Київ
,

Звіт «The Surkov Leaks» про «внутрішню кухню» російської гібридної війни вийшов українською мовою

Київ, 02 вересня 2019.

Звіт «The Surkov Leaks: внутрішня кухня російської гібридної війни проти України» вийшов українською мовою. У ньому проаналізовано три масиви зламаної переписки кремлівських посадовців, передусім Владислава Суркова, «сірого кардинала» президента РФ, що розкриває стратегію і тактику підривної діяльності Росії в Україні та її роль в управлінні політикою й економікою маріонеткових «республік» у Донецькій і Луганській областях.

«Цей звіт дозволяє зазирнути за лаштунки гібридної війни – методичного виду політичної війни, яку веде Росія проти України… Владислав Сурков – головний радник Володимира Путіна. За оцінками частини експертів, майже ніщо в політичному житті Росії не відбувається без його відома. Йому приписують зростання популярності та утримання популярності Путіна»,  – зазначила Аля Шандра, співаторка звіту, головний редактор Euromaidan Press, на презентації в Українському кризовому медіа-центрі.

Попередня версія звіту вийшла у британському Королівському Об’єднаному інституті оборонних досліджень (Royal United Services Institute) англійською мовою. Порівняно з нею, українська версія містить більше деталей та прикладів російських операцій.

Чи справжня зламана переписка?

На думку Алі Шандри, отримані листи – справжня переписка. По-перше, це величезний масив інформації, дані з аналітикою українського медіапростору, між якими вкраплені компрометуючі факти. Такий об’єм інформації майже неможливо сфабрикувати. По-друге, листи містили конфіденційні дані, які практично неможливо було отримати в інший спосіб – скановані копії паспортів високопосадовців, фотографії і відео, яких більше ніде немає.

«Цифрові аналітики переглядали заголовки листів і казали, що виглядає досить достовірно. Звісно, не виключено, що окремі листи могли бути сфабриковані, тому ми запрошуємо всіх, хто має необхідні знання, перевіряти на достовірність важливі листи», – зазначила Аля Шандра.

Про що йдеться у звіті?

У звіті проаналізовано, як Росія застосовує в Україні метод «рефлексивного управління». Прийом походить ще з часів холодної війни між СРСР та США і полягає у втручанні у світобачення ворога, формуванні у нього такого бачення ситуації, яке спровокує його на вигідні для противника рішення.

Викриті листи підтверджують системну підривну діяльність Росії проти України: створення руху за  федералізацію України та надання її регіонам особливого статусу; підкуп українських політиків; створення псевдо-громадських організацій та фінансування потрібних акцій; організацію заходів для дискредитації пост-майданної влади та створення відчуття хаосу (підпали офісів, автобусів антиросійських організацій, провокування конфліктів між етнічними та ідеологічними групами). Листи свідчать, що Кремль фінансував діяльність новоствореної партії колишніх комуністів у Харкові («Нова держава»), платив українським політикам за рішення, які відповідали російським інтересам, співпрацював з «Опозиційним блоком».

Для підготовки операцій Сурков співпрацював з експертами й аналітиками, які добре знали Україну зсередини.

Кремль також підкуповував українські ЗМІ та лідерів думок, щоб посилювати вплив усіх цих дій. Інформація з листів свідчить, що телеканали отримали від Росії від 3,9 до 4,4 тисяч доларів США,  різні онлайн-видання – між 600-700 доларів США. Великі піар-кампанії коштували 400 – 450 тисяч доларів США на місяць. Куплені лідери думок поширювали ідентичні пропагандистські наративи одночасно.

Звіт дає дуже детальну картину того, наскільки комплексним і масштабним за розмахом і тривалістю в часі є втручання Росії в економічні, політичні, соціальні та культурні процеси в Україні на всіх рівнях, наголошує Олександра Цехановська, старший аналітик Групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ. Вона звернула увагу, що стратегії, які використовували російські технологи, були ретельно «заточені» на локальні цільові аудиторії. У випадку з ідеєю федералізації, для мешканців Донбасу просували ідею «особливого економічного статусу», в Одеській області – ідею «порто франко», у Запорізькій області – ідею «особливої екологічної зони».

