Пріоритети ветеранських політик – алгоритми взаємодії держави та територіальних громад. На таку тему 11 липня відбувся шостий діалог із громадами «Децентралізація на зв’язку» в Українському кризовому медіа-центрі. У заході взяли участь представники ключових відомств, які формують ветеранські й дотичні до них політики, а також парламентарі й представники органів місцевого самоврядування.
Сьогодні досить актуально постає питання комплексної інтеграції людей, що повертаються з фронту, у суспільне життя. Ветерани й ветеранки повинні бачити не лише вдячність і повагу до себе, а й відчувати, що для них створені відповідні умови з боку держави та органів місцевого самоврядування. Адже фронтовики, як свого часу зазначив військовий із позивним «Орест», – це громадяни, які заплатили більше, ніж податки.
Які закони та постанови щодо ветеранських політик розробляються на державному рівні? Чи внормують вони питання лікування, реабілітації, навчання, працевлаштування, забезпечення житлом? Як вони будуть імплементовані на місцевому рівні? Ці та інші питання обговорили в ході діалогу.
Громади сьогодні задають тон у формуванні ветеранських політик
В’ячеслав Негода, керівник Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України зазначив, що в межах Конгресу діє комісія «Політика героїв та підтримка Збройних Сил України». Вона готує проєктні рішення в сфері ветеранських політик, які далі спрямовують Уряду.
«Важливо, щоб сьогодні ми не лише почули позицію ключових міністерств, які задіяні в реалізації цієї політики, а й основні акценти, на яких важливо сконцентрувати свою роботу органам місцевого самоврядування, – сказав В’ячеслав Негода. – І це стосується не лише громад, а й всієї регіональної місцевої влади».
Водночас у Плані дій уряду на 2024 рік нова ветеранська політика є однією з пріоритетних. Серед її векторів – реабілітація, цифрові послуги, робота, навчання, житло, реформа ВЛК. Про це детальніше розповіла Віцепремʼєр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, голова Комісії Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України з питань політики героїв та підтримки ЗСУ Ірина Верещук.
«Так, у нас сьогодні є лідерська платформа – Конгрес місцевих та регіональних влад. Урядовий національний вимір включає в себе і парламентський вимір, і виконавчі органи влади, а також міжнародні організації, в тому числі USAID, – зазначила Ірина Верещук. – Всі вони дійсно розуміють проблематику, оскільки беруть участь у наших спільних засіданнях, і ми разом виробляємо спільну політику».
За її словами, саме громади сьогодні задають тон у формуванні нової ветеранської політики. Адже в кожної – своя специфіка та своє бачення вирішення цього важливого завдання. Й Уряд розглядає, що із запропонованого можливе до масштабування.
«Уряд не вдається до експериментів, бо ми розуміємо, що на це немає ані ресурсу, ані часу, – наголосила Ірина Верещук. – А в громадах уже ці політики сформовані, пройшли апробацію часом і людьми. До прикладу, я була на Дніпропетровщині, де в межах проєкту «ТитаниUA» ветеранів після протезування запрошують в органи місцевого самоврядування на роботу, в районні органи влади, і ці люди надалі працюють із іншими ветеранами, показуючи їм наочний приклад інтеграції в суспільні процеси».
Окремої уваги заслуговує і психологічна реабілітація військових. У кожної області вже є свої напрацювання щодо створення ветеранських просторів разом із іноземними партнерами. Це вартує масштабування. Додатково з боку держави заплановане створення 450 таких просторів на базі комунальних установ, у капітально відремонтованих та безпечних приміщеннях. У червні було прийнято методичні рекомендації, яким стандартам повинен відповідати ветеранський простір.
Ірина Верещук закликала представників громад і надалі активно долучатися до формування ветеранських політик у державі, адже саме на органах місцевого самоврядування рівня громад лежить увесь тягар із їхньої реалізації.
Держава вже працює в різних напрямках для надання допомоги ветеранам
За даними заступника Міністра в справах ветеранів України Максима Кушніра, сьогодні в Україні налічується 1,3 мільйона ветеранів і ветеранок. При цьому це не остаточна цифра, оскільки чимала кількість людей ще очікують на цей статус. Однак при формуванні ветеранських політик потрібно враховувати ще одну категорію – це родини ветеранів і загиблих військових.
