Бельгія була одним із найбільших інвесторів у промисловість Східної та Південної України наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Виставка «Іноземні інвестиції в Україну. Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. Частина перша: Бельгія», що розповідає про цей маловідомий факт, відкрилася 29 квітня в Лисичанську Луганської області.
Виставка складається з плакатів, на яких представлені акції та облігації бельгійських компаній, що діяли на території тогочасної України, архівні документи, фотографії промислових підприємств, робітників та їхнього повсякденного життя. Бельгійські інвестори вкладали капітал у підприємства на території сучасних Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Луганської та Одеської областей України. На зламі століть у цьому регіоні працювали більше 80 бельгійських підприємств – шахти, гірничо-видобувні, металургійні, хімічні та машинобудівні підприємства. Масштаби інвестицій у цей період були настільки значними, що бельгійці часто напівжартома називали Донбас «десятою провінцією Бельгії».
Основою для виставки стала колекція українського мецената Дмитра Піркла, який збирав архівні документи в країнах ЄС протягом 2011-2015. Матеріали, які йому вдалося знайти, передали до Дніпропетровського національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького. Виставку «Іноземні інвестиції в Україну. Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. Частина перша: Бельгія» організував Український кризовий медіа-центр (УКМЦ) за підтримки Посольства Бельгії в Україні. Перша її презентація для широкого загалу відбулася у Києві у березні 2016 року. У Лисичанську виставку розташували у міському краєзнавчому музеї, відрив її Посол Бельгії в Україні Люк Якобс.
Посол Якобс зазначив, що ці спільні сторінки історії маловідомі як для бельгійців, так і для українців, тож про них слід розповідати в обох країнах. «Українці і бельгійці були штучно роз’єднані протягом 70 років, – зазначив пан Якобс на церемонії відкриття. – Нам необхідно віднайти нашу спільну європейську історію, щоб підготуватися до спільного європейського майбутнього».
З Києва виставка вирушила у тур на схід України і наразі відкрилася у Лисичанську – місті, що знаходиться менш ніж за 60 км від лінії зіткнення. Вибір не був випадковим – Лисичанськ мав особливе значення не лише в контексті бельгійських інвестицій в Україну, але й загалом у промислової історії Донбасу. За словами співробітниці Музею гірничої справи, Лисичанськ називають «колискою Донбасу». Саме у цьому місці у 1721 вперше знайшли поклади вугілля в тогочасній Російській імперії, частиною якої був регіон на той час. Вже у 1795 році за наказом Катерини ІІ розпочали його промисловий видобуток.
Історія бельгійських інвестицій розпочалася для міста у 1892 році, коли бельгійський підприємець Ернест Сольве заснував у Лисичанську содовий завод, який спершу називався Донецький содовий завод. Із матеріалів виставки відомо, що у 1919 році підприємство націоналізувала радянська влада, після чого воно продовжило діяти як Лисичанський содовий завод. У 90-х підприємство приватизували, а у 2011 році завод закрили.
Будуючи у Лисичанську содовий завод, бельгійські підприємці подбали також про будівництво житла, лікарень та церков для бельгійських робітників, інженерів та керівництва заводу, які переселилися до міста, аби жити і працювати там. Багато будинків, збудованих у типовому для Бельгії стилі кінця ХІХ – початку ХХ століття, збереглися і до наших днів. У районі Лисичанська, що називається селище Верхнє (або Третя Рота) будинки, які були збудовані для бельгійських працівників содового заводу близько 1900 року, все ще використовуються як житлові. Будинок на протилежній стороні вулиці, поруч із місцем, де знаходився завод (наразі зруйнований), був резиденцією директора заводу. Сьогодні у цьому приміщенні знаходиться туберкульозний диспансер. Добре збережена і доглянута будівля, яка була гуртожитком для двохсот бельгійських робітників підприємства, перетворилася на гімназію. Частина будинків вже зруйновані або поступово руйнуються, як, наприклад, приміщення дитячої лікарні.
Відкриваючи виставку у Лисичанську та спілкуючись із представниками місцевої і регіональної влади, Люк Якобс наголосив на необхідності зберегти спільну бельгійсько-українську спадщину. Він зауважив, що споруджені бельгійцями будинки, що наразі знаходяться в аварійному стані, необхідно оглянути та визначити, чи можливо їх зберегти та реконструювати. Після цього слід обмежити до них доступ, щоб зупинити подальшу руйнацію та убезпечити людей. Реставровані будинки, зазначив пан Якобс, могли б стати громадськими центрами або житлом для внутрішньо переміщених осіб. Така нова роль допомогла б зберегти будівлі і у майбутньому перетворити їх на цікаві для туристів пам’ятки архітектури, зазначив Посол.
Виставка «Іноземні інвестиції в Україну. Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. Частина перша: Бельгія» буде відкрита для відвідувачів у Лисичанському міському краєзнавчому музеї до 10 травня. Детальніше про розклад роботи музею >>>.
Після Лисичанська виставку повезуть до Сєвєродонецька. На черзі – ще п’ять міст Донбасу.
На основному фото (зліва направо): Ольга Гончар, координаторка проектів та менеджерка з комунікацій Мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру; Ніна Бондар, директорка Лисичанського міського краєзнавчого музею; Наталія Котілевська, активістка ГО «Розвиток Лисичанська»; Посол Бельгії в Україні Люк Якобс з дружиною Анною; меценат Дмитро Піркл; Андрій Плахотник, директор Представництва компанії Solvay Chemicals International SA в Україні; Юлія Вольфовська, УКМЦ.
Посол Бельгії в Україні Люк Якобс і дружина Анна з Ольгою Лішик, заступницею Голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації з соціальних та гуманітарних питань
Леонід Марущак, куратор Мистецького напрямку УКМЦ, проводить екскурсію виставкою