«Завдяки нашому моніторингу ми можемо бачити, що навіть після того, як ці листи були викриті, основні меседжі інформаційної політики, яку провадить Кремль – для підриву довіри до влади, дискредитації ідеї європейської та євроатлантичної інтеграції, легітимізації дій російського уряду, про «фашистську Україну» – залишаються незмінними і просуваються на Заході, для власної аудиторії та у нас в Україні. Розпалювання ворожнечі довкола релігійних питань залишається і навіть посилюється», – зазначає Олександра Цехановська.

«Якщо головною метою останнього 6-річного етапу гібридної війни проти України було те, щоб активізувати проросійські елементи, створити певні симулякри, штучну реальність загальної підтримки в Україні російського вектора, то зараз, мені здається, основна мета – пацифікувати і зробити суспільство байдужим до того, що було. Але це не означає, що вони відмовилися від решти інструментів», – зазначає Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Які висновки має зробити Україна і світ?

Аля Шандра, співаторка звіту, головний редактор Euromaidan Press:

«Один із найважливіших висновків, який можна зробити з цих листів – що без допомоги українців, які були симпатиками ідеї «руського мира», Сурков не зміг би робити все те, що він робив. Саме вони знаходили слабкості України, по яких можна бити, за допомогою яких можна розхитувати ситуацію. Слабкість державної влади і наявність тіньової вертикалі влади у південно-східних областях, продажні ЗМІ, наявність готових до колаборації за ідею або за гроші і їхня безкарність – це три слабкості, на які нам потрібно звернути увагу».

 

Олександра Цехановська, старший аналітик Групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ:

«Ми бачимо, що супротивник дуже детально вивчає наші слабкості, щоб їх потім використати.  Відкритим залишається питання про те, чого ми не знаємо. ….  І нашим завданням, на мою думку, має бути таке саме детальне вивчення механізмів їхньої діяльності, наскільки це можливо. Якщо говорити про відкриті дані – це систематичне вивчення Росії і політичних процесів, які там відбуваються, тому що навіть дріб’язкові, на перший погляд, події можуть мати суттєвий вплив на те, що відбувається у нас. Кремль зі свого боку таким вивченням абсолютно не нехтує».

Допоможе також стратегічна комунікація щодо тих тем, які атакує російська пропаганда, та активніша комунікація роботи спецслужб щодо перевірки/покарання організацій та окремих осіб, яких підозрюють у співпраці з російськими спецслужбами, зазначає вона. Також необхідна більш тісна співпраця між експертами з недержавного сектору, які досліджують гібридну діяльність Росії.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»

– Основними вразливостями України залишаються, по-перше, неврегульованість лобістської діяльності, по друге – підкуп представників державного апарату, зокрема завдяки закупівлі енергоресурсів у Росії:

«Коли у 2014 році Україна відмовилася від прямого імпорту російського газу – фактично перекрили канал легальної корупції. Але у 2017 році ми почали зростаючими обсягами закуповувати російські нафтопродукти, і це також не просто бізнес. Звідси такий розгул у ЗМІ – тому що з’явилися ресурси».

– Західним експертам варто не ігнорувати інформацію, отриману через злам – як листи Суркова чи плівки Глазьєва:

«Матеріали, отримані через злам електронної пошти, часто залишаються недостатньо вивченими: на Заході іноді вважають недоречним їх використовувати, тому що вони нелегально отримані. Але війна є війна, ігнорування подібних речей потім обертається полеглими на полі бою».

Пітер Померанцев, британський журналіст та письменник, автор книги «Нічого правдивого і усе можливе»:

«Цей звіт дає чудову доказову базу, аби пояснити, що реально відбувається – тому що останніми роками було багато спекуляцій на тему того, як саме все це працює. […] Питання у тому, як Україні балансувати між свободою слова та протидією таким загрозам. Бурхлива дискусія щодо регулювання Інтернету зараз йде також у Європі та США, зокрема тому, що ми бачимо, що Росія намагається реалізувати на Заході мікроверсію того, що вона робила в Україні. Більшість думок сходяться на тому, що ми не можемо зарегулювати контент, але можемо забезпечити прозорість: якщо акаунт – бот, має бути видно, що це бот, якщо кампанія ведеться з Кремля – користувачі повинні мати змогу це бачити».

Поділитися у соцмережах

Twitter
Більше новин по темі