Станом на зараз в Україні вже створено 952 єдиних ветеранських вікон у ЦНАПах, у планах – відкриття ще 517. Також працює веб-платформа «єВетеран», запущено п’ять електронних сервісів та інформаційну базу, адже питання цифровізації – це наскрізне питання за всіма напрямками ветеранської політики. Починаючи з 2022 року підтримано 705 проєктів ветеранського бізнесу на загальну суму понад 440 мільйонів гривень.
У Верховній Раді зараз знаходиться на розгляді законопроєкт, який визначає засади ветеранського підприємництва та механізми його реалізації, а саме: фінансовий – через допуск до грошових ресурсів урядових організацій та фондів, освітній – через навчання фінансової грамотності, адаптивний – через допуск ветеранських бізнесів до державних замовлень і промоційний – підтримка та популяризація таких проєктів.
Уже зараз працюють 115 законтрактованих за пакетом реабілітації відділень реабілітації, а всього їх буде 198. Проводиться масштабна робота зі створення 450 ветеранських просторів, де цим людям буде надаватися весь спектр необхідних послуг. Під опікою Міністерства соціального захисту діють 62 протезних підприємства, які зараз мають дуже велике навантаження.
«Ще один цікавий напрямок – ми хочемо створити й вже маємо сервіс-руми в лікарнях, – розповів Максим Кушнір. – Це первісна інформаційно-консультативна допомога щодо отримання всіх пільг, коли ветеран чи ветеранка знаходяться в шпиталях».
За словами посадовця, Міністерство у справах ветеранів зараз бачить серед головних пріоритетів реабілітацію – медичну, психологічну та фізкультурно-спортивну, а також навчання, перенавчання і подальше працевлаштування людей, котрі повернулися з фронту. Актуальним залишається питання житла та забезпечення ним ветеранів, котрі його не мають, а також політика пам’яті та вшанування.
«Зараз оголошено тендер на виконання будівельних робіт із влаштування Національного військово-меморіального кладовища, – повідомив Максим Кушнір. – Плануємо, що на кінець серпня – початок вересня в нас буде введена в експлуатацію перша черга. Розробляється електронна мапа поховань – це також нові підходи політики пам’яті та увічнення».
Яку підтримку ветеранам та ветеранкам може надати держава? Допомогу в психологічній реабілітації та відновленні, навчанні та перекваліфікації, створенні ветеранського бізнесу і його підтримку через гранти. Уже діють 15 центрів ветеранського розвитку при вищих навчальних закладах, які задовольняють потреби ветеранів у питанні щодо освіти. Держава також фінансово забезпечуватиме фахівців супроводу ветеранів.
Нещодавно започаткований інститут фахівця супроводу ветеранів – це своєрідний місток між ветеранами та органами влади, який буде здійснювати свою діяльність у ветеранських просторах. В середньому такий фахівець отримуватиме грошове забезпечення в розмірі 17800 гривень, яке має покриватися субвенцією із державного бюджету. В цілому по країні планують підготувати до 11 тисяч таких фахівців, із них 3 тисячі – вже цього року. Минулого тижня Уряд прийняв Постанову про порядок надання такої субвенції, а цього тижня – про навчання фахівців супроводу ветеранів за рахунок держави.
У цьогорічному бюджеті також передбачено понад 160 мільйонів гривень на відшкодування вартості наданих послуг із психологічної допомоги другого-третього рівня. Для оптимізації цього процесу створили реєстр суб’єктів надання послуг для ветеранів і членів їхніх сімей. І будь-хто із психологів, котрі надають кваліфіковану допомогу, можуть отримувати за це компенсацію від держави, якщо зареєструються в цьому реєстрі.
«Ми запустили ще один важливий цифровий продукт – це MARTA, яка дає можливість людям, які повернулися із зони бойових дій, провести попередню оцінку свого психологічного стану, тривожності, сну, схильності до депресії, – повідомив заступник Міністра у справах ветеранів. – На сьогодні цим сервісом скористалися майже 900 тисяч користувачів. Паралельно діє гаряча лінія кризової підтримки, послугами якої скористалися майже 30 тисяч ветеранів».
Державні органи повинні передбачати проблеми, які виникатимуть у ветеранському середовищі
Формуючи ветеранські політики, слід розуміти, що українські ветерани відрізняються від ветеранів інших країн. На цьому наголосив народний депутат України, Голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Анатолій Остапенко.
