня» Віталій Мельничук.
«Ми тут є депутати першого скликання парламенту, який обирався ще в час Радянського Союзу. Це був кінець 80-х, початок 90-х – неймовірний час в імперії російській, яка тоді називалася Радянським Союзом. Ще був режим, але цей режим під впливом Заходу, під впливом власних економічних проблем ослаб, і пішов на перебудову, демократію, гласність. І в цей час змушений був випустити з тюрем наших політв’язнів. Це мало дуже великий вплив на загальну ситуацію. Ці люди боролися за українську незалежність до цього, будучи ув’язненими, і коли повернулися, своєю позицією надихнули інших людей. В цей час починається створення Української гельсінської спілки. Пізніше, в 89-му році, був створений народний рух України. Починається екологічний, молодіжний рух, Рух за українську мову, за культуру. Отака була атмосфера», – пояснив він.
Заступник голови Об’єднання «24 Серпня» Василь Костицький занурився ще глибше в історію
За його словами, у 1471-му році Україна у вигляді києво-руської держави, ослабленої монголо-татарською навалою, змушена була згодитися на автономію у рамках Великого литовського князівства, яке ще називалося Литовсько-руське князівство. З одного боку, російська експансія, а з іншого централізаторські посили з Варшави завершились тим, що Україна поступово втрачала свою автономію у рамках Великого литовського князівства.
«Оскільки наші північні сусіди безпідставно заперечують ідею тисячолітньої історії українського державотворення, ми мусимо згадувати про Києво-Руську державу, яка і Україною вже називалася у ті часи. Що робив Радянський Союз? Ну, акцентував увагу на національну визвольну боротьбу українців, але під соціальними прапорами здебільшого. Іван Гонта, Максим Залізняк, Олекса Довбуш. Тобто люди, молоді, відважні герої, які боролися за краще життя людей, українців і зазнавали втрати, тому що була побудована Велика Радянська імперія. Ну і, звичайно, Богдан Хмельницький разом із сфальшованим Переяславським договором чи Переяславською угодою. І саме після того, як врешті-решт 15 червня 1775 року була остаточно ліквідована українська автономія у складі Росії. Тоді, я думаю, той національно-визвольний вогонь, який ще десь тлів, вибухнув, і почалося накопичення революційної енергії українського народу», – нагадав Василь Костицький.
Тому, на його переконання, українська еліта, яка постала на базі нагромадженої за більше ніж два століття цієї енергії станом на 1990 рік уже практично була методологічно, філософською, політично озброєна.
Що народних депутатів першого скликання надихнуло об’єднатися саме сьогодні? Член Ради об’єднання «24 серпня» Сергій Куніцин вважає, що це війна, яку розв’язала Росія.
«Зараз воюють захисники того, що ми заснували і відновили. Мій син четвертий рік в спецназі, 4-5 контузій. Мої сестри кримчанки чоловік, мій друг в одному дворі в Криму жили, шість років служив в «Азові», загинув 22 квітня 22-го року, досі не можемо його знайти. Сестра мобілізувалась, пішла воювати. І я вам скажу, що війна нас підштовхнула зібратися, тому що ми це починали, ми несемо відповідальність, оскільки 35 років тому проголосували за те, що прийняти Декларацію про державний суверенітет», – сказав він.
Член Об’єднання «24 Серпня» Юрій Костенко зупинився на тому, звідки у Декларації про державний суверенітет з’явилась теза про без’ядерний статус України.
«Президент тодішніх США Джордж Буш-старший чітко вимагав від вже незалежної України, щоб ми передавали зброю Російській Федерації, інакше США не визнають державну незалежність», – відмітив народний депутат першого скликання.
Наприкінці брифінгу Валерій Чалий підкреслив, що така зустріч в Українському кризовому медіа-центрі не остання.
«Ще будемо про це говорити, і будемо вас слухати, чути. Звісно, що документи – базова річ, але навколо документів завжди є багато інтерпретацій, політичних моментів та історичного контексту», – додав дипломат.
