Київ
,

14 видів порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права зафіксували у Широкиному – дослідження правозахисників

Київ, 13 лютого 2020.

Внаслідок бойових дій у Широкиному сталися 14 видів порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права. Про це йдеться у моніторинговому звіті «Крайня точка» правозахисної ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». Інформацію збирали з інтерв’ю із постраждалими, свідками та експертами, з відкритих джерел, запитів до державних органів.

«Широкине, крайня південна точка на лінії розмежування, є одним із показових прикладів того, як виглядає життя і проблеми населених пунктів уздовж лінії розмежування. Тому ми обрали його для такого дослідження», – розповів Володимир Щербаченко, голова ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», на презентації звіту в Українському кризовому медіа-центрі.

Перший обстріл Широкиного стався 4 вересня 2014 року. Після Павлопіль-Широкинської наступальної операції (з 10 лютого 2015 року) та подальшого контрнаступу бойовиків село Широкине було фактично повністю зруйноване. Майже всіх із близько тисячі його мешканців евакуювали 10-15 лютого, 16 червня виїхали останні. У лютому 2016 року бойовики залишили свої позиції у селі та відійшли трохи на схід. Зараз Широкине закрите для доступу цивільних осіб.

За цей період правозахисники зафіксували 14 видів порушень прав людини та норм міжнародного гуманітарного права. «Це смерті і поранення цивільного населення внаслідок невибіркових артилерійських обстрілів, умисні вбивства та каліцтва, замахи на вбивство за політичними переконаннями, свавільні затримання та катування з обох сторін, руйнування та розграбування житла, використання заборонених наземних протипіхотних мін, напади на санітарно-транспортні засоби, залучення неповнолітніх до воєнних дій, сексуальне насильство, наруга над тілами загиблих, порушення соціально-економічних прав», – розповів Володимир Щербаченко.

Серед цивільних мешканців Широкино загинули 12, отримали поранення 24. Причинами загибелі та поранень приблизно порівну були осколкові та вогнепальні поранення. 30 цивільних осіб, які залишалися  у Широкиному у період з 15 лютого до 16 червня, майже всі отримали або осколкові, або вогнепальні поранення.   Однією з причин застосування вогнепальної зброї проти цивільних могло бути те, що люди мали на собі елементи камуфльованого одягу і їх бувало важко відрізнити від комбатантів.

За висновком правозахисників, розміщення Збройними силами України своїх позицій на західних висотах над селом не було порушенням міжнародного гуманітарного права, з огляду на військову необхідність.

Обстріли Широкино із важкої артилерії 4-5 вересня 2014 року та 10-15 лютого 2015 року можуть вважатися воєнним злочином, оскільки це були невибіркові обстріли, які не враховували значну концентрацію цивільного населення. За висновками правозахисників, 4-5 вересня та 10 лютого обстріли здійснили незаконні збройні формування. 10-15 лютого важку артилерію застосовували вже обидві сторони. Після евакуації цивільного населення 15 лютого, у селищі залишилися близько 30 осіб. «Після цього застосування важкої артилерії вже не було порушенням міжнародного гуманітарного права, тому що мешканців фактично не залишилося, а об’єкти цивільної інфраструктури переобладнали для військових цілей», – зазначає юрист Андрій Остапенко.

У боях за Широкине загинули 58 українських військових з різних підрозділів. За твердженням бойовиків, з їхнього боку загинули 82 осіб. 12 з 40, кого вдалось ідентифікувати поіменно – громадяни Росії.

Одного разу бойовики обстріляли «швидку», яка забирала з поля бою пораненого українського військового. Були випадки, коли бойовики мінували тіла загиблих українських військових або нівечили їх. Це також є порушенням норм міжнародного гуманітарного права.

У бойових діях у Широкино брали участь щонайменш 67 громадян Російської Федерації. Про їхню участь свідчили мешканці Широкиного, також знайдені після відходу бойовиків предмети побуту, форма та озброєння.  «Ці люди мали досвід служби в морській піхоті, десанті, спецназі. Серед них були військові запасу, колишні учасники конфлікту на Північному Кавказі та в майбутньому учасники конфлікту в Сирії», – розповіла Надія Нестеренко, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». У складі незаконних збройних формувань були також громадяни Франції та Сербії.

Воєнним злочином є розграбування майна місцевих мешканців. За свідченнями опитаних мешканців Широкиного та окремих військових, які брали участь у боях, до таких дій вдавалися обидві сторони. «Українські військові, яких вдалося опитати, заперечували масовий характер цього явища і казали, що здебільшого до цього вдавалися незаконні збройні формування. Це частково відповідає дійсності, тому що протягом 2015 та наступних років більшу частину села контролювали незаконні збройні формування. Але правоохоронні органи України неодноразово затримували українських військових, які вивозили майно з Широкино», – розповів Андрій Остапенко. За даними Єдиного реєстру судових рішень, жодного з них не притягли до відповідальності. За свідченням місцевих мешканців, українські військові найчастіше забирали металеві конструкції. Військові пояснювали це необхідністю будівництва захисних споруд.

Розграбування з боку незаконних збройних формувань мало масовий характер, з Широкино вивезли майже все приватне майно громадян. За деякими даними, у подальшому влаштовувався розпродаж вивезених із Широкиного речей. У цьому брали участь і бойовики, і цивільні особи з найближчих сіл на окупованих територіях.

За свідченнями постраждалих, правоохоронці не завжди охоче приймають їхні заяви щодо злочинів, скоєні проти них або близьких. Також люди бояться, що, якщо звернуться, зазнають переслідувань. Це призводить до того, що попри наявність злочинів та підтверджуючих доказів постраждалі не звертаються до правоохоронних органів, каже Володимир Щербаченко.

Читайте також: Правозахисники закликають Верховну Раду прийняти закон про воєнних злочинців

Широкинцям особливо важко відстояти права ВПО у зв’язку з тим, що формально село знаходиться на контрольованій урядом території, але проживати там неможливо. Це суттєво ускладнює для них доступ до пенсійного забезпечення, соціальних виплат і компенсацій.

7 мешканцям Широкиного, які переїхали до Маріуполя та мали статус ВПО, припинили виплату пенсій. Лише 6 у підсумку змогли відновити пенсії, одна людина – отримати заборгованість за період, коли пенсія не виплачувалася. Жоден з мешканців Широкиного не отримав компенсації за зруйноване житло.

Рекомендації правозахисників для Верховної Ради – ратифікувати Статут Міжнародного кримінального суду, прийняти закон №9438 щодо гармонізації національного кримінального законодавства з нормами міжнародного права. Також – прийняти окремий нормативно-правовий акт, який передбачатиме відшкодування матеріальної шкоди, тому що Постанова Кабміну №623 не враховує ситуацію усіх постраждалих від бойових дій, та організувати доступ у Широкино спеціальної комісії, щоб обстежити зруйноване житло громадян та визначити розмір матеріальних збитків.

МОУ та іншим силовим структурам – у наступних операціях дотримуватися принципу розрізнення між цивільними особами та комбатантами, військовими та цивільними об’єктами; вжити заходів проти розграбування майна у населених пунктах на лінії зіткнення; заборонити військовослужбовцям робити фото- та відео зйомку у помешканнях цивільних осіб та з майном цивільних осіб.

Читайте також: З’явився мобільний додаток-методичка для правозахисників, які готують подання до Міжнародного кримінального суду

 

Поділитися у соцмережах

Twitter
Більше новин по темі