«У першу чергу, це громадяни України, які працювали до цього підприємцями, вчителями тощо. І більшість наших захисників – це не професійні військовослужбовці, і лише частина з них – це ветерани, які вже пройшли АТО/ООС і зараз вже по другому колу захищають нашу Батьківщину. Тому й ветеранська політика повинна формуватися з огляду на ці обставини», – зазначив парламентар.
На думку Анатолія Остапенка, повинна бути налагоджена ефективна співпраця між Міністерством у справах ветеранів, Міністерством оборони й всіма силовими структурами, Міністерством охорони здоров’я та Мінекономіки, яка згодом має бути відображена в законі про державну ветеранську політику. Адже зараз є чимало випадків, коли ветеран повертається додому й не має можливості отримати певних державних гарантій, пільг та виплат через прогалини в чинному законодавстві.
«Ми кажемо, громада повинна підготуватися до повернення ветерана, або ветеран повинен реінтегруватися в громаду. Я думаю, що тут треба ставити знак рівняння, адже ветеран – це і є громада, з якої забрали його на захист Батьківщини, – сказав народний депутат. – І тому громада, добре знаючи цього ветерана, повинна знати про його повернення з того самого моменту, коли його мобілізують. Адже саме громада вирішує стратегічні питання, які виникають у ветеранському середовищі сьогодні й будуть виникати в подальшому. А держава повинна на багато років уперед передбачити, які будуть виникати проблеми в допомозі ветеранам, їхнім сім’ям, родинам загиблих і померлих наших захисників, зниклих безвісти, й розробляти механізми їх вирішення».
Анатолій Остапенко також зауважив, що потрібно переглянути політику податкового законодавства щодо ветеранського підприємництва. А його колега із Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, народний депутат Тарас Тарасенко повідомив, що цього літа в різних містах України проводяться ветеранські форуми за підтримки USAID, де відбувається пряме спілкування із військовослужбовцями, котрі повернулися додому. Такий формат дозволяє створити краще уявлення про їхню проблематику та способи її вирішення.
«Я вважаю, що нам потрібно змінювати підходи до ветеранської політики й розуміння, хто такі ветерани загалом, – сказав Тарас Тарасенко. – Тому що насправді ми користуємося цим юридичним терміном, що закріплений законодавством ще 1991 року. А зараз у нас зовсім інша ситуація. От, наприклад, ті, хто постраждали після удару по Охматдиту, – це постраждалі від війни, вони зазнали травм, у них буде ПТСР? Так, буде. І тому наша ситуація зовсім інша, ніж в інших країнах. Ми не можемо копіювати ті методи, які діють в Америці чи Британії. Коли ми кажемо про реінтеграцію ветерана в громаду, ми вживаємо іноземний термін, бо в них люди воювали на інших територіях і повертаються до себе в країну».
Тарас Тарасенко вважає, що не можна акцентувати увагу тільки на цільовій допомозі ветеранам. Держава повинна створювати умови для їхнього розвитку, адже із фронту повертаються люди різного віку й підходи до них мають бути різними. «Інакше ми просто отримаємо кризу в кожній громаді», – резюмував він.
Парламентар зазначив, що Міністерство ветеранів до цього часу ще не затвердило стратегію ветеранської політики. Кожна гілка влади пропонує своє бачення і свої підходи, тоді як повинен бути створений комплексний підхід.
«Недостатньо уваги приділяється соціальній адаптації, і насправді, коли хлопці й дівчата повертаються додому, ніхто не говорить про кількість розлучень, які після цього відбуваються. Тому що в сім’ю повертається інша людина. Як наслідок, вже слід говорити й про демографічну кризу, – наголосив Тарас Тарасенко. – Окреме питання – економічна незалежність, щоби поєднання доходів у вигляді заробітної плати й пенсії дозволили ветерану себе повністю забезпечити. І не тільки себе, а й свою сім’ю».
Також він повідомив, що Генштаб нещодавно прийняв рішення про те, що ТЦК повинен інформувати громаду про те, що до них повертається особа з інвалідністю. Таким чином громада зможе завчасно підготуватися до повернення цієї людини.
Завдання держави і громад – не тільки піклування, а й повернення ветеранів у активне життя
Щодо ветеранських політик Міністерство соціального захисту України працює у двох напрямках, розповіла перша заступниця Міністра Дарія Марчак. Перший – це допомога в реабілітації та протезування. На сьогодні залучено вже понад 100 надавачів протезів і ортезів, що співпрацюють з державою, яка, в свою чергу, повністю оплачує безкоштовне протезування для ветеранів – як первинне, так і багатофункціональне. Мінсоцзахисту також забезпечує подальшу підтримку та супровід людини й обслуговування цього протезу.
Наразі існує певна проблема з наявністю достатньої кількості фахових протезистів і ортезистів. Тому Міністерство соцзахисту ініціювало запуск нових навчальних програм у вищих навчальних закладах для підготовки таких фахівців, а також запровадило стандарти сертифікації.
Другий напрям діяльності Міністерства в напрямку ветеранських політик – це розвиток соціальних послуг. Наприклад, для подолання проблеми адаптації людини в своїй громаді розроблено державний стандарт послуги «Соціальна адаптація ветеранів війни», надання якої передбачає два етапи:
– перший спрямований на формування стійкості ветеранів війни до психологічної бойової травматизації та для подолання ПТСР;
– другий спрямований якраз на інтеграцію ветерана в соціум, відновлення родинних взаємозв’язків, пошуку спільної мови з членами родини тощо.
«Ця послуга сьогодні надається повністю децентралізовано, але її вже успішно відпілотовано в багатьох областях, – повідомила Дарія Марчак. – Наприклад, у Полтавській області було 11 заїздів у санаторії: охопили 267 осіб, із яких 144 ветерана, решта – члени їхніх родин. Також пілотували в Черкаській, Вінницькій областях, а зараз готуємося запровадити цю послугу на Хмельниччині. Ключова її ідея в тому, щоби децентралізувати супровід ветеранів і навчити такої послуги громади».
Окрім того, Міністерство соціального захисту розробило й впроваджує пілотний проєкт послуги соціального супроводу військовослужбовців і членів їхніх родин у підрозділах Збройних Сил, а також активно розвиває надання послуги формування життєстійкості. Її отримувачами також є як ветерани й ветеранки, так і їх родини.
Щодо фінансової підтримки ветеранів, Дарія Марчак зазначила, що завдання держави – не заміщення доходу родини, не створити залежність ветерана від державної підтримки, а забезпечити умови, в яких він зможе повернутися до активного суспільного життя.
«Тому ми вже надали свої пропозиції та активно працюємо з народними депутатами, щоб спільно підійти до системного перегляду ветеранського законодавства, – сказала посадовиця. – Закон №3551 дуже застарілий і не відповідає потребам сучасності. Більше того, він насправді підгрібає під єдину рамку людей із дуже різним досвідом. І тому цей закон потребує негайного перегляду. Й наше завдання – всім разом напрацювати потрібні зміни до законодавства».
Ветерани з окупованих та прифронтових територій повинні мати таку ж підтримку, як і ветерани в своїх громадах
Всеукраїнської асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад» була створена 7 років тому і займалася тією частиною ветеранської політики, яка вже була напрацьована після 2014 року. Заступниця голови асоціації, керівниця Шульгинської громади Луганської області Наталія Петренко підняла на заході важливу й болючу тему окупованих та прифронтових територій. Таких зараз в Україні близько 330.
«Скільки мешканців цих громад зараз на фронті, які пішли воювати у 2022 році, навіть не маючи довідки ВПО? Їм нікуди повертатися, в них немає дому. Немає громад і бюджетів. Тобто, коли ми говоримо про те, що ветеран повертається в свою громаду, а вона його підтримує, то мені наче мурахи по шкірі від цього, – сказала Наталія Петренко. – Кажу, як голова громади, як дружина й мати ветеранів, бо чоловік і син зараз на фронті».
На її думку, потрібно починати формувати інформаційну політику примирення суспільства й тих ветеранів та ветеранок, які повертаються з окупованих територій в Україну. Вони себе не знаходять навіть у лікарнях, стверджує посадовиця, яка щоденно стикається із проблемами ветеранів із постраждалих і захоплених ворогом громад.
«Повертаючись в іншу, не свою громаду, вони почувають себе чужими, бо там є свої ветерани. Свій ветеран у черзі на послуги. Свій ветеран у черзі на землю. Свій ветеран в будь-якій сфері. А вже той, із окупованої громади, – це якийсь інший ветеран. Таку ситуацію потрібно негайно змінювати», – пояснила своє бачення Наталія Петренко.
Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан доповнив колегу, зазначивши, що крім правильних тез, потрібна ще й правильна реалізація ветеранської політики, яка пропонується.
«Щоб не вийшло так, як із енергетичною стійкістю громад. У нас велика кількість ОМС надають компенсацію мешканцям, які переходять на енергоефективні заходи, встановлюють сонячні панелі, генератори тощо. Президент дав доручення, Міністерства проговорили… І тут з’являється норма: а давайте заберемо в громад всі кошти, – пояснив на прикладі Олександр Слобожан. – Але це ж взаємопов’язані речі! Не буде в громад коштів – не буде реалізації ініціатив Президента. І про це потрібно говорити».
За його словами, щось схоже відбувається і з ветеранською політикою. Адже для її реалізації громадам потрібен чималий фінансовий ресурс, натомість Уряд приймає чергову постанову про вилучення коштів із місцевих бюджетів. Зрозуміло, що без грошей жодної ініціативи громади не реалізують. Наприклад, фахівець супроводу ветерана, послугу якого компенсуватиме держава, додатково потребуватиме ресурсу з місцевого бюджету на створення його робочого місця, забезпечення його комунальними послугами тощо. І це вже додатковий фінансовий тягар для громад.
Схожа ситуація, за словами Олександра Слобожана, й щодо психологічної підтримки ветеранів та фахівців у цій сфері. Адже вони не обраховуються громадам у пакетах медичних послуг НСЗУ.
«Я процитую одного головного лікаря, який сказав, що наявність кондиціонера в медичному закладі набагато більше дає фінансування, ніж психологи, – так сформовані пакети. Тому, якщо ми не будемо централізовано виділяти на це фінансування і залучати таких фахівців на реабілітацію, матимемо величезні проблеми», – зазначив виконавчий директор Асоціації міст України.
Чимало проблем і в забезпеченні ветеранів житлом, на що, знову ж таки, потрібні кошти. Кабмін, на думку Олександра Слобожана, повинен виконати норми закону й забезпечити пільговиків помешканнями, або ж укладати мирову угоду з громадами, щоби не перекладати весь негатив на сільських, селищних і міських голів за невиконання цих рішень. Це ж стосується додаткових пільг з оплати комунальних послуг для ветеранів, які гарантовані державою, але сьогодні залежать від спроможності місцевих бюджетів.
Також Олександр Слобожан запропонував для громад, які розробляють проєктно-кошторисну документацію для житла чи земельних ділянок ветеранам, запровадити пільгове надання таких послуг, адже їхня вартість досить висока.
Поки розробляють державну стратегію, громади самотужки працюють із ветеранами
Представники громад, які брали участь у заході, поділилися власним досвідом взаємодії з ветеранами. Заступниця голови Широківської громади Запорізької області Ольга Ставицька розповіла: для того, щоб цю роботу зробити системною, потрібно дуже багато часу, якого немає. Як і фінансування.
«У нас була розписана ветеранська політика й допомога на багато місяців наперед. Але в жовтні в нас раптом забрали ПДФО», – зазначила вона.
У громаді уже 47 загиблих військовослужбовців, родини котрих потребують підтримки. 47 мешканців повернулися із фронту. А ще є сім’ї безвісти зниклих. Усі вони повинні бути охоплені ветеранською політикою. Комплексну роботу в Широківській громаді розпочали з програми психічного здоров’я. Згодом почали проводити інформаційну кампанію для подолання стигми й невдовзі розробили власну дорожню карту та створили Центр життєстійкості.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ – Ветеранська політика Широківської громади
«Але його робота ще не налагоджена. Наприклад, те ж протезування. Ветерану розповідають, що йому потрібно суглоб поставити, а держава пообіцяла це зробити безкоштовно. Чи стоматологічні послуги. Однак у нас немає акредитованих лікарень у Запорізькій області. Тому ветерану треба їхати в Дніпро, а це великі кошти. І він говорить: держава дає це безкоштовно, а ви не справляєтеся зі своєю роботою», – розповіла Ольга Ставицька.
Голова Лановецької громади з Тернопільщини Роман Казновецький розповів, що в них також проводиться робота в напрямку співпраці й підтримки ветеранів. Громада взяла участь у проєкті «Стійкі на інклюзивні громади в Україні», пройшла відбір і далі буде розвивати напрямок реабілітації військових.
Директорка комунального закладу «Ветеранський простір» Хмельницької міської ради Катерина Луцик, ветеранка, яка повернулася додому після поранення, має власний досвід проходження шляху реінтеграції та знає його зсередини. Хмельницька громада стали пілотним проєктом від Міністерства соціальної політики із кейс-менеджменту. На базі місцевого ветеранського простору вже працюють фахівці супроводу ветеранів. І це показує позитивну динаміку. Тому що це люди, які вміють комунікувати з ветеранами, пройшовши навчання. Вони першими зустрічають ветерана, налагоджують контакт, проводять моніторинг і скринінг потреб.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ – «Ветеранський простір» Хмельницької міської ради
На думку Катерини Луцик, громадам слід починати свою роботу з родин військовослужбовців. Бо це найперша точка входу ветерана в мирне життя. І її треба готувати, навчати, допоки військовослужбовець ще проходить військову службу. А коли він повертається, тоді безпосередньо працювати з ним.
«Сьогодні багато говорили про шлях воїна. Мене обурює як ветеранку, коли кажуть, що реінтеграція ветеранів починається з моменту його звільнення. Насправді вона починається з моменту мобілізації, – сказала Катерина Луцик. – І якщо говорити про системність, то супровід повинен надаватися на всіх етапах із моменту мобілізації і до моменту повної реінтеграції ветерана».
Виконувачка обов’язків виконавчого директора Українського ветеранського фонду Юлія Кіріллова повідомила, що в їхній організації працює гаряча лінія кризової психологічної підтримки (ред.:0-800-33-20-29) , яка стартувала ще в червні 2022 року. На неї звертаються не тільки ветерани й ветеранки, а й рідні загиблих, люди, які знаходяться в складних життєвих обставинах. Тому громади також можуть користуватися такою можливістю і поширювати номер цієї лінії серед своїх ветеранів і членів їхніх родин.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ – Створення власного бізнесу ветеранами
У підсумку учасники заходу зійшлися на тому, що в державі повинна бути сформована єдина ветеранська політика, яка має охоплювати не тільки демобілізованих військовослужбовців, а й їхні родини, сім’ї загиблих та померлих воїнів, зниклих безвісти тощо. Має бути напрацьований єдиний злагоджений алгоритм дій усіх профільних міністерств і служб. Делегуючи повноваження громадам, уряд повинен забезпечити фінансами усі державні програми в межах ветеранських політик. А також слід переглянути чинне застаріле законодавство та привести його до вимог викликів сьогодення.
***
Програма USAID «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE) – це дев’ятирічна програма, що виконується Глобал Ком’юнітіз (Global Communities) та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Програма DOBRE тісно співпрацює зі 100 територіальними громадами (ТГ) у десяти областях України, щоб допомогти їм реалізувати переваги та справитися із викликами, які приносить децентралізація. Програма DOBRE надає технічну та матеріальну підтримку ТГ задля допомоги їм здійснювати урядування відкрито та підзвітно; відповідати на потреби громадян; підтримувати активну залученість громадян до прийняття рішень та вироблення політик. Підтримка з боку Програми DOBRE враховує низку секторів: стратегічне планування; просторове планування; фінансове управління; надання муніципальних послуг; місцевий економічний розвиток; зміцнення спроможності органів місцевого самоврядування; практики доброго урядування; а також гендерно орієнтовані та молодіжні політики.
Упродовж 2022-2025 років Програма DOBRE співпрацюватиме напряму із щонайменше з 60 ТГ України, аби допомогти їм подолати наслідки війни, відновити та відбудувати, і продовжувати їхню траєкторію позитивного та сталого розвитку. Партнерами Глобал Ком’юнітіз у консорціумі виконавців Програми DOBRE є Український кризовий медіа-центр (УКМЦ), Фонд розвитку місцевої демократії (FSLD/FRDL) та Малопольська школа публічної адміністрації при Краківському університеті економіки (MSAP/UEK), Польща.
